Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 15:48

«Путін – це підсолоджена і корумпована версія російського самодержавства» – французький філософ


Андре Глюксман. Париж, січень 2012 року

Андре Глюксман. Париж, січень 2012 року

Помер французький філософ Андре Глюксман – людина, яка все життя боролася з несвободою

10 листопада в Парижі у віці 78 років помер французький філософ і письменник Андре Глюксман. Він багато писав і висловлювався щодо гострих політичних питань, у тому числі тих, які стосувалися Росії. На початку минулого десятиліття Глюксман активно протестував проти війни в Чечні, в 2011-2012 роках бачив в протестах «білих стрічок» надію Росії на позбавлення від авторитаризму і корупції.

Глюксман часто був безапеляційний у судженнях, але завжди мислив нестандартно, виступав переконливо і запам'ятовувався. У молодості, в 1960-і роки, Глюксманн дотримувався радикальних лівих поглядів, підтримував студентський рух травня 1968-го, захоплювався маоїзмом. Пізніше, однак, переглянув багато своїх поглядів і перейшов в помірно правий табір, критикував марксизм і займався викриттям тоталітарних ідеологій. Став одним із лідерів групи «нових філософів», до якої входили також Бернар-Анрі Леві, Жан-Поль Доллє та інші мислителі.

Про Андре Глюксмана згадує паризький журналіст, який добре його знав, багаторічний оглядач Радіо Свобода Семен Мирський.

Він був свавільний, часто різкий у вчинках і судженнях. Слави, а тим більше епатажу, не шукав

– Він був свавільний, часто різкий у вчинках і судженнях. Слави, а тим більше епатажу, не шукав, але коли його про щось питали, то відповідав, не думаючи про те, кого це може засмутити. Така вже була його манера.

Починаючи з першої книги, яка принесла йому популярність, – «Міркування про війну», побудованої навколо стратегічної доктрини Клаузевіца, – Глюксман змушував заново замислюватися над тим, що ми маємо на увазі, говорячи про необхідність розрізняти добро і зло. Все, здавалося б, так просто: «Що таке добре і що таке зло». Але ні, говорив Глюксман, заявляючи, що світ опинився у злі, і лише той може почати наближення до осягнення суті добра, хто збагнув механізми зла. ХХ століття в цьому сенсі було ідеальним полем для дослідження.

У 1977 році в книзі «Володарі дум» Глюксман пильно вдивляється в філософську спадщину Маркса, Гегеля і Ніцше. Він тоді сказав мені: «Було б нерозумно стверджувати, що більшовики прочитали, мовляв, Маркса і почали будувати ГУЛАГ, а нацисти прочитали Гегеля, і особливо Ніцше, і почали будувати концтабори. Це, звичайно, не так. Але залишається найважливіше питання: чому саме цих філософів використовували під час встановлення диктатури і терору комуністи і фашисти? Що в їхній філософії спокусило саме ворогів людської свободи? «У цьому питанні і був, я б сказав, весь Андре Глюксман. Ось, що сказав, дізнавшись про смерть Глюксмана, його колишній соратник по 1968 рокові Даніель Кон-Бендіт: «Андре був тієї ж породи, що Монтень, Паскаль і Ларошфуко. Він, як і вони, висвітлював темні кутки людської душі». Якщо говорити про ці «темні кутки», то потрібно згадати книгу Глюксмана «Достоєвський на Манхеттені», написану відразу після терактів у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. Там Глюксман говорить про джихадистів як про прямих спадкоємців російських нігілістів, що і пояснює назву книги.

– Глюксман не був кабінетним філософом, а, швидше, людиною дії. Він брав участь у багатьох громадських кампаніях. Чи розчаровувався він у своїх симпатіях і поглядах? Адже, скажімо, він активно підтримував чеченський опір під час війни в Чечні, навіть їздив туди, але, як відомо, потім на совісті чеченських бойовиків були і жорстокі теракти. Глюксман був близький з Солженіциним, але Солженіцин в останні роки життя був багато в чому солідарний з політикою Кремля. Як це переживав Андре Глюксман?

– Це так. Це змушує замислитися над однією спільною істиною, дуже характерною якраз для життя Андре Глюксмана: жодна людська дія або переконання не зберігає своєї істинності назавжди, на віки вічні. Кожен поворот історії вимагає конкретних, пристосованих до тієї чи іншої ситуації, дій.

Такою дією була його поїздка до Чечні навесні 2000 року, нелегальна, бо російська влада не дала йому візу, і він поїхав туди на свій страх і ризик, а ризик був чималий. Я пам'ятаю, як схвильовано відгукнулася щодо бесіди з Глюксманом, яка прозвучала на хвилях Радіо Свобода, Олена Боннер, яка побачила в ньому рідну душу.

Взагалі, якщо довелося мені в житті зустрічати людину, слова якої ніколи не суперечили справам, то такою людиною був Андре Глюксман. Звідси не тільки його поїздка до Чечні, але й до охопленого війною Косово, і участь у політичних акціях солідарності з біженцями, захист переслідуваних у Румунії циган і, зрозуміло, участь в акціях солідарності з російськими правозахисниками.

Андре Глюксман під час виступу на «Форумі-2000» у Празі, 2005 рік

Андре Глюксман під час виступу на «Форумі-2000» у Празі, 2005 рік

– Підвести якийсь короткий підсумок такого багатого і неоднозначного життя завжди складно, і тим не менше: що для Вас найголовніше в Глюксмані, його думках, книгах, вчинках?

Вибирати, на його думку, завжди слід найменше зло. Мені здається, такий урок варто запам'ятати

– Мені пригадується один вислів – на жаль, забув, кому він належить: масштаб особистості найчастіше визначається масштабом протиріч, які властиві цій особистості. Глюксмана це певним чином стосується. А урок, який він нам дав, мені здається, полягає в необхідності розуміти, що якщо зло буває абсолютним, то добро – ні. Найчастіше йдеться про спокусу добра. Не випадково найжахливіші, за своїми результатами, ідеології виступають саме під прапором добра, причому добра абсолютного. Якщо конкретно: в роки Холодної війни Андре Глюксман підтримував США, але не тому, що Америка уособлювала для нього абсолютне добро. Ні. Але вибирати, на його думку, завжди слід найменше зло. Мені здається, такий урок варто запам'ятати.


Витяги з інтерв'ю Андре Глюксмана різних років:

«Є організації, повністю одержимі революційною ідеєю, вони готові змусити злетіти в повітря всю сукупність складових сучасного суспільства. Загальним пунктом для озброєних нігілістів є аксіома «все дозволено».

«Боротьба XXI століття буде боротьбою демократії проти корупції, як боротьба ХХ століття була боротьбою демократії проти тоталітаризму. Глобалізація – це насамперед глобалізація корупції, але і глобалізація боротьби проти корупції, яка називається боротьбою за демократію».

«Росія Путіна – це ще не вся Росія. Існує Росія Пушкіна, яку не треба плутати з Росією Путіна, Росія культури і свободи».

Путін – це полегшена, підсолоджена і все ще корумпована версія російського самодержавства

«Путін – це полегшена, підсолоджена і все ще корумпована версія російського самодержавства, чи царського самодержавства, чи комуністичного, чи сьогоднішнього – путіністського».

«Обидві сторони, як російська, так і чеченська, мають свої причини для продовження війни, і якраз тому Захід повинен втрутитися. Таке втручання відповідало б не лише інтересам чеченців, але також і інтересам народу Росії, тих росіян, яких я люблю».

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG