Американський часопис The Washington Post вміщує результати дослідження громадської думки в Україні, які свідчать про подальше розділення між регіонами, що стоїть на перешкоді згуртуванню України. Британське видання The Guardian пише про схвалення українським парламентом закону про заборону дискримінації геїв, що розглядається як ключова передумова надання Україні безвізового режиму з ЄС. Найбільше періодичне видання Словенії газета Delo змальовує настрої у Словенії напередодні надзвичайно важливого футбольного матчу між Україною та Словенією за право виступати на Євро-2016 наступного літа у Франції.
Американське видання The Washington Post друкує статтю з назвою «Україна ще досі не об’єднана. Цьому є 4 пояснення». Часопис пише: схоже на те, що активні бойові дії на сході України дещо вщухли. На додаток, на окупованих територіях сходу України вже подейкують навіть про можливу реінтеграцію до складу України. Так само, як і російське керівництво вирішило відвернутися від тієї війни, яку неможливо виграти, вирішивши, натомість, загравати із Заходом у сирійському питанні.
Видання принагідно зазначає, що війна глибинно змінила Україну. Це вже не та країна, якою вона була перед революцією, що у плані кордонів, то й у плані населення. Деякі оглядачі навіть вважають, що Путін без свого бажання став таким собі будівельником згуртованої української держави, змусивши глибоко розділену країну виробити свою об’єднану українську тотожність і солідну прозахідну більшість.
З тим, аби з’ясувати, що ж відбувається в оновленому українському суспільстві, The Washington Post провело своє дослідження у чотирьох макрорегіонах України – на заході, півдні, центрі та сході. Попереднє подібне дослідження відбувалося 2012 року. І результати 2015 року, власне, з цим і порівнювались. Часопис додає, що нове дослідження неможливо було проводити на теренах, утримуваних проросійськими сепаратистами, відтак Донецьк, Луганськ і Крим було виключено зі списку.
Першим питанням дослідження було дізнатися, чи революція та війна з Росією посилила в Україні національну єдність. Часопис пише, що існують деякі докази, що саме так і сталося. Порівняно до 2012 року більше респондентів у кожному макрорегіоні України визнали Україну як свою Батьківщину.
Далі американське видання запитувало, чи українці гуртуються навколо єдиної національної мови. Тут більшість з опитуваних – не переважна, проте все ж таки більшість – сказала, що частіше говорить українською, і менше людей визнали, що говорять лише російською. Проте, ці дані різняться від регіону до регіону. На Західній Україні, яка й без того говорила чи не винятково українською, показники досить «україномовні», а за останнім дослідженням, опитувані у Центральній Україні збільшили відсоток послуговування українською мовою з 55% 2012 року до 63% 2015-го.
На сході поза Донбасом кількість тих, хто говорив лише російською, зменшилась з 62% до 55%. У той сам час видання додає, що зарано було б говорити про серйозну зміну мовних уподобань українців, проте фактом таки залишається звуження мовної прогалини між заходом України і рештою території України.
Третім пунктом дослідження постало питання, чи українці змінили спосіб, у який вони дивляться на решту світу. Відповідь тут – «трохи, але не набагато». Ставлення до Росії також змінилося. Нині, порівняно з 2012 роком, переважна більшість населення заходу і центру України висловлюється проти будь-яких союзів з Росією, і великі прошарки населення півня і сходу зараз вважають так саме.
І останнім моментом опитування постало запитання, чи українці хотіли б використати військову силу проти Росії. Тут є розбіжності між регіонами. У той час, як 70% респондентів на заході України бажали б використати військову силу, аби повернути Луганськ і Донецьк, лише 47% опитаних хотіли б цього у центрі, 40% на півдні і 28% на сході.
The Washington Post підсумовує: це дослідження вказало, що Україна і надалі розділена за регіональними ознаками, і Революція гідності таки не змогла прокласти міст між регіонами, що у свою чергу робить завдання кристалізації нової національної єдності українців, а також запровадження головних реформ, надзвичайно складним.
Британський часопис The Guardian вміщує статтю «Україна просувається ближче до безвізового режиму з ЄС по тому, як було схвалено законопроект про права геїв». Видання повідомляє, що український парламент схвалив закон, який забороняє дискримінацію геїв на робочому місці, що було ключовою підставою для зняття візових обмежень для українських громадян, які подорожують до країн Євросоюзу.
The Guardian пише, що українські законодавці 234 голосами з 450 схвалили новий закон, який президент Порошенко визначив, як історичний і такий, що наблизив Україну до безвізового режиму з Європою.
Видання додає, що українська влада намагається викарбувати тісніші відносини з Європейським Союзом на тлі конфлікту з Росією, яка анексувала український півострів Крим і підтримує проросійських бойовиків на сході України.
Британський часопис, водночас, нагадує, що законопроект, за яким забороняється дискримінація геїв на робочому місці, вже чотири рази відхилявся українськими парламентарями, що, на думку видання, відображає серйозний спротив тих українських парламентаріїв, які вбачають у цьому законі виклик тому, що газета визначає як «українські традиції православ’я».
Найбільший часопис Словенії Delo друкує матеріал з назвою «Виклик, що стоїть перед словенцями у «Народному парку», є більшим за гору Тріглав». У підзаголовку повідомляється, що тренер збірної Словенії з футболу Катанець оголосив наступ на Україну. Часопис наводить слова тренера Сречко Катанця, який сповнений рішучості перемогти українську футбольну дружину у матчі-відповіді стикової серії до Євро-2016, по тому, як українці достатньо впевнено подолали словенців у першому матчі у Львові з рахунком 2-0.
«Результат першої стикової гри, у якій ми програли 2-0, не грає на нашу користь. Але ми не викидаємо рушника і не здаємося без бою», – заявив тренер збірної Словенії.
Delo додає, що настрій у словенському футбольному таборі доволі бойовий навіть після поразки від українців у Львові. Завдання, яке стоїть перед тренером Катанцем та його гравцями, словенське видання визначає як таке, що за своїми масштабами є більшим за найвищу гору Словенії – Тріґлав, яка розташована у Юлійських Альпах і є потужним символом словенської тотожності. Проте, часопис додає, що у футболі, а також на маріборському стадіоні Ljudski Vrt, що перекладається як «Народний парк», все можливо.
Словенське видання пише, що слов’янське дербі у Львові, як називає матч Україна-Словенія часопис Delo, було справжнім спектаклем на львівському стадіоні. Цей стадіон, як пише газета, є джерелом натхнення для українців і справжньою заздрістю для навіть найпатріотичніших словенських уболівальників, бо ж навіть у столиці Словенії Любляні немає нічого подібного. Видання пише, що несамовита підтримка 35 тисяч українських патріотів на трибунах у Львові відіграла важливу роль в успіху українців у першому стиковому матчі.
Часопис пише, що на матчі-відповіді у словенському місті Марібор підтримка словенської футбольної дружини також буде потужною – на чолі з президентом країни Борутом Пагором. Самі футболісти вже розпочали активні тренування перед матчем, який відбудеться у вівторок, розташувавшись у місцевому готелі Habakuk. Тоді як українці воліли зупинитися у готелі Arena у місцині Моравске Топліце. У цьому зв’язку видання додає, що вибір місць для святкування у цій місцевості буде значно більш обмеженим, аніж у Львові, де за інформацією газети, налічується більш ніж 1500 барів та ресторанів, що є, можливо, найбільшим показником на душу населення у Європі.
Словенська газета зазначає, що головним стимулом для словенців у матчі-відповіді проти українців постає бажання грати на чемпіонаті Європи з футболу, який пройде наступного року у Франції. Тренерський штаб збірної Словенії каже, що їхній збірній варто грати значно сміливіше за те, як словенці грали у Львові. Водночас, Delo підсумовує, що шанси словенців на успіх є значно меншими, аніж в українців після поразки у Львові. Але у будь-якому разі тренерський штаб словенської збірної вважає, що активний тиск на український захист може принести бажаний результат.
