Київ – Українцям треба звикнути до гнучкого, так званого «плаваючого» курсу гривні, говорить виконавчий директор центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Дмитро Боярчук. В ефірі Радіо Свобода він заявив, що нині в Україні немає підстав для тотального здешевлення національної валюти, однак економіка постійно генерує певний відсоток девальвації, яка у межах 5% на рік є нормою.
Набагато гірше, коли ви тримаєте курс протягом 5-7 років, у вас девальваційний потенціал накопичується, а потім він виривається і руйнує банківську систему, руйнує депозити, люди миттєво стають біднішими
– Курс гривні є певним показником здоров’я економіки. Ми бачимо, що економіка стабілізувалася, але не можна сказати, що вона якимось чином розвивається. В принципі, немає підстав для тотального здешевлення гривні, однак у нас структура економіки така, що вона постійно генерує девальваційний потенціал. Українці в нормальних умовах споживають імпорту більше, ніж виробляють експорту. Це прямі підстави для того, щоб гривня постійно, перманентно відчувала якийсь девальваційний тиск. Після певного періоду стабілізації ми повертаємося до нашого нормального життя, а це буде генерувати якийсь відсоток девальвації. За нашими оцінками, близько 5% на рік – це нормальна девальвація в нормальних умовах. Але набагато гірше, коли ви тримаєте курс протягом 5-7 років, у вас девальваційний потенціал накопичується, а потім він виривається і руйнує банківську систему, руйнує депозити, люди миттєво стають біднішими.
– Тому краще поступова девальвація, аніж різкі стрибки?
– Ми повинні до цього звикати, це абсолютно нормальна для нас тенденція. Щоб вона змінилася у нас має бути поширене енергозбереження, набагато менше споживання енергоносіїв. Ми імпортуємо газ, але використання цього газу зовсім не ефективне. Тут девальвація – це прямий результат нашої життєдіяльності.
– Як на ситуацію має реагувати влада та Національний банк?
Змінюється курс на якийсь відсоток і люди на інтуїтивному рівні розуміють, що треба бігти і купити ще трошки валюти
– Валютний режим в країні змінився на початку 2014 року, тоді було оголошено про те, що ніхто ніколи не триматиме обмінний курс фіксованим. Національний банк не контролює нашу здатність експортувати, тому він навіть теоретично не може гарантувати, що він буде щось фіксувати. Оскільки було накопичено за попередні роки девальваційний потенціал, потім почалася війна, проблеми, які з цим пов’язані – тобто у нас було кілька девальваційних шоків. Далі ситуація не змінювалася. Національний банк тримає досить жорсткі рамки, тому люди ще довго звикатимуть до того, що ми живемо в умовах «плаваючого» валютного режиму. Змінюється курс на якийсь відсоток і люди на інтуїтивному рівні розуміють, що треба бігти і купити ще трошки валюти. Тому й існують певні обмеження. Позиція Національного банку полягає тому, щоб не створювати якоїсь фіксації, в той же час варто зменшувати волатильність. Якщо існує тиск на девальвацію, для того, щоб цього не відбувалося різко, існують резерви, щоб це відбувалося повільно, поступово.
– Якими можуть бути наслідки поступової такої девальвації національної валюти для економіки? І на якій позначці врешті-решт може спинитися курс гривні?
– Наш прогноз – близько 25 гривень за долар до кінця року. Результат девальвації відомий: знижується обсяг імпорту, люди мають невелику купівельну спроможність, купують дешевші товари внутрішнього виробництва і створюються нові передумови для зростання експорту.
