Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 00:30

Щодо декларацій чиновників – тут у нас схожі проблеми з Україною – антикорупціонер із Румунії


(©Shutterstock)

(©Shutterstock)

«Ніхто не вірив у те, що ми по-справжньому будемо на щось впливати»

Київ – Національне агентство з питань доброчесності Румунії, завдання якого – розслідувати походження статків румунських держпосадовців, почало ефективно працювати лише через два роки після заснування. Антикорупційні закони в країні ухвалили ще у 1996 році, але до них ставилися як до «малюнків на стіні», каже директор департаменту з питань комунікації та стратегічного планування агентства Сільвіу Попа. На сьогодні агентство розслідувало справи майже 13 тисяч високопосадовців, а чиновники час від часу заходять до офісу і запитують, як їм правильно заповнити декларації. В інтерв’ю Радіо Свобода Сільвіу Попа розповів про антикорупційний досвід Румунії на шляху до Європи.

Сільвіу Попа, директор департаменту з питань комунікації та стратегічного планування Національного агентства з питань доброчесності в Румунії

Сільвіу Попа, директор департаменту з питань комунікації та стратегічного планування Національного агентства з питань доброчесності в Румунії

– Національне агентство з питань доброчесності Румунії почало свою роботу у 2007 році, але стало ефективним органом лише у 2009-му. Бо у перший рік існування все, що ми мали – це приміщення, чотири-п’ять людей з інших установ і бюджет у розмірі 100 євро. Ми найняли перших інспекторів і вони почали свої перші розслідування.

Коли ми тільки «відкрились», ніхто не вірив у те, що ми по-справжньому будемо на щось впливати. Тому вони і подумали – дати нам якийсь невеликий бюджет та декількох людей. Але ті, хто створював агентство, знали, ми повинні бути незалежні та автономні. Коли ми будемо розглядати справи проти парламентарів, нам скажуть, що ми заангажовані. Якщо ми знайдемо корупційні схеми в роботі урядовців – нам скажуть, що в нас були політичні мотиви.

Хто контролює діяльність агентства?

– В агентства доброчесності є лише один контролюючий орган – Національна рада доброчесності, яка сформована з 16-17 представників, які звіряють декларації про доходи. Це представники незалежних недержавних організацій, політичних партій та інших держслужбовців… Наша діяльність може бути оцінена тільки ззовні. В нас є команда з авторів, які приходять до агентства, дивляться на те, які регуляторні акти, закони та дії ми вчинили за рік, і дають рекомендації Національній раді. З огляду на цей звіт вона нас і оцінює. Це може навіть спричинити зміну президента агентства з питань доброчесності. Але в них немає ніякого операційного впливу на нас. Інспектор, починаючи своє розслідування, має повну автономію і ніхто не має права запитувати його про це, якщо інше не передбачене законом.

– Під час виступу на Міжнародній антикорупційній конференції у Києві Ви сказали, що закони протидії корупції, ухвалені Румунією у 1996 році були неефективними. Можете пояснити, чому?

– Справді, деякі антикорупційні закони, які ухвалили у період 1996–2007 років, були неефективні. Хоча і були декларації про доходи, але ніхто не перевіряв їхній зміст, тобто туди можна було вписати будь-що і ніхто б не дізнався, бо цим ніхто просто не цікавився. Навіть не дивлячись на те, що у законі вказано, що декларації повинні бути перевірені – за це не було передбачено ніяких правових наслідків, принаймні ніхто ніколи цього не вимагав. Крім того, існував закон про несумісність поєднання роботи держслужбовця з тим, що викликає конфлікт інтересів, або закон про незадекларовані активи. Тобто, якщо говорити образно, в нас були якісь написи на стіні, до яких нікому не було діла.

Зміна парадигми з того часу, як проголосили створення нашого агентства, сталася лише тоді, коли ми вступили до Євросоюзу. Це був вирішальний крок у боротьбі з корупцією

Зміна парадигми з того часу, як проголосили створення нашого агентства, сталася лише тоді, коли ми вступили до Євросоюзу. Це був вирішальний крок у боротьбі з корупцією – агентство стало таким собі експериментом. У всіх країнах є регулятори конфлікту інтересів, несумісність держслужби з бізнесом і декларацій про доходи. Але така інституція, яка б усе це поєднувала, вперше була запроваджена у Румунії.

– Яка найбільш резонансна справа, яку розслідували у Національному агентстві доброчесності?

В суді парламентарів засудили до позбавлення волі. Всі побачили, що «кумівство» у Румунії – це серйозна проблема

– Найбільш важлива справа, з якою ми звернулись до Генеральної прокуратури – це конфлікт інтересів. У Румунії є адміністративний та кримінальний конфлікт інтересів, тож коли ми виявляємо кримінальні елементи, ми повідомляємо прокуратуру. Наприклад, декілька років тому ми дізнались, що приблизно 20 членів парламенту найняли своїх родичів працювати з ними на держслужбі. Таким чином вони створили собі так звану родову перевагу, для себе і своєї родини. У Генпрокуратурі порушили впровадження, і в суді цих парламентарів засудили до позбавлення волі, хоч покарання набере силу у випадку повторного злочину з їхнього боку.

Це була наче прем’єра у нашій країні – всі побачили, що «кумівство» у Румунії – це серйозна проблема. Бо всі до того були звиклі, наче це – нормальна справа, і ніхто на це не зважав. Ми ж показали, що навіть якщо у тебе є влада, то ти не маєш користуватись нею вибірково, більше того – ти – слуга народу, ти маєш слідувати правилам.

– Чи стали держслужбовці боятися агентства?

– Я не прихильник слова «боятися», але так, у нас є певні закони і є Національне агентство з доброчесності, яке пильнує дотримання їх… Можна сказати, що держслужбовці стали більш відповідальні. Наприклад, у 2008 році один член парламенту написала у своїй декларації, що вона має собаку і білку. Таку інформацію абсолютно не обов’язково подавати у декларації. На запитання репортерів, парламентар відповіла, що хоче упевнитись, чи серйозно налаштовані інспектори агентства, чи вони дійсно будуть перевіряти усе, про зазначено у наших деклараціях.

Відколи існує агентство, ми стали на щось впливати. Ми розслідували справи майже 30 тисяч людей із різноманітних партій і держслужбовців будь-якого рівня: прокурів, суддів, політиків, начальників різних управлінь…

До нашого офісу заходять різного рівня чиновники і запитують, як їм правильно заповнити декларації

Одного разу представник місцевої адміністрації сказав, що він не знав про те, що його дружина брала участь у процедурі державних закупівель у тій самій інституції, де працював він сам. Ми звинуватили цю особу у конфлікті інтересів, і ми перемогли – її звільнили з посади. Люди стали більш відповідальними. До нашого офісу заходять різного рівня чиновники і запитують, як їм правильно заповнити декларації. Коли ти бачиш таке, розумієш, що у нашій роботі справді є прогрес.

– Яке покарання передбачено для корумпованих чиновників у Румунії?

– У випадку, якщо особу звинуватили у конфлікті інтересів, до неї застосовується заборона обіймати посаду на три роки. Вона діє навіть у тому випадку, якщо людина більше її не займає. Наприклад, ми виявили, що член місцевої адміністрації паралельно із держслужбою займався бізнесом. Судовий процес по цій справі зайняв приблизно п’ять років. Тож пізніше чиновник став членом парламенту. Але наша позиція була такою – навіть якщо він вже не займає ту позицію, санкція все одно буде діяти. Парламент із цим не погодився, але справа була вирішена на нашу користь у Конституційному суді – цю людину було усунуто з парламенту.

– В Україні чиновники часто не вписують у декларацію про доходи усі свої статки, бо це нібито належить їхнім родичам. В Румунії досі стикаються з такою проблемою?

В Румунії, якщо ти держслужбовець, ти маєш подати всю інформацію про себе, чоловіка/дружину та про своїх неповнолітніх дітей

– Ми стикаємося з кількома проблемами, з якими зараз стикається й Україна стосовно декларацій чиновників. Коли ми тільки запрацювали, в період з 2008-го по 2010-й, ми виявили, що багато декларацій не були підтверджені у час, передбачений законом, або в них не містилася вся необхідна інформація. В Румунії, якщо ти держслужбовець, ти маєш подати всю інформацію про себе, чоловіка/дружину та про своїх неповнолітніх дітей. Коли ми про це дізнались, ми звернулись до Генеральної прокуратури. Деякі з цих справ так і не стали кримінальними провадженнями через те, що це не було пов’язано з якимось іншими, більш серйозними кримінальними діями, або прокуратура не побачила в цих діях намір дійсно приховати свої статки. Але нині в законі є норма, яка дозволяє нам знайти інформацію про їхні статки, навіть якщо вони вирішили її не оприлюднювати. І ми також уповноважені повідомляти про це Генпрокуратуру. Ми – адміністративний орган. Ми не можемо встановлювати штрафні санкції, ми не можемо напряму контактувати із судом…

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG