Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:18

Найстрашніша пропаганда – та, яку несвідомо подають шановані місцеві медіа – чеська україністка


(©Shutterstock)

(©Shutterstock)

«Журналісти не бачать Україну в контексті, і вони можуть припускатися дуже багатьох неприємних помилок»

Найбільшу небезпеку в Європі створює не пряма пропаганда з російських джерел, а опосередкована, яку некритично переповідають місцеві медіа, вважає чеська україністка, керівник проекту «Український журнал» Ленка Віхова. На її думку, європейці навіть найближчі, навіть ті, що пережили радянське вторгнення свого часу, не виробили імунітету проти російської пропаганди. Їм здається, що їхній досвід був унікальний, а також їм бракує елементарних знань про Україну, щоб вміти відрізнити пропагандистські кліше від історичних фактів.

– Президент Чехії Мілош Земан наполягає на тому, що в Україні відбувається «громадянський конфлікт», жодну іншу версію події в Україні він, здається, навіть і не сприймає. Наскільки взагалі в Чехії російська пропаганда може диктувати свою версію подій в Україні?

Російська пропаганда в Чехії може багато що робити, оскільки знання чехів про Україну, та навіть і про саму Росію, і про цілий колишній Радянський Союз, є на дуже низькому рівні

– Російська пропаганда в Чехії може багато що робити, оскільки знання чехів про Україну, та навіть і про саму Росію, і про цілий колишній Радянський Союз, є на дуже низькому рівні. Тобто навіть людина, яка критично думає, без знань не може сама дати собі раду з такою інформацією. А до того ще підходять дуже приємні міфи, узагальнення – і на тому, властиво, Мілош Земан грає, він вкидає чехам якусь думку, яка дуже проста, зрозуміла. І з тим потім боротися набагато тяжче. Тому що він каже одне речення: «В Україні відбувається «громадянська війна». А той, хто хоче заперечити, має сказати тисячу речень.

– У чеському медійному просторі діють прямо російські ЗМІ, такі як «Спутник», «Радио Россия», Russia Today, але є також сайти, які невідомо кому належать, але повністю повторюють російську пропаганду так, якби вона йшла прямо із Москви. Який спосіб донесення цієї пропаганди є, на Вашу думку, найбільш ефективним?

В Чехії дуже мало хто слідкує за Russia Today чи читає російськомовні видання. Набагато небезпечніший є «Спутник», який вже пише чеською

– Я б сказала, що в Чехії дуже мало хто слідкує за Russia Today чи читає російськомовні видання. Набагато, звичайно, небезпечніший є «Спутник», який вже пише чеською. Тобто є дуже багато, насамперед в інтернеті, всіляких чеськомовних джерел, які прикриваються назвами як, скажімо, «альтернативна інформація», які вже друкуються чеською мовою, але просто повторюють ту саму пропаганду чи ту саму інформацію від Russia Today чи «Спутника».

Але набагато небезпечнішою є інформація, яка проходить до мейнстрімового медіа. Може, навіть не зі злої волі, а тому, що телебачення, радіо і різні ЗМІ перебирають дуже швидко інформацію, вони не дуже часто її перевіряють тощо. То час від часу проходить менш видима, і не можна так швидко розшифрувати, що йдеться про дезінформацію.

– Ось Ви, власне, на своїй сторінці у Faсebook говорили про те, що інформація, яку опублікував, так би мовити, російський політолог Сергій Марков, була процитована у зовсім спотвореному вигляді. Ви б не могли більше розповісти про цей випадок?

– Це було Aktuálně.cz і це була Česková tísková agentura, тобто чеське прес-агентство. В принципі вони як джерело своєї інформації наводять Reuters. І ніби Reuters те саме, власне, зробив. Про що розходилися думки? Марков називає у своєму пості київську владу «хунтою». А в чеському прес-агентстві його цитують, а потім додають: «А Марков пропонує, аби київський проєвропейський уряд був замінений технічним кабінетом». Але Марков говорить зовсім інакше. Марков каже: «Хунту» треба замінити технічним кабінетом». Тобто, переказують цю інформацію, але зовсім в іншому дусі. Тобто з Маркова, якого можна назвати клоуном, роблять політика, з інформацією якого треба обов’язково знайомити чеського читача.

– В Україні російська пропаганда впродовж довгого часу була дуже ефективною. Але війна змінила контекст, в якому українці сприймають інформацію. Українці, які ще два роки було б готові обрати Путіна своїм президентом, бо він очолював список найпопулярніших політиків, тепер розуміють, що це людина, яка почала проти них війну. І можна було очыкувати, що той контекст, який створило вторгнення у Чехословаччину в 1968 році радянських військ, назавжди створить контекст, в якому чехи сприймали б інформацію з Росії. Чому цього не відбулося?

– Я була дуже здивована, що народ, який пережив 1968 рік, і не лише 1968 рік і 1938 рік, міг так помаленьку починати розуміти, що кажуть не так. Я не розумію, як це можливо. Як це можливо себе бачити завжди як жертву, а от Україну як жертву не бачити.

Але, я думаю, тут так само дуже багато зробила російська пропаганда, тому що пішли дуже сильні перші хвилі інформації про «бандерівців», яких в Чехії сприймають як бандитів. «Бандерівці», «неонацисти», «Правий сектор»… І дуже довго ми не могли побороти цю інформаційну хвилю про «бандерівців». Тобто чехи вже не думали про Крим, не думали про Донбас, бо ще якийсь час «їхали на хвилі Бандери».

– Тобто замінюється справжній порядок денний на порядок денний, нав’язаний російською стороною. Наскільки нові ініціативи, просвітницькі проекти, можуть створити якийсь фільтр у свідомості майбутніх поколінь чеських? Чи потрібно робити щось уже зараз?

– Я думаю, що навіть зараз є проекти, націлені на школярів, на політичних діячів, на громадян. І дуже багато навіть особистих проектів. Просто людина бачить, що щось недобре діється і вона починає у Facebook чи інших сферах сама працювати.

Очевидно, в короткому часі очікувати дуже серйозних результатів не вдасться

Очевидно, в короткому часі очікувати дуже серйозних результатів не вдасться. Але все-таки щось вдається. По-маленьку воно рухається вперед. Тобто я б не була зовсім скептична, але такі хвилі пропаганди є дуже сильні, і вони йдуть одна за другою, і часом людина, звичайно, стає апатичною.

Я маю надію, що, звичайно, ця ситуація їх навчить, що не можна довіряти навіть таким агентствам як Reuters, що треба перевіряти інформацію. Але без дійсних знань про Схід Європи завжди це буде небезпекою.

Не вистачить почуття того, що ми знаємо, що йде інформаційна війна. Оскільки тих знань не є так багато. Тим паче, коли йдеться вже про знання 20-річної давнини, я не кажу вже про 100-річної давнини, то журналісти не бачать Україну в контексті, і вони можуть припускатися дуже багатьох неприємних помилок, які дуже змінюють образ.

На цю ж тему:

17.11.2015
Як в Чехії почали боротися з російською пропагандою

Навчальні програми з медійної грамотності починають запроваджувати в школах Чехії далі

16.11.2015
Як Україна захищає інформаційне поле від пропаганди Кремля

«Наше завдання – шкварити «ватників» і окупантів політичним гумором і сатирою» – проект «Мірко Сабліч» далі
13.11.2015
Як російська журналістика перетворилась на обслугу влади

Росіяни ніколи не дізнаються про те, як сім'я аль-Асадів узурпувала владу. Їм подобається бути на боці тих, на чийому Путін і кремлівська пропаганда далі
  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG