Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 11:00

Життя і робота окупаційної влади у Криму повністю дезорганізовані


У Росії та Криму ще не усвідомили всіх наслідків вимкнення електрики

(Рубрика «Точка зору»)

Артур Воронін

Сімферополь – Україна, вірніше оргкомітет громадянської блокади Криму, вперше за час після анексії домоглися безсумнівного успіху – життя і робота окупаційної влади у Криму повністю дезорганізовані, очевидна безпорадність хвилинних «героїв кримської весни», нездатних забезпечити потреби захопленої силовим шляхом чужої території та її населення. Незважаючи на всі гарячкові заходи і хвалькуваті заяви, що «все під контролем», «запаси забезпечені», насправді «голова» Криму Сергій Аксьонов і «спікер держради» Володимир Константинов, який став раптом сором'язливо мовчазним, усвідомлюють масштаб колапсу і розуміють, що ініціатива вже не в їхніх руках, і реально виправити ситуацію вони не в змозі. Найбільше, що вони зараз можуть робити, – імітувати посилену активність і обманювати кримчан про ефективність вжитих ними заходів.

Ситуацію в Криму вже назвали і колапсом, і блекаутом, і армагеддоном, і апокаліпсисом. Але й ці визначення не вичерпують всієї глибини тієї поразки, яку завдано окупаційній владі. Для цього, як виявилося, потрібно було зробити лише те, що слід було зробити ще ввечері 18 березня 2014 року, в день оголошення російської юрисдикції над Кримом, і на що так довго не наважувалася українська влада, – припинити подачу в Крим тих ресурсів, якими Україна з доброї волі забезпечувала життєдіяльність окупаційного режиму, який захопив частину її території і веде проти неї реальну війну. У цій ситуації це був би логічний захисний захід проти агресора.

Очікуване з 1992 року, але несподіване

До речі, ще з першої спроби відокремити Крим у 1992-95 роках і кримські сепаратисти, і Москва припускали, що у разі відторгнення Криму Україна діятиме саме так – припинить постачання до Криму всіх ресурсів – води, електрики, продовольства, газу тощо, а не так, як вона діяла в реальності. З 1992 року, з багровсько-мєшковського часу, сепаратисти планували «відповідні заходи» – проектували міст через протоку, говорили про кабель, збиралися воду в Ялту завозити танкерами з Краснодарського краю, притягти до Криму списані на Північному флоті атомні підводні човни і приєднати їхні реактори до кримської енергосистеми і таке інше. Пасивний захист України приспав їхню пильність, вони втратили час і вже думали, що нічого не треба, все обійшлося.

Але вони не знали, що з Мустафою Джемілєвим жартувати не варто. Ще в ті дев'яності роки він підготував книгу «Російська Федерація проти Мустафи Джемілєва» (Сімферополь, «Оджак», 2003) про Омський процес 1976 року. Депутати російської Держдуми, які приїжджали до «колег» в Раду, придбали цю книгу в книжковому кіоску парламенту України, але висновків не зробили. Вони вже тоді обурювалися тим фактом, що в Україні існує свобода слова, і ніхто не може заборонити народному депутату написати таку книгу, яку він хоче. Але ось прийшов інший час, і тепер Мустафа Джемілєв фактично оголосив шах усій Російській Федерації.

Сьогодні, коли «герої кримської весни» метушаться і смикають один одного, особливо добре видно, наскільки безглуздим і непродуманим було рішення анексувати Крим. До окупації Росія мала можливості користуватися всіма ресурсами Криму – від царських палаців «у стилі залізничних буфетів» (М. Волошин) та інших «сакральних місць», від курорту і до військової бази – фактично за півціни, але після анексії плата за користування всім цим зросла в сотні, якщо не в тисячі разів. Крім того, як зауважив російський письменник Ігор Іртеньєв в інтерв'ю виданню «Гордон», «затіяти бодягу, в результаті якої ти розплювався з усім світом, і при цьому твій же народ опинився в повній, хоча, швидше, худій, економічній дупі, потрібно було примудритися».

Формально трапилося тільки те, що в Криму в результаті підриву лише чотирьох стовпів без електроенергії залишилися понад 1,8 мільйона осіб, понад 2000 підприємств і соціально значущих об'єктів, вся промисловість, інфраструктура, населення. Загальна потужність відключених споживачів – понад 800 МВт, які зараз нічим замінити. Залишилися 360 МВт власної генерації, які «влада» ніяк не може розділити на всіх.

Апокаліпсис ще не проявився у всій своїй красі

Отже, проблема, яка звалилася разом з електроопорами на голову кримської «влади», полягає не в тому, щоб чим-небудь замінити втрачені 800 МВт електроенергії, а в тому, що ніяка заміна не можлива. Так само, як жодні паліативні заходи не дали можливості вирішити проблему заміщення води Північно-Кримського каналу, так само виходить і з електроенергією. «Уряд» розповідає, що вже задіяв понад 600 дизельних електростанцій сумарною потужністю 82,5 МВт, що в Крим везуть спеціальним бортом ще 800 дизель-генераторів. Сергій Аксьонов пропонує задіяти генератори кораблів Чорноморського флоту (згадав, напевно, про списані підводні човни?), планується вдвічі збільшити потужність Сімферопольської ТЕЦ за рахунок ще одного генератора. Уряд чомусь мовчить про запуск (відбувся чи ні?) двох давно привезених газогенераторних установок. Кримчан уже попередили, що блекаут триватиме довго, як мінімум, до 22 грудня (?), до запуску першої черги «енергомосту».

Але справа в тому, що всі ці дизель-генератори – установки тимчасові, надмірно витратні, вони гарні на день-два, якщо основна мережа вийшла з ладу. Якщо вони працюватимуть постійно, то вони зжеруть стільки газу, бензину і дизпалива, що ніякими танкерами їх не привезеш. Ціна кіловата підскочить у десять і більше разів. Відповідно, виробництво будь-якої продукції, собівартість якої зросте в десятки разів, за такого енергозабезпечення втратить всякий сенс. Пропрацювавши без зупинки місяць, дизель-генератори почнуть виходити з ладу, і потрібні будуть спеціальні ремонтні бази. Кораблі замість бойових одиниць стануть електростанціями, які спалюють супердороге паливо. Крим і без того по паливу і газу перебуває на голодному пайку, а споживання його тимчасовими станціями спричинить зростання потреби, як мінімум, у два рази, а забезпечити таке постачання навряд чи вдасться. Тим більше, в зимову штормову погоду і при зупинках переправи, коли рух може бути закритий тижнями.

Очевидно також, що до 22 грудня енергоміст нічого не вирішить. Дном Азовського моря будуть прокладені чотири кабельні лінії протяжністю 13,5 кілометра кожна. Кабель прокладатиметься на глибинах 8-18 метрів. Дата 22 грудня названа зі стелі, для того, щоб просто обнадіяти кримчан. Якщо здадуть першу чергу, то живити вдасться тільки Керч і переправу. Хоча «свято» з увімкнення символічного, але порожнього рубильника, організують на всю іванівську! Щоб живити весь Крим, кабель не можна встромити в яку-небудь розетку в Керчі, енергоміст потрібно приєднати туди ж, куди йшли українські енерголіній – тобто до вхідних вузлів енергосистеми в Джанкої та під Сімферополем. А це означає, що з Керчі потрібно збудувати високовольтні лінії в ці точки, а це справа не одного місяця, але їх ще й не починали будувати. Більше того, постане питання: а де взяти зайву електроенергію для Криму, адже енергосистема Краснодарського краю не розрахована на зайві 1200 МВт? Передбачається, що додаткову генерацію має забезпечити Ростовська АЕС. Але введення двох нових теплових електростанцій загальною потужністю близько 900 МВт планується тільки в першій черзі на 2017 рік. Далі в Об'єднаній електромережі Півдня планується спорудити високовольтних ліній 500 кВ «Ростовська – Андріївська – Вищестеблієвська» на Тамані, і «Кубанська – Вищестеблієвська», а також розширити підстанцію 500 кВт «Кубанська» і збудувати підстанцію 500 кВт «Вищестеблієвська». Але зробити все це планувалося на 2016-й з перенесенням на 2017 рік, а не за місяць.

Таким чином, колапс, що виник у Криму, може тривати ще, як мінімум, рік-півтора. А в цей час влада займатиметься не розвитком Криму чи реалізацією міфічної ФЦП (федеральна цільова програма – ред.), не підвищенням обіцяного «добробуту» кримчан, як і не розвитком курорту і добуванням для них усіляких благ – а тільки добуванням палива, яке буде згорати швидше, ніж його привезуть. Почавшись нібито в економічній сфері, він у вигляді такого ж апокаліпсису пошириться на політичну, соціальну, військову, культурну та гуманітарну сфери.

Через це в Криму вже оголошена на весь час надзвичайної ситуації зупинка всіх енерговитратних підприємств. При цьому, без електроенергії приватний бізнес зникатиме сам собою. Тільки в Сімферополі десятки бізнесменів уже зупинили виробництво і змушені звільнити людей. Державні виробництва також скоротять штати. Зросте безробіття, черги на біржі праці, відповідно, впаде рівень життя кримчан, я не кажу вже про його якість.

Питання на засипку: де візьме гроші на придбання генераторів і, головне, потім на паливо для нього школа і лікарня? У дитячих садках і школах вже зараз скасоване харчування, у багатьох було електричне опалення, і взимку вони, швидше за все, закриються взагалі. У більшості лікарень зараз уже криза: навіть там, де стоять аварійні генератори, їхньої потужності вистачає для операційної та обладнання, а в палатах і коридорах темно, генератори працюють із перервами, часто тільки на ніч і на час операцій. Вартість бензину і дизпалива вже підскочила, при дефіциті вона буде рости ще, і зупинити цей процес адміністративними заходами неможливо. Ці кошти, а вони будуть величезними, ніде не передбачені. Багато заправок, які не купили генератори, змушені закритися. У Криму вже також дезорганізована пов'язана з паливом транспортна система, тролейбуси зупинені, автобусів не вистачає, подорожчання палива викличе подорожчання проїзду.

Почалася дезорганізація торгівлі. Супермаркет «Ашан», наприклад, уже розпродав за низькою ціною запаси товару і закрився. Так само будуть змушені вчинити і багато інших торговельних мереж. Де кримчани купуватимуть усе необхідне? Крим не пізніше, ніж через місяць стикнеться з дефіцитом необхідних товарів. Питання стоїть так, що навіть хлібозаводи змушені будуть або закрити виробництво, або в кілька разів підняти ціну хліба, що випікається не на електриці, а на бензині.

Зберігання овочів і фруктів у величезних енергоємних холодильниках потребує зростання витрат на паливо, що перетворить їхнє зберігання в безглузду затію – до весни вони коштуватимуть стільки, що навряд чи їх вдасться продати зубожілому населенню. Крим через місяць-два стикнеться з дефіцитом продовольства, яке ні в чому буде доставляти або зберігати. У Сімферополі вже закрилися десятки кафе і ресторанів, система громадського харчування, такого необхідного для курорту, до літа взагалі може закритися.

Неякісний зв'язок, переведений на сотні аварійних генераторів, буде або працювати з перебоями, або припиниться, або в кілька разів зросте ціна. Буде дезорганізована і так слабка банківська система – дизель-генератор не поставиш біля кожного банкомату і терміналу, а підключити його до чужого джерела буде зовсім проблематично через дорожнечу.

У селах люди вже зараз кілька діб без електрики. Навіть якщо для сіл запропонувати покупку дизель-генераторів, які невідомо коли будуть, то хто зможе їх купити? На «дизельній» електриці втратить сенс виробництво молока, курятини, яєць, свинини, тим більше – яловичини. Все це стане некупним через підвищену ціну, багато ферм змушені будуть збанкрутувати.

Головне для оргкомітету громадянської блокади Криму зараз – не зупинятися, а розвивати блокаду далі й глибше розвалювати владу окупантів. Мета – демонстрація явної нездатності Росії впоратися з керуванням Кримом, визнання свого безсилля і помилки з анексією, повернення Криму Україні. Як бачимо, «влада» Криму не має шансів впоратися з енергетичною блокадою, варто і далі не віддавати їй ініціативу, а змушувати ганьбитися безсиллям перед новими кризами. Неготовність Росії до кримського колапсу надала Україні тимчасову фору в рік-півтора, і щоб домогтися успіху, потрібно вкластися в цей час, інакше справа може бути провалена.

Таким чином – настав вирішальний час вжити всіх заходів для того, щоб Крим став українським, зробити це пізніше буде набагато складніше, якщо взагалі можливо. Органи влади України вже підтвердили початок товарної і транспортної блокади Криму. Україна поставить питання про неправомірність анексії Криму в ООН та інших міжнародних організаціях, залучаючи на свою сторону все міжнародне співтовариство. На думку експертів «Майдану закордонних справ», успіх в дезорганізації окупаційної влади Криму слід розвивати далі, наступний етап – морська блокада півострова, повернення Україні незаконно використовуваних родовищ нафти і газу, ареалів проживання промислової риби, безпеку морських транспортних шляхів. Важливий також психологічний фактор – повернення кримчанам віри в перемогу справедливості і моральну силу Української держави, психологічне знищення морального духу окупантів. Сьогодні можна сподіватися, що в України вистачить для цього і політичної волі, і соціально-економічних ресурсів та міжнародної підтримки.

Артур Воронін – економічний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG