Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:25

«Мені хотілося, щоб глядачі відчули цей жах, почувши солдатів з одного й іншого боку» – автор

Фільм Шахіди Тулаганової «Аеропорт Донецьк», підготовлений командою «Настоящее время» (окремого проекту Радіо Свобода і Голосу Америки для російськомовної аудиторії), отримав суперечливі відгуки. «Неприкрашена картина війни» – так подають свою стрічку автори. Українська редакція Радіо Свобода зібрала реакцію соцмереж на роботу журналістів, що показали битву за аеропорт очима не лише українських воїнів, а і проросійських бойовиків угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним.

Це зима, холод, постійні обстріли, клаустрофобія – звідти неможливо було вийти! Мені хотілося, щоб глядачі відчули цей жах

Чи потрібні свідчення про війну від людей по той бік фронту – дискусія розгортається здебільшого довкола цього запитання. Військові журналісти прагнули показати «об’єктивну картину з обох боків», пояснює свій підхід автор фільму Шахіда Тулаганова. «Це зима, холод, постійні обстріли, клаустрофобія – звідти неможливо було вийти! Мені хотілося, щоб глядачі відчули той жах, почувши солдатів з одного й іншого боку».

«Інтерв’ю з російською терористичною сволотою «Ґіві» і «Моторолою», які катували і знущалися з наших солдатів. І вони зображаються «іншою стороною конфлікту», «сепаратистами» – прекрасно…» «Це обурює, це неприйнятно. Давайте зробимо інтерв’ю, наприклад, з французькими терористами…» «Вбивці, не можу бачити їхніх облич і слухати їхні розповіді, як вони вбивали наших людей» – такі коментарі, серед іншого, залишили під фільмом на сторінці проекту «Настоящее время» користувачі українського «Фейсбуку».

Крута подача матеріалу, нічого нового, але дивує неупередженість журналістів з обох боків

«Крута подача матеріалу, нічого нового, але дивує неупередженість журналістів з обох боків» – таким є враження військового фотографа Сергія Моргунова. У фільмі, навіть попри його неупередженість щодо дійових осіб війни, насправді присутні й підтвердження російської участі у війні. «Обов’язково зверніть увагу на 19:43. Потрібні були фактичні докази присутності російських військ? Тримайте», – написав Сергій Моргунов.


«19:43» – в цьому епізоді «кіборг» «Багдад» розповідає, як у бойовиків з’явилась нова однотипна форма і враз змінився стиль ведення бойових дій. Поряд з цим, вступне «Українській армії протистоять сепаратисти, підтримувані Росією» є першою і останньою згадкою про російську участь у конфлікті в цьому фільмі. Ватажки й пересічні бойовики незаконних формувань були протитровані авторами як «сепаратисти», навіть за умови, що окремі з них є «громадянами Росії».

Учасник боїв за Донецький аеропорт Максим Мединський вважає стрічку «ворожим продуктом».

«Помітили, як відверто слабкий сєпарсько-пропагандистський фільм про аеропорт заполонив інформаційний простір вже на пару днів? Про що це говорить? Та про те, що ми досі не маємо власного якісного продукту й споживаємо ворожий», – пише Максим.

Полковник у відставці Володимир Остапенко, коментучи цей фільм для Радіо Свобода, сказав, що для неупередженості, на його думку, немає місця в умовах війни.

«Намагання порівняти бійців з обох сторін, коли війна не закінчилася, є неправомірним за визначенням. Ми ведемо справедливу війну, захищаємо суверенітет. Війна з того боку – несправедлива, це посягання на суверенітет, агресія. Меседж авторки фільму: усім бійцям важко на війні, вони однаково страждають. Однак, за підсумком, наші вороги виглядають переможцями вже тому, що наші хлопці рефлексують, а сепаратисти (так у фільмі) – ні, – зазначив він. – Також важливий момент: ворожа сторона виставила командирами двох тварюк, і це – зайве приниження для нас: перемога трактористів над українськими вояками. Насправді, керували боями з обох боків професійні військові, а ті тварюки – елемент інформаційної війни, і ось його ми бачимо у «неупередженому» відображенні «жахів» війни, якими хизується авторка, екстремальна журналістка, сміливо перебуваючи на лінії вогню. То чи не є це справжньою метою фільму? Впевнений, цей «Аеропорт» наші вороги сприйматимуть добре», – зазначив Володимир Остапенко.

Люди і на українських, і на проросійських позиціях знали, що журналісти знімають по обидва боки фронту, каже Шахіда Тулаганова, і ставились до цього спокійно – цікавились: ну, що там вони кажуть?

Із кожним героєм фільму довелось провести по 3-4 години, інтерв’ю тривали щонайменще по дві, каже автор, бо люди були емоційними. «Вони говорили абсолютно щиро, всі – крім, можливо, «Мотороли», з ним було трохи важко, бо видно було, що в деякі моменти він думає, що говорить».

Прес-аташе Представництва ЄС в Україні Давід Стулік: Багато разів літав з цього аеропорту… Перегляд цього фільму – це щось нереальне. Українські «кіборги» – це легенда».


Відомий західний журналіст Саймон Островський, який сам висвітлював конфлікт на Донбасі для видання VICE News, радить переглянути стрічку. За його словами, це історія кривавої і брутальної битви від самих учасників, це мікрокосм війни, який має подивитися кожен, хто хоче зрозуміти трагедію України.

Фільм дає уявлення про масштаб того, що сталось з аеропортом імені Прокоф’єва. Починаючись із кадрів і звуків довоєнного летовища з його оголошеннями про посадку, гулом моторів літаків, чергами на chek-in – закінчуючи безформенними руїнами з гіпсокартону.

«Лише дещо з того, що накоїв «Путлєр». Це був новий, зроблений за останнім словом техніки українських аеропорт, перш ніж він вторгся в Україну і спричинив стільки смертей, поранень і руйнувань, – відгукується користувач англомовного «Фейсбуку». – Українські військові героїчно тримали Донецький аеропорт місяцями, в середині зими, перед набагато більшими, підтримуваними Росією терористичними загонами, але зрештою були подолані. Було багато вбитих і поранених з обох боків».


Олена Біла: «Чого не торкнеться – все розвалить, розгромить, зруйнує».


У фільмі Шахіди Тулаганової подані епізоди, які в майбутньому можуть стати матеріалом для міжнародного трибуналу як воєнні злочини – приниження полонених, знущання над ними. На цих кадрах силу проти полонених застосовує один із ватажків бойовиків, активний учасник російської окупації частини Донбасу Михайло Толстих із позивним «Гіві».

На кадрах взяття в полон «кіборгів», що увійшли до фільму «Аеропорт Донецьк», присутній Ігор Брановицький – український боєць, що за свідченнями багатьох військових (як і в цьому фільмі, так і в численних інтерв’ю «кіборгів» Радіо Свобода), був застрелений у полоні ватажком бойовиків, громадянином Росії Арсенієм Павловим із позивним «Моторола». Сам «Моторола» на камеру Шахіди Тулаганової це заперечує. Також українські військові розповідають про застосування проти них газової атаки – що «Моторола» також відкидає.

У фільмі Шахіди Тулаганової є, зокрема, і свідчення про координацію в останні дні 242-денної оборони летовища. Як пригадує боєць ЗСУ з позивним «Сова», казали: «Ждіть. Протримайтесь годину – ідуть два БТРи і три БМП. Ми цю годину три дні тримали».

Прохання не повідомляти мені, що це об'єктивний фільм про війну

«Фільм про переможців і переможених. Переможці у фільмі – «Ґіві» і «Моторола». Переможені – «кіборги», – коментує письменник Андрій Курков. Він вважає, що акценти у стрічці розставлені так, щоб стерти межу між українськими солдатами і проросійськими бойовиками. «Післясмак залишився неприємний, але не через страшні картинки трупів з пробитими головами, а через неможливість зрозуміти месидж і задум режисера. Прохання не підказувати, і не повідомляти мені, що це об'єктивний фільм про війну», – написав Курков.

Військовий журналіст Сергій Лойко, який працював у Донецькому аеропорту, вважає, що головними героями у фільмі фактично стали бойовики «Моторола» і «Ґіві», яким надане слово поряд із задокументованими фактами порушення міжнародного гуманітарного права.

Шахіда бере інтерв'ю у цього психованого ката, навіть не спитавши, як той поводився з полоненими

​«Показана сцена побиття українських полонених, і одночасно з цим беруться студійні інтерв'ю у «Мотороли» і «Ґіві» (на відео «Ґіві» б'є пістолетом українського полоненого офіцера). Шахіда бере інтерв'ю у цього психованого ката, навіть не спитавши, як той поводився з полоненими», – пише Лойко. Він також звертає увагу на термінологію, використану документалістами: «Моторолла, головний герой фільму, представлений у фільмі, як «сепаратист, громадянин Росії». Одну секундочку. Або сепаратист, або громадянин Росії. Іншого не дано... Головний посил цього кіно в тому, що «київська хунта» кинула героїв-кіборгів напризволяще, а відчайдушні герої «сепаратисти» їх «перетворили на фарш», – пише журналіст.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG