Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:16

Москва намагається уникнути відповідальності за анексію Криму та війну на Донбасі


©Shutterstock

©Shutterstock

Анексія Криму стала апогеєм формування бандитського неофеодалізму в Росії. Він вичерпав внутрішні ресурси для власної легітимації

Андрій Заремба

(Рубрика «Точка зору»)

Російська Держдума проголосувала за скасування пріоритету міжнародного права. Конституційному суду країни планують надати право дозволяти не виконувати вердикти міжнародних судів. Парламентарі та представники уряду запевняють, що ухвалення такого закону ніяк не позначиться на інвестиційному кліматі й політичній ситуації, але такі слова викликають лише іронію. Ніхто не стане вкладати кошти в країну, в якій жодним чином не захищена приватна власність. Москва намагається уникнути відповідальності за анексію української території, війну на Донбасі, переслідування українських активістів, авантюру в Сирії. На рахунку Кремля величезний список злочинів, скоєних як усередині країни, так і за її межами.

Нещодавно ми вже писали, що «Кримнаш» поклав початок скочування Росії на рівень Північної Кореї – країни, яка відгородилась від усього світу і нехтує цивілізованими правилами гри. Російські «законотворці» йдуть з випередженням графіка. Зазначеному законопроекту залишилось пройти через Раду федерації і отримати підпис президента Володимира Путіна. Занадто багато фактів вказують на те, що голова сусідньої держави схвалить документ. Причина проста: він украй вигідний особисто йому. Путін і його оточення всіма силами намагаються уникнути відповідальності за скоєне.​

Наслідки геополітичних авантюр в Україні та Сирії посилюються кримінальними справами, які розслідують європейські правоохоронці. Британські та іспанські слідчі зібрали інформацію про причетність російського вищого керівництва до злочинних угрупувань, замовних вбивств і наркоторгівлі. В американському конгресі зажадали від керівництва розвідки надати звіт про фінансування Кремлем політичних убивств за межами Росії.

Поступова відмова від норм міжнародного права диктувалася всією «посткримською» логікою російської політики. Захоплюючи українську територію, Кремль порушив не лише власні закони і конституцію, але і низку міжнародних норм і угод. Анексія Криму стала апогеєм формування бандитського неофеодалізму в Росії. Він вичерпав внутрішні ресурси для власної легітимації.​

З 2000 до 2014 року в Росії діяв негласний соціальний пакт: путінський режим гарантує населенню відносно сите життя, а суспільство не лізе в політику. Тобто політичні свободи в обмін на ковбасу. Після Олімпіади в Сочі стало зрозуміло, що грошей на соціальні подачки, як раніше, не буде вистачати: падіння цін на нафту, системні вади державного управління, африканський рівень корупції, нульове економічне зростання. Сировинний потенціал економіки практично вичерпаний. З минулого року Кремль в односторонньому порядку переглянув цей соціальний пакт. Тепер він звучить приблизно так: політичні свободи в обмін на «Кримнаш» і «вставання з колін». Харчуватися росіянам запропоновано «духовністю» і «скрепами».

«Кримнаш» – стрижень російського правого нігілізму. Кримські «ватники» виправдовують зраду Україні тим, що після «державного перевороту колишня держава припинила своє існування». Таку думку їм підкинула кремлівська пропаганда. Ідіотизм ситуації в тому, що, проголошуючи таку ахінею, кримські «росіяни» дбайливо зберігають українські паспорти. Стривайте, панове, якщо «цієї держави вже немає», то чого ви ще тримаєте під подушкою українські документи? У відповідь «кримнашисти» відмовчуються або починають цитувати чергового російського телевізійного «експерта».​

За даними українських чиновників, за Крим і Донбас в Європейський суд з прав людини подали близько 1,5 тисячі позовів. Скоріше всього, їх задовольнять, винісши типові рішення. Росію зобов'яжуть платити чималі компенсації, а робити це вона категорично не хоче. По-перше, грошей у скарбниці мало і на рахунку кожна копійка. По-друге, з точки зору кремлівської напівкримінальної еліти, платити компенсації – доля невдах і слабаків. Себе ж вони бачать сильною країною, якій всі навколо зобов’язані.

Відмова від міжнародного права зовсім не рятує Кремль від відповідальності. Платити за анексію Крим доведеться все одно. Якщо російська влада не має наміру виконувати рішення міжнародних судів, то їх виконають треті країни. У цьому плані показовою є справа ЮКОСа. Торік Європейський суд з прав людини зобов'язав Москву виплатити акціонерам компанії 1,9 мільярдів доларів, Третейський суд у Гаазі виставив «штраф» у 50 мільярдів доларів. Влада відмовилась платити. Почались арешти російського майна в європейських країнах. Постраждали майже всі державні активи в Бельгії та Франції. До російського держмайна можуть належати не лише нерухомість, а й активи державних корпорацій: сировина, рахунки в банках і багато що інше. У відповідь Путін продавив закон про арешт іноземних компаній і нерухомості на території Росії, але він робить гірше тільки собі. Втеча іноземного капіталу тільки прискорилась.

Російський президент, з одного боку, може лякати Захід війною, щоб йому «списали» злочини в Україні, але з іншого – заганяє себе у ще більшу пастку. Адже завзятість у гріху «Кримнаша» призведе до повної ізоляції країни. Можливо, він цього й домагається, щоб до 2018 року повністю закрити країну, остаточно зачистити політичне поле, ввести надзвичайний стан і скасувати будь-які вибори. Не виключено, що він і його найближча команда морально готові до такого розвитку подій. Але країна, яка в економічному плані тотально залежить від Заходу, не в змозі довго перебувати в статусі обложеної фортеці.

Андрій Заремба – кримський політичний оглядач

Думки, викладені у рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG