Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 07:59

Хенд-мейд сніговички рятують чотирирічного малюка від раку крові


Новорічні іграшки допомогли родині Семиліт за кілька днів зібрати гроші на дворічне лікування сина від лейкозу

Гомель – Чотирирічний онкохворий черкащанин Андрійко Семиліт заробляє собі на лікування пошиттям сніговичків. Іграшки, які малюк із мамою спершу робили для розваги, допомогли родині назбирати потрібну суму для дворічного лікування в Республіканському центрі радіаційної медицини в Білорусі. Казкові сніговички тепер об’єднують у всьому світі людей, які хочуть допомогти малюку. А білоруси, дізнавшись про тисячі замовлень у родини Семиліт, у різних містах організовують майстер-класи з пошиття іграшок.

«Перший етап нашої роботи – зшиваємо звичайну панчоху. Далі будемо набивати його гранулами. А перші сніговики у нас були зі шкарпетки та рису», – розповідає за роботою Альона Семиліт.

В однокімнатній орендованій квартирі в Гомелі мама чотирирічного Андрійка Семиліта чаклує над маленькими сніговичками. Робити іграшки Альона почала, щоб якось розважити хворого на рак крові синочка. Сама майструвала заготовку, яку малюк у лікарні розмальовував та одягав. Симпатичних сніговичків від Андрійка друзі порадили Альоні продавати на замовлення.

«Коли я приходила і казала: «Андрюшо, у нас іще є замовлення. Три тьоті замовили нам сніговиків». Він казав: «Ммм… Тлеба плацювати більше» (сміється). Це зрозуміло, йому було цікаво. Йому цікаво їх розмальовувати, шарфики зав’язувати, ґудзики клеїти», – говорить мама малюка.

Зараз хлопчик відновлюється після чергового курсу хіміотерапії. Тож сніговичків розмальовує під настрій і з маминою допомогою.

«Подай мені ще одного сніговичка, будь ласка. У мене теж ручка болить, – каже Альона, лежачи поряд із малюком. – Цей готовий, а ще? Неготового давай. Ось цьому треба очки, ротик і носик?»

«Нам усім потрібен сніговик»

Коли Альона вперше розмістила у Facebook фото малюка за роботою, то сподівалася продати хоча б сотню іграшок. Дворічне лікування хлопчика коштує 35 тисяч доларів. Частину суми родина вже заплатила, іншу – на той час іще не назбирала. Тож мама Андрійка із Гомеля поїхала до рідних Черкас, щоб продати квартиру. Однак у дорозі трапилося диво.

«Я уже була в Україні 28 листопада. І не могла зрозуміти, що сталося. Тому що купа дзвінків, купа смс, купа повідомлень у Facebook, «Однокласниках» та «ВКонтакті». Усе: замовлення, замовлення, замовлення. Я не розуміла масштабу, не розуміла, що відбувається», – згадує Альона Семиліт.

Майже 48 тисяч репостів лише у Facebook зібрав пост Світлани Кацуби. Вона особисто не знала ні Альону, ні Андрійка. Однак те, що малюк сам заробляє собі на лікування вразило жінку з Ізраїлю.

«Вирішили організувати весь процес. Якось збирати запити, збирати замовлення. Шукати відповіді на запитання, починаючи від того, куди переказувати кошти. Тому що були лише українські рахунки, а потрібні були білоруські, російські. І треба було знайти способи переказу коштів з-за кордону», – пояснює Світлана, яка приїхала до Білорусі допомогти Альоні.

За кілька днів родина Семиліт отримала майже десять тисяч замовлень. Самій Альоні з Андрійком із такою кількістю не впоратися. Тому до пошиття іграшок долучилися усі родичі та знайомі.

«Досвіду вже теж вистачає. Ми, як правило, один день робимо заготовки, наступного дня їх усі зв’язуємо, а на третій – розмальовуємо, зав’язуємо шарфики, одягаємо шапочки. У перший день ми зробили не дуже багато, мабуть, і 20 сніговичків не було, аж доки звикли. Зате тепер все більше і більше. Приходимо ввечері після роботи і сідаємо робити іграшки», – ділиться секретами виробництва тато хлопчика Антон Семиліт, який на кілька днів приїхав із Черкас до сина.

Допомогти Андрійкові зі сніговичками зголосилися білоруси

Акція «Нам усім потрібен сніговик» охопила Білорусь. У містах та містечках країни небайдужі зі власної ініціативи організовують майстер-класи. За кілька днів такої активності уже з’явилося більше тисячі сніговичків, які згодом поїдуть до благодійників. Хоча це не межа, бо білоруси продовжують виготовляти новорічні іграшки «від Андрійка».

Сніжних чоловічків для онкохворого малюка шиють і в інших країнах, зокрема і в Україні. У рідних для хлопчика Черкасах у найбільшій школі області, сімнадцятій, учні кілька тижнів безперервно майструють іграшки на уроках праці та малювання. А на день Святого Андрія черкащани зібралися в кінотеатрі «Україна» та за кілька годин зробили більше двохсот сніговичків. ФОТО 2345

7 грудня Андрійкові виповнилося чотири роки. Десятки людей принесли подарунки малюку в Республіканський центр радіаційної медицини. Хлопчику дарували іграшки, фрукти та книжки. І навіть спеціально для Андрійка спекли пиріг із побажанням «Будзь здаровы, як грыб баровы».

«У Андрійка понад 80 відсотків шансів на одужання»

І поки тисячі людей у всьому світі допомагають чотирирічному українцю зібрати гроші на лікування та п’ятирічну реабілітацію, хлопчик крок за кроком бореться з недугою.

У Андрійка понад 80 відсотків шансів на одужання. І ми сподіваємося, що саме так і буде

«Щодо лейкозу дитина перебуває у стані стабільної ремісії. На сьогодні триває хіміотерапія, курс консолідації – 2. І я вважаю, що це великий успіх. У Андрійка понад 80 відсотків шансів на одужання. І ми сподіваємося, що саме так і буде», – говорить завідувачка гематологічного відділення для дітей Республіканського центру радіаційної медицини Ірина Ромашевська.

Андрійкові надсилають листи з іконками та подарунками

У палаті малюка чимало іконок. Їх, каже мама хлопчика, надсилають із подарунками та листами-побажаннями швидшого одужання. Під час читання деяких Альона ледь стримує сльози:

«… А ще хочу подарувати на пам’ять свою улюблену іграшку – цього собаку. Щоб він завжди приносив тобі удачу. Щастя тобі, Андрійко, мій друже. Зі щирими побажаннями, Злата, 3 роки…».

Батьки Андрійка дякують усім за кожну гривню, долар, білоруський та російський рубль. А мама Альона зізнається: навіть і не думала, що сніговичок стане символом боротьби за життя і так допоможе її маленькому сину.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG