Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 08:04

Благодійність по-українськи: попри кризу, допомагає кожен другий


«Конче важливо на законодавчому рівні закріпити можливість робити добру справу»

Київ – Від початку російської агресії, благодійники і волонтери перебрали на себе функції державних органів, пропонуючи уряду проекти реформ, забезпечуючи військових бронежилетами та одягом, поранених – ліками, переселенців – дахом над головою. І держава сприймає це як належне, не поспішаючи реформувати власну систему управління, зазначають благодійники і волонтери. Тож благодійники, кажуть експерти, несуть подвійний тягар – через податки фінансують державу, а потім з грошей, що лишилися – благодійні справи, значну частину яких мали б фінансовати з державного бюджету.

За даними соціологічних опитувань, цього року до благодійної і волонтерської діяльності активно долучились понад 13 відсотків українців, що трохи менше від минулорічних показників.

Зниження цього року участі у благодійництві, порівняно з минулим роком, фахівці пов’язують як з соціально-економічною кризою, так і з неналежною підтримкою меценатів і волонтерів на законодавчому рівні. Другий рік поспіль влада обіцяє ухвалити закони, які б спростили функціонування благодійних і волонтерських організацій, але поки що це лише обіцянки. У результаті волонтери і благодійники продовжують втілювати свої добрі справи в життя під податковим і бюрократичним тиском, каже координатор Українського форуму благодійників Ганна Гулевська-Черниш.

Актуальною є проблема сплати податків на благодійну допомогу

«Актуальною є проблема сплати податків на благодійну допомогу. Нині допомогу збирають окремі люди, благодійні фонди та організації, а отримують ці пожертви репіцієнти цієї допомоги – і всі ці категорії опинились під ударом податків», – пояснила фахівець.

Крім цього, на державному кордоні і на митниці благодійні вантажі проходять повну процедуру оформлення, що включає і сплату так званого «митного податку», сказала Радіо Свобода координатор громадської благодійної спільноти «Коло дій» Анастасія Поліщук. Ця організація допомагає безхатченкам, дітям з соціально незахищених родин, дитячим лікарням і військовим госпіталям, а також передає гуманітарну допомогу українським військовим на передову.

«У багатьох із нас є друзі і знайомі за кордоном, які хочуть і можуть нам допомагати. І, наприклад, за кордоном є автомобілі, які коштують дешевше, ніж в Україні. Але для того, щоб перегнати ці машини сюди, потрібно сплатити дуже великі гроші для їх розмитнення. А машина, що не пройшла розмитнення, не може ставати на баланс українського війська. Так само з ліками, які привозять з-за кордону», – зазначила Поліщук.

Благодійники і волонтери перебрали функції держави – експерти

Про роль волонтерів і благодійників багато говорять і в уряді, і серед тих, кому благодійна допомога надходить. Так, міністр оборони України Степан Полторак визнав, що реформування сектору безпеки без «волонтерського десанту» в міністерстві було б неможливим.

«12 департаментів міністерства реформовані і 4 департаменти скорочені. Створена Рада волонтерів, яка нині працює у складі штатних підрозділів і залучається до планування, організації і реформування всебічного забезпечення Збройних сил України», – заявив Полторак на урядовому засіданні.

Разом з тим волонтери зазначають, що держава переклала на плечі спільноти чимало функцій, які належить виконувати їй. Серед іншого, це стосується забезпечення медичних установ медикаментами та обладнанням, забезпечення належного функціонування дитячих інтернатів, підтримка ЗСУ, переселенців тощо. Ентузіазм та активність українців, з одного боку, є надійною підтримкою діяльності державних інституцій, а з іншого – ці установи не реформуються, а охоче «паразитують на меценатах і волонтерах».

Як зазначив один із засновників «Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова»​ Геннадій Друзенко, у нинішньому стані державна система управління недієздатна. За його словами, «штучно підживлюючи життя пострадянської бюрократії в костюмах і військовій формі, ми тим самим чинимо великий гріх проти майбутнього України».

«Пост-радянські системи – не живучі, навіть найбільш потужна російська система падає і руйнується просто на наших очах. І тому це найскладніша проблема або ж дилема для волонтерів: з одного боку, коли ти бачиш, як без твоєї допомоги гинуть конкретні хлопці, і ти плюєш на всю філософію, береш ноги в руки, заводиш мотор і їдеш допомагати. А з іншого боку, маєш пам’ятати, що ця допомога є тимчасовою, а стратегічний момент – це створювати альтернативу. Звичайно, ми з бюрократією ніколи не вживемося, тому треба створювати зовсім нову країну, цю латати вже не вийде», – зауважив Друзенко Радіо Свобода.

У середовищі благодійників і волонтерів також є і цілком слушні пропозиції до влади щодо підтримки законодавчих ініціатив, які б спростили їхню діяльність. Закон «Про благодійну діяльність та благодійні організації», ухвалений у лютому 2013 року, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності. Цей закон, зокрема, передбачає спрощення процедури реєстрації благодійних організацій, запровадження нових інструментів благодійної діяльності. Але, на думку фахівців, цей закон потребує змін з урахуванням потреб сьогодення – в тому числі спрощення бюрократичних і податкових процедур тощо.

Благодійники і волонтери готові надати свої пропозиції, щоб модернізувати чинне законодавство щодо благодійності, розповіла Радіо Свобода керівник київського офісу «Ротарі клубу» Тамара Недобор.

«Конче важливо на законодавчому рівні закріпити можливість для кожного українця, кожної людини, яка цього хоче, робити добру справу. Щоб люди хотіли допомогти конкретними справами конкретним організаціям, конкретним особам, які потребують підтримки і вирішення проблем», – зазначила Недобор.

В Україні найчастіше державний бюджет передбачає фінансування соціальної підтримки людей з особливими потребами, дитячих інтернатів і сиротинців за принципом, «аби вистачило на зарплати», тому без підтримки благодійників і волонтерів ці установи ледь жевріють. За словами голови правління благодійного фонду «Школа-сходинки» для дітей-аутистів Наталії Андреєвої, без допомоги меценатів і волонтерських ініціатив школа не вижила б.

«Коли тільки була заснована організація, то, як мені здається, ми б не змогли навіть почати свою роботу, якби не отримали благодійну допомогу. На той час то був «Дитячий християнський фонд», від яких ми отримали допомогу – меблі і гроші на придбання дидактичного матеріалу. Низка українських організацій в Європі допомогли нам з коштами на проведення ремонту в школі, бо своїми силами ми б цього не зробили», – розповіла Андреєва.

Благодійники і волонтери: залишаємось у позитивному настрої!

Однак самі благодійники і волонтери вважають, що благодійність в Україні має подальші перспективи для розвитку. Ба більше, цей досвід українців є унікальним, його можуть запозичити інші держави, зазначають фахівці.

«Ми бачимо, що за останній рік волонтерський рух виріс, дуже багато волонтерських ініціатив зареєструвались офіційно і вже діють у правовому полі України і розвивають її третій сектор, тобто український сектор благодійництва. Це дуже позитивні зміни і ми бачимо, що із соціального явища волонтерський рух переростає у системну роботу, яка може призвести до позитивного впливу на українські реалії», – каже засновниця міжнародного благодійного фонду «Кожен може» Марина Лисак Радіо Свобода.

Директорка Української біржі благодійності Ірина Гуцул зазначила, що всупереч погіршенню економічної ситуації у країні, зменшення кількості грошей у гаманцях пересічних українців, люди готові жертвувати. Вдячність тих, хто ці пожертви отримує, – важливий стимул для благодійників і волонтерів, каже Гуцул.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG