Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 14:51

Історія з викраденими з Нідерландів картинами: «вуха Москви» і «скіфське золото»


Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

«Викрадені 10 років тому картини нідерландських художників стали інструментом в інформаційній атаці проти України»

Хамза Караманоглу

Викрадені 10 років тому з музею міста Хорн картини нідерландських художників стали інструментом в інформаційній атаці проти України. Спостерігачі мають різні думки. Одні стверджують, що провокація пов'язана з референдумом у Нідерландах 6 квітня про асоціацію «Європейський союз – Україна». Інші схиляються до думки, що історія з картинами має вплинути на думку суддів, які розглядають справу про повернення в Україну скіфського золота з кримських музеїв.

Скандал виник після того, як український письменник Борис Гуменюк, який воював у складі одного з добровольчих батальйонів у зоні антитерористичної операції, повідомив співробітникам посольства Нідерландів у Києві про картини з музею Хорна. За інформацією Гуменюка, вони могли перебувати на непідконтрольній українській владі території, в одному з приватних будинків у передмісті Донецька.

Борис Гуменюк

Борис Гуменюк

«Ймовірність, що в будинку під Донецьком були саме вкрадені з музею картини, становила не більше одного відсотка. Сам я їх ніколи не бачив. Але я не міг не скористатись можливістю і не повідомити про це посольство... Спочатку все було добре, я зустрівся з трьома співробітниками посольства в Києві, серед них був і поліцейський. А потім приїхав цей незрозумілий тип Брандт, який запропонував зустрітися в підворітні», – сказав Гуменюк «Крим.Реалії».

Артур Брандт назвався представником музею, з якого були викрадені картини. Саме він виступив із публічними звинуваченнями на адресу Гуменюка у вимаганні грошей за сприяння в поверненні картин. У заяві Брандта фігурували лідер Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок і екс-голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко, які нібито причетні до долі викрадених полотен. Згодом в інтерв'ю одному з українських телеканалів Брандт зізнався, що прізвища відомих політиків «приплів» у цю історію, щоб привернути увагу масового глядача і читача. З'ясувалось, що і грошей Гуменюк за пошуки картин не вимагав. Але осад від історії залишився.

Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

Сергій Кот

Сергій Кот

Фахівець із питань переміщення культурних цінностей, доктор історичних наук Сергій Кот звертає увагу на кілька дивацтв у цій історії. За його словами, зазвичай пошуки викрадених предметів мистецтва тривають без зайвого розголосу і з обов'язковим зверненням до уповноваженого державного органу країни, де приблизно перебуває предмет пошуку. Але з невідомих причин справа про картини міського музею Хорна набула максимально широкого розголосу, а до української влади нідерландські музеї не звертались. Це «Крим.Реалії» підтвердив і перший заступник міністра культури України Ігор Ліховий. «До нас офіційно ніхто не звертався», – зазначив він.

Крім того, вважає Кот, на особливу увагу заслуговує особистість перекладача, який допомагав Гуменюку порозумітися з нідерландськими дипломатами. «Є інформація, що він ще до скандалу поїхав до Нідерландів, не зрозуміло, яку роль він мав у цій історії, адже він був одним з небагатьох, хто володів інформацією», – сказав Кот.

Сам Борис Гуменюк називає перекладача «випадковою людиною», яка допомогла повідомити дипломатам про картини в передмісті Донецька. Він відмовився назвати його, але запевнив, що в разі необхідності готовий повідомити інформацію про перекладача компетентним органам.

Одна з вкрадених картин Якоба Вабена «Жіночий світ», 1622 рік

Одна з вкрадених картин Якоба Вабена «Жіночий світ», 1622 рік

Активіст української громади в Нідерландах Олександр Снідалов стверджує, що на зустрічі Гуменюка з дипломатами перекладав такий собі Юрій Круліковський – член громадської ради Міністерства культури України та відомий галерист, знавець мистецтва. Круліковський – донеччанин, від початку нульових живе в Києві. З 2003 року очолював «Фонд сприяння розвитку мистецтва» у Києві, а з 2008-го – галерею «АртХолл». Відомо, що він є представником нідерландського бюро Artizan в Україні. Співзасновником бюро, що спеціалізується на консалтингу в сфері торгівлі предметами мистецтва, є Артур Брандт, який і влаштував скандал з голослівними звинуваченнями українських політиків у причетності до вкрадених картин. Сам Круліковський не доступний для коментарів – його мобільний телефон не відповідає на дзвінки.

Дмитро Корчинський

Дмитро Корчинський

Снідалов, який вивчав обставини справи з картинами з Хорна і моніторить реакцію на скандал у місцевих ЗМІ, стверджує, що Гуменюк не перший і не єдиний учасник АТО, який має інформацію про викрадені полотна. За його словами, першим джерелом відомостей про них став невідомий, який назвався бійцем добровольчого батальйону «Свята Марія». Засновник і лідер цього підрозділу Дмитро Корчинський підтвердив «Крим.Реалії», що наприкінці травня йому та його бійцям стало відомо про картини з Нідерландів, які перебувають під Донецьком. «Але інформація від нас походити не могла, це я стверджую однозначно. Не було бажання зв'язуватися з історією, де фігурує крадене», – сказав він.​

Може, хтось купить, щоб повісити у себе в спальні або у вітальні. Це в кращому випадку. Найгірший варіант – якщо їх просто знищать, щоб замести сліди

На думку Сергія Кота, вартість десяти картин, які, ймовірно, перебувають на непідконтрольній території Донецької області, – від 10 до 50 тисяч євро за одиницю. «Загальна сума може сягати близько 500 тисяч євро. Але варто розуміти, що крадені твори мистецтва значно дешевші, ніж їхня аукціонна ціна», – сказав експерт. Він нагадав, що інформація про картини, вкрадені з музею Хорна, є в базі Інтерполу, а значить, продати їх можна лише на «чорному ринку». «Може, хтось купить, щоб повісити у себе в спальні або у вітальні. Це в кращому випадку. Найгірший варіант – якщо їх просто знищать, щоб замести сліди», – додав Кот.

Олександр Снідалов вважає, що інформаційна кампанія, запущена Брандтом, подає у негативному світлі Україну та її політиків. Він назвав дві можливі цілі ініціаторів скандалу: референдум про асоціацію «Європейський Союз – Україна», який відбудеться в Нідерландах 6 квітня наступного року, і процес в окружному суді Амстердама у справі про повернення артефактів скіфського золота з кримських музеїв, які прибули до цієї країни до анексії півострова у складі виставки «Крим. Золото і секрети Чорного моря». Хоча сам же Снідалов визнає, що обидві версії мають серйозні вади: до референдуму часу достатньо, щоб скандал забувся, а про судовий процес в контексті вкрадених картин не згадує жодне нідерландське ЗМІ.

Частина експонатів на загальну страхову суму близько 1,5 мільйона євро залишилася в Нідерландах, оскільки вони є предметом суперечки між Україною і чотирма музеями Криму, які опинились на анексованій території. Музей Алларда Пірсона не повернув 2111 предметів, залишивши рішення на розсуд суду. Розгляд справи по суті кілька разів переносився – сторони надавали суду свої аргументи. Хоча до самої суперечки судді мали перейти ще в листопаді, справа знову затягується, повідомили «Крим.Реалії» в Міністерстві юстиції України. «Відповідно до листа юридичного радника від 19.11.2015 року, суд... дозволив сторонам подати додаткові письмові пояснення, перше з них має подати Україна до 30.12.2015 року», – йдеться у відповіді прес-служби Мін'юсту на запит «Крим.Реалії».​

Ставлення до картин схоже на ставлення до старих і дітей – це тест на рівень цивілізованості

Київський антиквар Ольга Сагайдак вважає, що викрадені в Нідерландах картини могли порівняно легко ввезти на територію України. «У Європі кордонів немає, перший кордон – українсько-польський, на ввезення перевіряють супровідні документи, які порівняно легко підробити. А електронної музейної бази у нас, на відміну від європейських країн, немає», – сказала вона «Крим.Реалії». Сагайдак підкреслила незначну художню цінність вкрадених картин і висловила припущення, що сенс всієї історії саме в дискредитації України. «Це дуже делікатний момент: ставлення до картин – це схоже до ставлення до старих і дітей, тест на рівень цивілізованості», – вважає експерт.

А Сергій Кот вказує на пропагандистську складову історії з викраденими картинами: «За цим явно видно вуха Москви».

На думку першого заступника міністра культури України Ігоря Ліхового, прямого зв'язку між скандалом навколо викрадених у Нідерландах картин і процесом щодо кримських артефактів немає, але боротьба за повернення «скіфського золота» тепер проходить на негативному для України інформаційному тлі.

Оригінал матеріалу –​ на сайті «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG