Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:43

Путін вже напряму контролює угруповання «ДНР» і «ЛНР» (світова преса)


Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

«Російська війна на Донбасі не стала ані малою, ані переможною. Відтак найкраще, що може зробити Кремль, – це забути про неї» – Андерс Ослунд

Тижневик Newsweek аналізує недавнє призначення російського політика Бориса Гризлова представником Росії у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. А газета The Wall Street Journal вмістила рецензію на нову книгу з історії України гарвардського вченого Сергія Плохія. І є багато публікацій про те, що збірна України досягла фіналу найпрестижнішого турніру змішаного тенісу Кубок Гопмана в Австралії.

Впливовий тижневик Newsweek опублікував статтю відомого експерта з українських питань Андерса Ослунда, в якій він аналізує розвиток подій на Донбасі і довкола нього останнім часом.

Так, 26 грудня російський президент Володимир Путін призначив одного зі своїх найближчих політичних союзників, Бориса Гризлова, представником Росії в Тристоронній контактній групі щодо врегулювання на Донбасі, якій вдалося досягти двох мирних угод – у вересні 2014 року та у лютому 2015 року.

«Це призначення вказує на важливу зміну в політиці Росії щодо України. Гризлов є важковаговиком у найближчому оточенні Путіна, постійним членом його Ради безпеки, колишнім міністром внутрішніх справ, спікером думи та приятелем президента з часів його кагебешних часів у Санкт-Петербурзі», – пише Ослунд.

Гризлов, веде далі автор, замінив посла Азамата Кульмухаметова, який не мав серйозної ваги, і виконував роль представника Росії в Тристоронній контактній групі з квітня минулого року. Тоді призначення Кульмухаметова розглядалося як спроба применшити роль Росії та змусити Україну вести переговори з лідерами контрольованих Росією «ДНР» та «ЛНР».

«Нині Кремль перебрав на себе прямий контроль», – пише Ослунд в журналі Newsweek.

Автор зазначає, що в 2015 році три командири у стані заколотників із сильним характером (Павло Дрьомов, Олексій Мозговий та Олексій Бєднов) були професійно вбиті, що дало підстави оглядачам припускати, що вбивці належали до російської військової розвідки. Влітку, веде далі Ослунд, стало зрозуміло, що військові формування «ДНР» та «ЛНР» були прямо підпорядковані Міністерству оборони Росії, а прізвища російських командирів були встановлені РНБО України.

Політичні керівники угруповань «ДНР» і «ЛНР» залишаються незмінними з серпня 2014 року, коли Олександр Захарченко перейняв посаду «прем’єра» угруповання «ДНР», а Ігор Плотницький очолив «ЛНР». «Їхнє призначення означало кінець російських спроб створити проект «Новоросії» – включення восьми українських областей до складу Росії. Обидва лідери вважаються такими, що мають обмежені можливості, без політичної ваги, але слухняні щодо Москви», – пише Ослунд.

Ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко (ліворуч) і ватажок угруповання «ЛНР» Ігор Плотницький

Ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко (ліворуч) і ватажок угруповання «ЛНР» Ігор Плотницький

Автор також нагадує, свого часу Гризлов представляв Путіна під час «круглого столу», який призвів до політичного врегулювання після Помаранчевої революції в Україні.

«Якщо Путін дав тоді повноваження Гризлову на значні поступки Україні, він може бути готовим зробити це знову. Російська війна на Донбасі не стали ані малою, ані переможною. Відтак найкраще, що може зробити Кремль – це забути про неї», – пише Ослунд.

«В будь-якому разі – на відміну від свого попередника – Гризлов може вести перемовини, маючи повноваження від Кремля», – завершує автор.


Газета The Wall Street Journal надрукувала рецензію відомого британського аналітика і письменника Едварда Лукаса на нову книжку гарвардського вченого Сергія Плохія «Ворота Європи» про історію України.

Стаття називається «Роздвоєна особистість» і в ній автор пише, що Україна є експериментальною лабораторією, яка визначатиме майбутнє Європи.

«Чи існуватиме вона й надалі як незалежна держава, єдина держава? Чи вона розколеться уздовж регіональних, етнічних чи мовних ліній? Чи стане вона частиною Заходу, як така собі більша Польща? Чи вона піде назад в тінь Москви, як така собі більша версія Білорусі?» – це питання, які ставить Лукас, оглядаючи книгу історика Сергія Плохія.

«До сорому Європи, відповіді на ці запитання не перебувають виключно в руках українців», – додає Лукас.

На його думку, важливо, що серйозну увагу в своїй книзі Плохій приділяє одній з найбільших територіально і водночас найменш відомих країн Європи – Київській Русі, яка принесла верховенство закону, християнство та державність на землі, які включають частини сучасних Білорусі, Молдови, Польщі, Росії та України.

«Питання, хто може претендувати на спадок Київської Русі, є ключовим. Ярослав Мудрий – вражаючий нащадок княгині Ольги – є на російських та українських банкнотах: із вусами як в українського козака на українській банкноті, і з бородою російських царів на російській», – читаємо в рецензії.

Україну часто усували з географічних карт, але вона залишалась на картах інтелектуальних. Скажімо, Київська Русь передала свою правничу традицію (традицію законності) Великому Князівству Литовському (ще одна забута супердержава!), а потім і Польсько-Литовській співдружності.

Насправді спадок Київської Русі цілком можна поділити – як римське право чи грецьку філософію. «Але для Кремля визнати, що Україна є справжньою державою, буде рівноцінне закладанню сумніву щодо легітимності власного квазі-феодального устрою самої Росії», – пише Лукас в рецензії на нову книжку історика Сергія Плохія «Ворота Європи».


Сайт британського телекомпанії Sky Sports пише про успішний виступ команди України на найпрестижнішому змішаному тенісному турнірі Кубок Гопмана в Австралії, де українці, перемігши господарів, дісталися фіналу.

Олександр Долгополов та Еліна Світоліна виграли в Австралії у двох одиночних матчах, але поступилися в парному, і з рахунком 2:1 потрапили до фіналу, перед цим вигравши у своїй підгрупі в команд США та Чехії.

Фінал відбудеться цієї суботи.

Стаття нагадує, що це вже вдруге Україна дістається фіналу турніру, який вважаться неофіційним «чемпіонатом світу» в змішаному тенісі.

У 1995 році брат і сестра Андрій та Наталія Медведєви досягли фіналу, потупившись парі легендарних тенісистів – Борису Бекеру та Анці Губер. Після того Україна не потрапляла на змагання Кубку Гопмана.

Стаття звертає увагу, що нині Долгополов у матчі проти відомого австралійського тенісиста Лейтона Гьювіта програв перший сет, але потів взяв реванш у другому та третьому сетах.

«Сьогодні був важкий матч, проти нього (Гьювіта) важко грати і нелегко було надолужувати після першого програного сету», – сказав Долгополов після матчу.

«Для мене це багато значить. Я більше знервований (коли граю за Україну), аніж коли виступаю індивідуально на моїх власних турнірах. І ціла країна на нас дивиться. Нам залишився один матч і зараз це – фінал», –– сказав Долгополов, який посідає 36-у сходинку в світовій класифікації серед чоловіків.

Світоліна займає 19-у позицію в табелі рангів серед жінок і наразі вона не програла жодного сету в одиночному розряді на турнірі в Австралії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG