Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:10

Англійське правосуддя довело, що воно неупереджене – дружина Литвиненка


Олександр Литвиненко. Архівне фото

Олександр Литвиненко. Архівне фото

Британський парламент 21 січня почує звіт про смерть колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка

Цього року виповниться десять років від дня смерті колишнього офіцера ФСБ Росії Олександра Литвиненка, отруєного радіоактивним полонієм у Лондоні. У Великобританії оголошено про завершення відкритих слухань у його справі. Звіт головуючого на слуханнях судді сера Роберта Оуена спрямований міністру внутрішніх справ, а 21 січня 2016 року він буде обговорюватися в палаті громад британського парламенту і буде опублікований.

Відкрите судове розслідування смерті Олександра Литвиненка тривало з перервами 34 дні, з січня до липня 2015 року, в лондонському Високому суді. Під час публічних слухань були допитані десятки свідків, заслухані свідчення численних експертів. Вдова Олександра Литвиненка Марина Литвиненко була присутня на всіх, окрім закритих, засіданнях суду.

Марина Литвиненко

Марина Литвиненко

– Щойно відкриті слухання завершилися, було оголошено рішення слідства в Іспанії. І тоді ми отримали багато доказів того, що намагалися розповісти в суді. Влітку ми дізналися про те, що інформація з Іспанії стала більш доступною, що слідчий, який вів цю справу, почав давати інтерв'ю. Іспанська версія виявилася дуже вагомою. Чи дасть це якийсь ефект у рішенні судді, який у цьому випадку головує на слуханнях, ми побачимо невдовзі.

– На слуханнях розглядалося ще кілька версій, і одна з них, яку висували деякі російські коментатори, зводилася до того, що Олександр Литвиненко нібито отруївся через необережність. Що Ви думаєте з цього приводу?

– Якщо порівнювати сліди полонію, які Саша залишав, наприклад, до 1 листопада, коли, вважається, що він був отруєний, і те, що трапилося з ним після 1 листопада, це незрівнянно. Неможливо людині з необережності отруїтися самій і не заразити половину оточуючих. Але дуже важливе питання: хто цим людям дав радіоактивний матеріал?

Марина Литвиненко та син Олександра Литвиненка Анатолій

Марина Литвиненко та син Олександра Литвиненка Анатолій

– Минулі публічні слухання справляли враження надзвичайно масштабних і за часом, і за кількістю свідків, експертів. Ваші враження від цих слухань?

– Ви маєте рацію з приводу їхньої масштабності. Я б ще додала один пункт: це було шалено дорого. Спочатку операція, яку проводив антитерористичний центр Скотланд-Ярду, коштувала понад три мільйони фунтів. Це і дезактивація публічних місць, в яких був виявлений полоній, це і розслідування того, де могли перебувати заражені полонієм підозрювані, це і пошуки слідів полонію в літаках і готелях. Це була дуже масштабна операція. Кількість людей, які в ній були задіяні, не можна порахувати.

Англійське правосуддя довело, що воно неупереджене і не залежить від політичної кон'юнктури, коли вершить свою справу

Приходячи щодня в суд і бачачи експертів такого високого рівня, я відчувала вдячність до британської держави, яка нас підтримала і надала можливість провести це судове розслідування. Англійське правосуддя довело, що воно неупереджене і не залежить від політичної кон'юнктури, коли вершить свою справу.

Для мене важливо не тільки довести цю справу кінця. Можливо, це єдине, що я можу зробити для Саші. Це просто мій обов'язок – відстояти його чесне і чисте ім'я, щоб його син, якому тоді було 12, а зараз вже 21 рік, знав про свого батька правду. І те, що він перебував у суді зі мною щодня, було дуже важливо і для мене, і для нього. А ще, думаю, було дуже важливо, коли ми отримали право на публічні слухання, було для всіх англійців зрозуміти, що вони дійсно живуть у демократичній країні, в якій ніякий політичний тиск, ніяка політична необхідність не впливає на рішення суду. Я це відчувала, коли люди вітали мене з проміжною перемогою – здобуттям права на публічне розслідування. Для всіх це вже була перемога.

– На цій довгій дорозі у Вас були і труднощі, і перешкоди. Що Вам дозволяло не опускати руки?

Через п'ять років після того, як не стало Саші, єдиною можливістю довести, що люди, названі підозрюваними, є злочинцями і мають стосунок до вбивства мого чоловіка, був інквест

– Звичайно, ці дев'ять років були непрості, але рішення почати судовий процес прийшло через п'ять років після Сашиної смерті. Тому що ці п'ять років я давала на закінчення поліцейського розслідування, яке ніколи не зупинялося. І звичайно ж, для поліцейських було б краще довести справу до реального суду, щоб підозрювані сіли на лаву підсудних. Але ми знаємо, що запити на екстрадицію Лугового і поданий в Інтерпол ордер на арешт Ковтуна ніколи б не спрацювали за існуючого російського режиму. Неодноразово говорилося, що Росія їх ніколи не видасть. Через п'ять років після того, як не стало Саші, єдиною можливістю довести, що люди, названі підозрюваними, є злочинцями і мають стосунок до вбивства мого чоловіка, був інквест. Справа в тому, що це було потрібно не тільки мені, а дуже багатьом людям навколо мене. І близьким моїм, і навіть людям, яких я, можливо, ніколи не знала, але які, як я знаю, досі пильно стежать за нашою справою. Я завжди відчуваю, що це не тільки моя правда, але й правда дуже багатьох людей. Для мене була важлива і підтримка близьких, і, напевно, дуже важливо, що весь цей час поруч зі мною ріс наш син. Я не раз ставила йому питання: «Анатолію, ти впевнений, що ми повинні це робити?» І отримувала від нього підтримку, і це було дуже важливо для мене.

– Ви розповідали про вартість поліцейського розслідування. Але ж у Вас була ще й команда адвокатів. Як Ви справлялися з цією проблемою?

В Англії існує правило, що якщо одна зі сторін судового процесу або відкритих слухань не може оплачувати послуги адвокатів, то їй виділяється допомога держави. І я отримала цю допомогу

– На самому початку розслідування ми сподівались на підтримку – у той час Борис Березовський, який був живий і не був ще розорений судовою тяганиною з Абрамовичем, вважав, що в змозі нас підтримати. Знаючи це, ми запросили інквест. Коли ж стало зрозуміло, що підтримки не буде – а це було не тільки несподівано, але й досить страшно, – я розуміла, що назад шляху немає і що важливо продовжити процес. У цей самий момент я одержала підтримку моєї адвокатської команди, яка заявила, що готова працювати безкоштовно. І це було приголомшливо! Я зрозуміла, що наша справа стає дуже особистою для всіх, хто до неї доторкнувся. А згодом ми одержали підтримку і від британської держави. І це теж дуже важливо. В Англії існує правило, що якщо одна зі сторін судового процесу або відкритих слухань не може оплачувати послуги адвокатів, то їй виділяється допомога держави. І я отримала цю допомогу. Так що, хоча мої адвокати почали працювати безкоштовно, в підсумку вони все ж отримали свої гонорари, але вже за підтримки держави.

– Цього року виповниться 10 років від дня, коли Олександр Литвиненко помер. 21 січня 2016 в парламенті буде оголошена відкрита частина матеріалів цієї справи і висновок голови суду. А що далі?

–Те, що сталося (минулі слухання), – ще не кінець. Це певна і дуже важлива ланка. Тому що слідство не закінчене. Як ми знаємо, терміну давності в англійському правосудді немає, злочинці залишаються на волі. І якщо буде можливість їх заарештувати і посадити на лаву підсудних, то це трапиться обов'язково. Але найголовніше, не можна залишати те, що було доведено в суді, безкарним.

Повний текст матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG