Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 15:59

Росія нарощує військове угруповання на заході країни. Готується до війни з НАТО?


Новітній російський танк T14 «Армата» заглох на Червоній площі у Москві напередодні «параду перемоги». Травень 2015-го

Новітній російський танк T14 «Армата» заглох на Червоній площі у Москві напередодні «параду перемоги». Травень 2015-го

«Міжнародні санкції і розрив з Україною позначаються на створенні російського озброєння» – експети

Як заявив міністр оборони Росії Сергій Шойгу, у 2016 році на західному напрямку будуть сформовані три нові дивізії. Очевидно, на постійній основі: планується облаштувати райони тривалої дислокації, обладнати полігони, пункти зберігання техніки і побудувати армійські казарми. Росія нарощує військове угруповання на заході країни – очевидно, відбувається підготовка до війни з НАТО, вважають експерти.

У 2009 році під час військової реформи, розпочатої з ініціативи тодішнього міністра оборони Росії Анатолія Сердюкова, було ухвалено рішення щодо переформатування танкових і мотострілецьких дивізій сухопутних військ на більш компактні бригади. Фактично йшлося про відмову від радянської структури армійського управління «рота – полк – дивізія», успадкованої з часів масштабних танкових операцій Другої світової війни. Як безпосередні причини, які підштовхнули генералів і військових чиновників до змін, наводилися вимоги підвищити мобільність і боєготовність з'єднань, а також необхідність ліквідувати так звані кадровані дивізії, які по суті були базами зберігання військової техніки. Ці «неповноцінні» з’єднання, згідно з колишньою військовою доктриною, повинні були перетворитися на повноцінні з'єднання з мобілізації.

Після призначення на посаду міністра оборони Росії Сергія Шойгу – і частково через причини, безпосередньо не пов'язані з військовими аспектами, реформа збройних сил Росії отримала інший напрямок, і деякі її напрямки були переглянуті. Агресивна зовнішня політика Кремля, анексія Криму і військовий конфлікт на сході України призвели, зокрема, до різкого загострення відносин між Росією і НАТО.

Нервовий обмін думками між Москвою і Вашингтоном у питанні щодо розміщення в Європі елементів американської системи ПРО, яке кілька років тому було стрижнем міжнародної «оборонної дискусії», тепер здається майже дружньою бесідою. Відносини Росії і НАТО фактично згорнуті, Північноатлантичний альянс розвиває співпрацю з Україною і Грузією, розглядає прохання своїх «нових членів» з колишньої радянської сфери впливу щодо розміщення на їхній території військових частин постійної дислокації. Росія (поки безуспішно) добивається відкриття своєї військово-повітряної бази на території Білорусі, в Калінінградській області розміщені військові комплекси «Іскандер». Обидві сторони проводять (одна – на західному, інша – на східному напрямку) регулярні «раптові» і «планові» навчання. Участь Росії у війні в Сирії призвела до прямого, нехай і епізодичного, зіткнення з силами НАТО – йдеться про збитий 24 листопада минулого року над сирійсько-турецьким кордоном бомбардувальник Су-24.

У цій ситуації в Москві вкотре по-новому (або по-старому) поглянули на карту дислокації збройних сил на території країни. Зокрема, у вересні 2015 року повідомлялося про відтворення 10-ї Уральської добровольчої танкової дивізії, яка за 5 років до цього була «згорнута» у базу зберігання та ремонту військової техніки. Також у 2015 році повідомлялося про розгортання на західному напрямку відразу двох танкових армій.

Віктор Литовкін

Віктор Литовкін

Нове рішення міністра оборони Росії на прохання Радіо Свобода пояснює військовий аналітик, оглядач російського державного інформаційного агентства ТАСС Віктор Литовкін.

Сьогоднішня війна – це удари, насамперед, з повітря, тож кількість систем протиповітряної оборони в сухопутних військах теж має бути збільшена

– Стара структура припускала наявність в бригадах тільки легкої техніки. Бригади були, як правило, батальйонного складу, а батальйон – це 300-350 осіб. На мотострілкову бригаду припадав один танковий батальйон, 90 танків. Така структура не забезпечувала необхідного ступеня оборони на танконебезпечних напрямках. Тому, мабуть, і вирішили танкові батальйони перетворити на танкові полки, а мотострілецькі батальйони – на мотострілецькі полки, збільшити число зенітно-ракетних підрозділів. Тому що сьогоднішня війна – це удари, насамперед, з повітря, тож кількість систем протиповітряної оборони в сухопутних військах теж має бути збільшена.

– А де ж всі ці тисячі танків, на яких радянські генерали збиралися за лічені дні проникнути до Європи прямо до Ла-Маншу?

У Росії – приблизно 12 тисяч танків

– Вони ліквідовані, розрізані і розпиляні. Колись у Радянського Союзу було 62 тисяч танків, а сьогодні у Росії – приблизно 12 тисяч танків.

– І, що ж, цього недостатньо?

У Росії сьогодні приблизно 870-900-тисячна армія при потребі мати армію в мільйон осіб

– Ніхто не збирається збільшувати кількість танків, збільшується не чисельність військ, змінюється їхня структура. У Росії сьогодні приблизно 870-900-тисячна армія при потребі мати армію в мільйон осіб.

– З одного боку, Росія уже два роки бере участь у бойових військових операціях на різних фронтах. За задумами командування, очевидно, це має призвести не тільки до загибелі людей, а й до того, що армія вчиться краще воювати. З іншого боку, Росія перебуває під економічними санкціями, згорнуто військово-промислове співробітництво з Україною, імпортозаміщення не працює. Яка з цих тенденцій перемагає?

Професійних солдатів у Росії, контрактників, більше, ніж призовників, – майже 350 тисяч проти 275 тисяч. міжнародні санкції і розрив з Україною позначаються на створенні російського озброєння, насамперед на Військово-морському флоті

– Армія Росії, безумовно, відроджується, отримує нову бойову техніку, збільшується кількість професіоналів у військах. Професійних солдатів у Росії, контрактників, більше, ніж призовників, – майже 350 тисяч проти 275 тисяч. З моменту розвалу Радянського Союзу і до 2008 року нова техніка практично не надходила у війська, тепер ситуація змінилася. Звичайно, міжнародні санкції і розрив з Україною позначаються на створенні російського озброєння, насамперед на Військово-морському флоті. Але бойові машини піхоти, самохідні артилерійські установки, ракетне озброєння сухопутних військ, «Іскандери», озброєння ракетних військ стратегічного призначення, авіація та інше – ніяк не залежать від українського оборонно-промислового комплексу. Імпортозаміщення, про яке ми говоримо, не настільки сильно впливає на перераховані мною види озброєнь, як може здатися. Так, є певне відставання, наприклад, у створенні великих надводних кораблів, але стратегічні атомні підводні човни, багатоцільові атомні підводні човни, дизельні підводні човни будуються без збитку, пов'язаного з санкціями. Не думаю, що санкції можуть серйозно підірвати обороноздатність країни і боєздатність її збройних сил.

І країни НАТО, і незалежні експерти неодноразово надавали інформацію про те, що російські військові беруть участь в збройному конфлікті на сході України; така участь в «кримській кампанії» підтверджена і Володимиром Путіним.

НАТО неодноразово відкидав звинувачення Кремля в тому, що політика Північноатлантичного альянсу становить загрозу для Росії. Останній залп таких заяв був після того, як 31 грудня президент Росії Володимир Путін затвердив нову російську стратегію національної безпеки, в якій стверджується: однією з основних загроз для країни є розширення НАТО. Логічно припустити, що рішення щодо перетворення бригад на дивізії відповідає концепції цієї стратегії. Коментуючи ситуацію, головнокомандувач силами НАТО американський генерал Філіп Брідлав застосував невластивий для військових образний вислів. Двадцятиріччя, під час якого західні військові, як висловився генерал, «обіймалися з ведмедем», минуло. Спроби налагодити партнерські відносини з Москвою закінчилися нічим: «реваншистська Росія повернула силу як засіб досягнення цілей». За словами Брідлава, у відповідь США і НАТО повинні змінити свою практику і діяти відповідно до нових часів.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG