Антон Меснянко
На автобусній зупинці в окупованому кримському степу невідомі намалювали український прапор. Після цього загін російських «казаків» влаштував «рейд» дворами кримських татар у пошуках «вандалів» і «екстремістів». «Казачий отаман» стверджує, що перевірка проводилася для захисту самих кримськотатарських жителів. Але кримські татари запевняють, що перевірки їхніх будинків – це лише верхівка айсберга проблем, з якими татарам довелося зіткнутися в анексованому Росією Криму.
Увечері 27 грудня на автобусній зупинці біля повороту на село Долинка хтось намалював український прапор. У жовто-блакитні кольори перефарбували також пішохідний перехід і дорожні знаки. Прямо на проїжджій частині з'явилося гасло «Крим – Україна!». Про графіті більшість місцевих жителів дізналася лише наступного ранку, коли на вулицях Долинки з'явилися російські «казаки» в папахах і з нагайками. Разом з ними до села приїхав наряд російської поліції.
«Я цю зупинку не бачила і взагалі була не в курсі. Я на трасу виходжу, тільки коли на ринок їжджу. А того дня я вдома залишилася, – говорить мешканка Долинки Еміне. – Я була в теплиці, щипала петрушку. Приїжджає мій племінник Айдер, розгублений такий. Каже, три «поліцейських» до нього прийшли, питають: «Це ти намалював?» Під'їхала ще машина з російським гербом – в ній «казаки». Вони кажуть: «Ми будемо заходити до тебе у двір, раптом там є сліди фарби». «Поліція» зайшла, все оглянула. Кажуть, їм наказали все перевірити».
Поділитися враженнями про «казачий рейд» у вітальні Еміне зібралося з десяток жителів Долинки.
«Нагрянув натовп «казаків». Вони розгрупувались, ходили по всіх вулицях і кого дорогою зустрічали – розпитували, хто що знає, хто що чув. Може, і конкретно про якусь родину запитували, ми цього не знаємо, – розповідає одна з мешканок Долинки. – Моєю вулицею два «казаки» йшли, я їх бачила, але до мене вони не заходили. Зупинялися коло тих будинків, де були кримськотатарські прапори. Потім вони пішли до магазину «Марія». Я обдзвонила своїх подруг, і ми теж туди пішли – все-таки ми жителі цього села. Побіля магазину зібралася російськомовна молодь, яка підтримує Росію. Вони свої припущення висували: «А може, це Арсен зробив», «А може, це Айдер зробив» тощо».
Білял, юнак років двадцяти, розповідає, що до нього теж приходили з перевіркою. Він не пустив непрошених гостей на поріг, але вони все ж оглянули територію двору через паркан. «Двоє «казаків» підійшли, почали фотографувати, спочатку прапор, потім нас. Питали, чому прапор висить, навіщо він взагалі потрібен. Цікавилися, що вночі було, бачив – не бачив. Потім «дільничний» приїхав, зажадав написати пояснювальну, де я був, що робив. Ну, точніше, він сам писав з моїх слів, а я потім підписував. Я те саме сказав: був удома, спав, нічого не бачив. Такі пояснювальні від багатьох зажадали», – сказав Білял.
На подвір'ї у сім'ї Абдурманових «казаки» довго і ретельно фотографували крихітний кримськотатарський прапор. В одному з будинків ці «бородаті дядьки» сильно налякали 6-річну дитину.
«Навіщо це робити? Навіщо людей напружувати? Путін навіть говорив, що «в Криму – три основні мови». І ми, татари, тут у себе вдома і маємо право на свою символіку, – обурюється Еміне. На її думку, «казаки» приїхали для того, щоб «залякати, заспокоїти» жителів Долинки.
За словами голови місцевого меджлісу Саніє Аметової, під час «рейду» представники «казачого» товариства «Хутор Воинский» (воно квартирує в сусідньому селищі Воїнка) перевірили дев`ять дворів і ще безліч людей опитали на вулицях. «Жодних документів про проведення перевірки у них не було», – додає вона.
Долинський імам Юнус Неметуллаєв уточнює, що перевіряли насамперед тих, хто «засвітився» на траурному мітингу в честь 71-ї річниці депортації кримських татар. Він відбувся 18 травня минулого року в селі Воїнка, біля меморіального знака депортованим. «Казаки» і «поліція» сфотографували всіх його учасників для подальшого встановлення особистості. «Їх усіх взяли на облік, це робиться у дільничного. Саме на активістах зробили акцент під час «рейду». Хто не брав участі, до тих не заходили», – говорить імам.
Наступного дня після «рейду» з Новопавлівської сільради, якій підпорядковується Долинка, прислали дорожню бригаду, яка побілила павільйон зупинки і зафарбувала прапори на асфальті і знаках. Однак, окремі плями синьої фарби все ще залишаються на дорозі. Поруч із зупинкою поставили два металеві стовпи з пристроями незрозумілого призначення на верхівках. Місцеві впевнені, що це – камери відеоспостереження.
Подив і обурення кримськотатарських жителів Долинки викликає та обставина, що місцеві «чиновники» та «активісти» переполошилися через український прапор, хоча за «новою кримською конституцією» українська мова має на півострові державний статус. Окрім того, ніяких вказівок на те, що малюванням займалися саме кримські татари, немає. На стіні зупинки навіть після побілки помітні обриси тарак-тамги – національного кримськотатарського символу, але він, судячи з усього, був намальований там вже досить давно. Цей знак залишили, очевидно, не ті ж люди, що розфарбували все синім і жовтим. Однак «казача» перевірка, за словами кримськотатарських жителів, стосувалася тільки їх.
«Кримськотатарської символіки не було жодної, тільки українська. Але перевіряли чомусь тільки нас. Хоча тут і українці живуть. Але вважали, що якщо за Україну, то кримські татари. Мені, може, самій це і приємно, але все одно дивно якось», – дивується Еміне.
Після зустрічі з «казаками» жителі села не зверталися ні до місцевої «влади», ні до правозахисників: «Нам нема до кого йти». Повідомили лише Саніє Аметову, яка повідомила про «рейд» журналістів і членів меджлісу на материковій Україні.
Той факт, що про перевірку в Долинці «розтрубили по всьому інтернету», неабияк розлютив «казаків» з Воїнки. У їх «отамана» Анатолія Яковлєва кардинально протилежний погляд на ситуацію. За його словами, «казаки» прибули до Долинки, щоб захистити російських, українських і кримськотатарських жителів від проявів «екстремізму».
У бесіді з кореспондентом Радіо Свобода він підкреслив, що під час «рейду» «казаки» «пройшли по всіх адресах, не зупиняючись на якихось національних ознаках, поспілкувалися з людьми про те, чи є у них якісь побоювання або припущення з цього приводу» . Бесіди велися з усіма без винятку жителями села, не тільки з татарами: «У нас немає поділу на національному ґрунті». У викладі «отамана», кримські татари негативно поставилися до появи української символіки на автобусній зупинці і виявили бажання спільно з «казаками» патрулювати територію, щоб вирахувати, хто це зробив, і надалі запобігати подібним «інцидентам».
За його словами, «казаки» завжди використовують законні способи. Під час «рейду» вони поводилися «гранично ввічливо, без проявів емоційного характеру, з дружнім і братським ставленням до кримськотатарських представників». Жодних скарг на «казаків» у російську «поліцію» або «прокуратуру» щодо «рейду» не надходило. Пояснення місцевих жителів про те, що кримськотатарські прапори на будинках не пов'язані з прикрашанням автобусної зупинки, Яковлєва та його команду повністю влаштували.
Поява українських графіті «казак» вважає «актом вандалізму і хуліганськими діями, спрямованими на дестабілізацію ситуації».
«Казачим рейдом» проблеми кримських татар в анексованому Криму не обмежуються. За словами Еміне, інший неприємний випадок стався приблизно за тиждень до інциденту із зупинкою. Місцевий житель Делявер Ібрагімов побудував собі новий будинок і біля входу поставив два кримськотатарські прапори. «Після цього до нього приїхали з «органів» і звинуватили ледь не в створенні терористичного угруповання. На перший раз Делявера попередили і змусили зняти прапор», – говорить Еміне.
До кримських татар упереджено ставляться не тільки російські «правоохоронці» і «казаки, а й сусіди по селу. У Долинці живе приблизно 200 сімей. Третина з них – кримськотатарські, решта – російські та українські. Більшість слов'ян, які залишились в окупованому Криму, підтримує приєднання Криму до Росії, більшість татар – ні. Через політичні розбіжності між сусідами різних національностей, які раніше жили у злагоді, виникла ворожість.
«Продавщиця в нашому магазині каже: «Якби мені дали автомат, я б вас усіх перестріляла». Я вважаю, що сказати таке може тільки хвора людина», – каже одна з жінок, присутніх у вітальні у Еміне.
«Перед «референдумом» на воротах татарських будинків почали ставити відмітки, що тут живуть татари. Потім жодних проблем у нас з цим не було. Але, напевно, робили потім, щоб знати, на кого все звалити, якби почалися якісь заворушення. Це хтось із місцевих постарався», – припускає Саніє Аметова.
У «референдумі» про статус Криму в 2014 році кримські татари з Долинки не брали участі. Результати «плеюісциту» вони вважають сфабрикованими: за їхніми власними підрахунками, в їхньому районі на дільниці прийшла всього третина виборців, з них ледь не половина проголосувала за український статус півострова.
Жителі села нинішню окупаційну російську владу називають не інакше як тоталітарним режимом: «За України ми хоча б вільно виступали, вільно боролися за свої права, зверталися в будь-яку інстанцію і не боялися. А тепер нас залякують, тиснуть з усіх боків», – порівнює життя під різними прапорами одна з кримських татарок.
За словами Аметової, влада робить все можливе, щоб відвернути увагу людей від реальних проблем: «Народу морочать голову: всім кримським татарам запропонували зібрати довідки про реабілітацію, щоб отримати надбавку до пенсії у 500 рублів і пільги на світло і воду. Чотири місяці люди, як ненормальні, бігали за довідками, ні про що інше не думали. Але в підсумку пільги дали тільки трьом. Хіба це нормально?».
Не відчувають в Долинці і результатів проголошеного Кремлем «курсу на захист інтересів репресованих народів Криму». Поки стає тільки гірше: «Усі кримськотатарські школи змінили на російські, кримськотатарську мову залишили у вигляді гуртка. Наші газети позакривали, журнали позакривали, телеканал закрили. За України безслідно люди не зникали. І головне, що цих людей ніхто не шукає».
Раніше, згадують селяни, не виникало проблем і з проведенням акцій у річницю депортації. Тепер же організатори мітингу зазнають переслідувань. «До мене приїжджали і говорили: «Забудь про 18 травня». А як я можу цю дату забути? Хто такий Путін, щоб заборонити мені цю дату пам'ятати?», – вигукує Саніє Аметова.
«До блокади, продуктової та енергетичної, ми відмінно ставимося. На сто відсотків підтримуємо! Тому що треба якось Крим повертати. До тимчасових труднощів ми готові», – наввипередки відповідають жителі села, коли йдеться про участь кримськотатарських активістів по той бік кордону у відключенні республіки від енергопостачання.
Крим кримські татари називають своєю єдиною батьківщиною і тому не хочуть розлучатися з ним: «Ми вважаємо, що наш народ на історичній батьківщині. А інше нас не хвилює. Ми ні з ким не лаємося, не скандалимо. Знаємо, що ми у себе, і все», – говорить Саніє Аметова.
«Нас з Криму виселили проти нашої волі. Ми сюди повернулися додому в 1987 році. Куди нам звідси їхати?, – підтримує їй Еміне. На прощання вона просить сфотографувати її з національним прапором: – Я ніколи не візьму ні український, ні російський прапор. Я їх поважаю, але мій прапор для мене найдорожчий. Я жила і буду жити тільки під своїм прапором».
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
