Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 00:57

Чим отруїли, або чим отруївся російський опозиціонер Кара-Мурза


Володимир Кара-Мурза і Борис Нємцов представляють доповідь про корупцію при підготовці до Олімпіади в Сочі. Вашингтон, 30 січня 2014 року

Володимир Кара-Мурза і Борис Нємцов представляють доповідь про корупцію при підготовці до Олімпіади в Сочі. Вашингтон, 30 січня 2014 року

Лікарі казали, що бачать всі ознаки отруєння, проте не можуть зрозуміти його походження – Яструбинський

Цього тижня російський журналіст і громадський діяч Володимир Кара-Мурза-молодший, як очікується, прийде до Слідчого відділу московського району Хамовники: там його повинні допитати за заявою до Слідчого комітету щодо замаху на вбивство. Про це Кара-Мурза повідомив у «Фейсбуці». 26 травня 2015 року Володимир Кара-Мурза-молодший був госпіталізований у вкрай важкому стані з діагнозом «гостра ниркова недостатність». Після успішного лікування в Москві, на початку липня 2015 року журналіст виїхав на реабілітацію та обстеження за кордон. Кореспондент Радіо Свобода Карел Шрек поговорив з друзями та соратниками російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи-молодшого, лікарями та експертами, щоб зрозуміти, чи справді його нещодавня хвороба могла бути наслідком навмисного отруєння.

Близько полудня 26 травня 2015 року російський політичний активіст, координатор руху «Відкрита Росія», який очолює Михайло Ходорковський, Володимир Кара-Мурза-молодший вийшов зі своєї квартири в центрі Москви. Мав відбутися звичайний робочий день: зустрічі з колегами, переговори, обговорення поточних справ. Він сів у трамвай і поїхав у ресторан, розташований неподалік, де у нього була призначена зустріч з Миколою Сорокіним, керівником костромського відділення партії «РПР-Парнас». Один із засновників і лідерів цієї партії, Борис Нємцов, був убитий в центрі Москви за три місяці до цього. Кара-Мурза взяв бізнес-ланч і склянку морсу. За словами Сорокіна, Кара-Мурза був «бадьорий і веселий, був дуже позитивним».

Володимир Кара-Мурза

Володимир Кара-Мурза

Кара-Мурза і його візаві розлучилися близько першої дня біля метро «Парк Культури» – там у Кара-Мурзи була призначена зустріч з політтехнологом Михайлом Ястурбицьким. Удвох вони вирушили до розташованої неподалік будівлі агентства РИА «Новости» та телеканалу Russia Today. Там у них була призначена ще одна зустріч. Вона тривала близько двох годин, нічого особливого не відбувалося, Кара-Мурза залишався енергійним і бадьорим, ніхто з трьох нічого не їв і не пив. У якийсь момент ні з того ні з сього Кара-Мурза почав сильно пітніти, серцебиття почастішало, один за одним розпочалися напади нудоти.

«За якісь десять-п'ятнадцять хвилин з абсолютно здорової людини я перетворився на людину, якій дуже погано», – заявив він у нещодавньому інтерв'ю Радіо Свобода.

Кара-Мурза сперся на стіл, за яким вони сиділи, поклав голову на руки і почав втрачати свідомість, згадує Ястурбицький. «Я вивів його в коридор, щоб покласти на диванчик, який стояв там. Але до диванчика ми так і не дійшли: його знудило».

Ястурбицький підставив плече своєму другу і повів його до туалету, щоб той привів себе до ладу, проте блювота не припинялася. Кара-Мурза попросив Ястурбицького викликати швидку – вона приїхала лише через півгодини. «Він був увесь якийсь обм'яклий і говорив дуже повільно. Рухати руками і ногами він фактично вже не міг. Очі закривалися, і нам доводилося постійно з ним розмовляти, щоб він не втратив свідомість», – розповідає Ястурбицький. «Я вирішив, що у нього просто харчове отруєння, – додав він. – Усіляке буває».

Він сказав, що жодних проблем із серцем у Володі немає, і що йдеться про якесь сильне отруєння

Швидка доставила Кара-Мурзу до міської лікарні №23, де йому поставили діагноз «серцева недостатність». Пізно ввечері пацієнта перевели до однієї з найкращих серцевих клінік Москви, де лікарі стали готувати його до операції. Про це свідчать документи, з якими ознайомився кореспондент

Вадим Прохоров

Вадим Прохоров

Радіо Свобода, і розповіді людей, що були в той момент поруч із ним. Проте вранці хірург зустрів родичів, які прийшли до лікарні, повідомленням про те, що операцію скасували, говорить адвокат Володимира Кара-Мурзи Вадим Прохоров: «Він сказав, що жодних проблем із серцем у Володі немає, і що йдеться про якесь сильне отруєння».

У членів сім'ї, друзів і колег Кара-Мурзи діагноз одразу ж викликав підозри: чи не спеціально його отруїли? У свої 33 роки Кара-Мурза був уже досвідченим опозиційним діячем. Син відомого російського журналіста Володимира Кара-Мурзи-старшого (ведучого програми «Грані часу» російської служби Радіо Свобода), Кара-Мурза-молодший у 2003 році безуспішно балотувався на виборах до Держдуми від двох ліберальних партій, СПС і «Яблука». Окрім того, він був однією з ключових фігур, які пов'язували російську опозицію з офіційними особами у Вашингтоні, де він пропрацював журналістом майже десять років. Після звільнення Михайла Ходорковського Кара-Мурза став активно брати участь у його проектах, які колишній бізнесмен і найвідоміший політв'язень Росії координує з-за кордону.

Після перезапуску у 2014 році «Відкритої Росії» Ходорковського Кара-Мурза став її координатором. Він їздив по всій країні, влаштовуючи семінари та зустрічі з опозицією.

Коли з'ясувалося, що в операції на серці немає жодної необхідності, Кара-Мурзу перевели з кардіологічної клініки в реанімацію Пироговської лікарні, однієї з найкращих в Москві. Там його стан значно погіршився. Протягом наступних 72 годин у нього почався набряк мозку, і один за одним почали відмовляти основні органи – легені, серце, нирки, печінка, кишківник.

За словами Ястурбицького, лікарі казали, що бачать всі ознаки отруєння, проте не можуть зрозуміти його походження: «Ми не знаємо джерела цього отруєння».

Найгірші підозри

Олександр Литвиненко у 1998 році

Олександр Литвиненко у 1998 році

За 16 років правління Путіна кілька його критиків – як у Росії, так і за кордоном – померли або серйозно захворіли, ймовірно, в результаті навмисного отруєння. Найвідомішим випадком стала смерть у лютому 2006 року колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка, який випив чаю з рідкісним радіоактивним ізотопом полонієм-210 в одному з лондонських суші-барів. Британська влада звинуватила в отруєнні іншого колишнього співробітника ФСБ, а нині депутата Держдуми Андрія Лугового, однак той відкидає всі звинувачення на свою адресу.

Віктор Ющенко

Віктор Ющенко

Екс-президент України Віктор Ющенко, відомий своєю прозахідною позицією, був отруєний діоксином під час президентської кампанії 2004 року – його суперником на цих виборах був прокремлівський кандидат Віктор Янукович. Ющенко вважає, що його отруєння було справою рук російської держави, і звинувачує владу Росії в тому, що вона активно перешкоджає розслідуванню.

Того ж року російська журналістка Анна Політковська серйозно захворіла після того, як випила чашку чаю в літаку «Аерофлоту» на шляху з Москви до Беслану, де в той момент відбулося захоплення заручників у школі. Редактор «Нової газети» Дмитро Муратов говорив у ті дні, що за отруєнням Політковської стоїть російська влада, яка хотіла на деякий час зробити її непрацездатною, але не вбивати. Через два роки вона була застрелена в ліфті свого будинку в Москві.

Ще один журналіст «Нової газети», Юрій Щекочихін – відомий борець з корупцією і парламентарій ліберальних поглядів, помер у липні 2003 року в результаті дуже важкої і вкрай загадкової хвороби, яка тривала кілька тижнів; колеги впевнені, що його отруїли. Муратов і один з редакторів «Нової газети» Сергій Соколов протягом багатьох років стверджують, що держава гальмує розслідування смерті Щекочихіна.

Коли лікарі, що лікували Кара-Мурзу, стали підозрювати отруєння, у них були «найгірші побоювання», говорить адвокат Вадим Прохоров і нагадує: «за три місяці до цього був убитий Нємцов, а за 12 років до цього – Щекочихін».

Як тільки Кара-Мурза потрапив до лікарні, Михайло Яструбицький зателефонував його дружині Євгенії, яка разом з трьома дітьми живе в передмісті Вашингтона, містечку Сентервілл, штат Вірджинія. Вона була вкрай налякана і спантеличена, коли дізналася, що її чоловікові, який живе то в Москві, то в Сентервіллі, діагностували серцеву недостатність. «Але я хоча б якось могла це сприйняти», – сказала вона в інтерв'ю Радіо Свобода.

Євгенія каже, що вже збиралася до Москви, коли їй повідомили новий діагноз – гостре отруєння «невідомого походження».

«Цей діагноз був набагато гіршим, – згадує вона. – Його набагато складніше сприйняти».

Дипломатичний тиск

Поки Кара-Мурза перебував у критичному стані, Євгенія почала відчайдушно шукати допомоги впливових друзів, колег і всіх, хто підтримував її чоловіка. Вона розмовляла з Ходорковським, який в підсумку повністю оплатив рахунки Кара-Мурзи за лікування, а також з Біллом Браудером, британським фінансистом американського походження, який був головною рушійною силою, що забезпечила проходження «закону Магнітського» в Конгресі. У 2012 році Кара-Мурза і Браудер разом виступали в якості свідків у канадському парламенті, переконуючи законодавців ухвалити аналогічний закон, що встановлює санкції проти обвинувачених у порушенні прав людини в Росії.

Мені було зрозуміло, що якщо це навмисне отруєння, то російська влада не стане йому допомагати

«Мені було зрозуміло, що якщо це навмисне отруєння, то російська влада не стане йому допомагати», – розповідав Браудер Радіо Свобода.

Офіційні особи в Конгресі США, з якими у Кара-Мурзи були зв'язки, почали обговорювати його долю з представниками Державного департаменту та американськими журналістами – в надії на те, що публічне висвітлення і дипломатичний тиск допоможуть прискорити його від'їзд з Росії і проведення токсикологічної експертизи за кордоном.

«Оскільки лікарі не можуть встановити джерело його отруєння, ми не знаємо, наскільки безпечно йому там залишатися, – заявила дружина Кара-Мурзи-молодшого Євгенія в інтерв'ю «Нью-Йорк Таймс» наступного дня після того, як її чоловік відчув себе погано. – Тому ми намагаємося привернути до його стану якомога більше уваги».

Євгенія попросила про допомогу офіційних представників Державного департаменту, незважаючи на те, що формально Кара-Мурза не володіє правом на отримання консульської підтримки з боку посольства США в Москві: у неї та її чоловіка є посвідка на проживання в США, але, на відміну від власних дітей, вони не є громадянами США. Проте Кара-Мурза ще в дитинстві поїхав жити з матір'ю до Великобританії. Там він закінчив Кембридж і – до повернення в Росію в 2003 році – встиг отримати британське громадянство. Це повинно було забезпечити підтримку британських дипломатів в російській столиці.

Браудер, що живе в Лондоні, зв'язався з британським міністерством закордонних справ, яке через кілька днів після того, як Кара-Мурза потрапив до лікарні, публічно підтвердило, що воно «надає консульську підтримку британцеві з подвійним громадянством, який раптово захворів у Москві».

Американські дипломати в Москві об'єднали зусилля з британським посольством, яке взяло справу в свої руки у зв'язку з наявністю у Кара-Мурзи другого громадянства. Водночас у Вашингтоні Держдепартамент зберігав мовчання стосовно своєї залученості у справу: повідомлялося, що в Держдепартаменті «уважно стежать за розвитком подій», «пам'ятають про Кара-Мурзу і чекають, що йому буде надана висококваліфікована медична допомога».

Інформація про справу проникла до вищих ешелонів адміністрації Обами: за розвитком ситуації з Кара-Мурзою стежив заступник держсекретаря Ентоні Блінкен. Як стало відомо Радіо Свобода, зведення про стан його здоров'я отримували також помічник держсекретаря у справах Європи і Євразії Вікторія Нуланд і Селеста Уолландер, відповідальна за Росію і Середню Азію в Раді національної безпеки при президенті Обамі. Члени керівництва Конгресу водночас висловлювали стурбованість з приводу погіршення стану політичного активіста.

28 травня Євгенія Кара-Мурза сповістила електронною поштою Радіо Свобода та інші ЗМІ, що гемодіаліз, за допомогою якого лікують її чоловіка, «не дає потрібного ефекту». Вона зажадала евакуювати його «до медичного центру в Європі чи в Ізраїлі, де можна зробити повний токсикологічний аналіз і визначити подальший курс лікування».

На кілька годин пізніше представник британського МЗС заявив кореспонденту Радіо Свобода, що евакуація за медичними показаннями не входить в послуги консульства, і порадив «виконувати рекомендації медиків».

29 травня Євгенія прилетіла до Москви, проте питання евакуації на цей момент вже не обговорювалося. Російські лікарі, які займалися лікуванням Кара-Мурзи, і ізраїльський фахівець, найнятий Ходорковським для незалежного спостереження, оцінювали шанси на виживання Володимира на рівні 5%, і евакуація бачилася занадто небезпечною.

Таємниця антидепресантів

Євгенія розповідає, що коли вона прилетіла до Москви, лікарі повідомили їй попередній діагноз: отруєння циталопрамом – популярним антидепресантом, який Кара-Мурза приймав протягом декількох років. Саме цей діагноз, моментально підхоплений телеканалом LifeNews, задав тон всьому подальшому висвітленню подій в російській пресі: Кара-Мурза, мовляв, сам себе отруїв антидепресантами – швидше за все, випадково.

Ця теорія здалася Євгенії дивною. За її словами, у Кара-Мурзи ніколи не було ніяких проблем з циталопрамом – антдепресантом, який вважається одним з найбезпечніших препаратів цього типу. Ба більше, він завжди дотримувався призначеної дози.

Лікарі, за словами Євгенії, підозрювали, що у Кара-Мурзи могла бути якась не виявлена вчасно проблема з нирками, через яку ліки не виводилося з організму. Окрім того, вони наполягали, що циталопрам міг взаємодіяти з препаратом проти алергії, який приймав Кара-Мурза, – назальним спреєм «Флоназе».

Володимир Кара-Мурза із дружиною Євгенією

Володимир Кара-Мурза із дружиною Євгенією

Радіо Свобода опитало декількох фахівців-токсикологів, і всі вони стверджують, що діюча речовина цього препарату, флутиказон пропінат, з циталопрамом у взаємодію не вступає. Ранітидин гідрохлорид, діюча речовина поширеного противиразкового препарату «Зантак», який приймав Кара-Мурза, теж не взаємодіє з циталопрамом.

Ізраїльський лікар Еран Сегаль, якого Ходорковський запросив спостерігати за Кара-Мурзою одразу після його госпіталізації, теж засумнівався в тому, що циталопрам має хоч якийсь стосунок до стану хворого. «Картина дуже незвичайна для передозування, якою б воно не була – навмисного чи випадкового, – сказав Сегаль в інтерв'ю «Бі-Бі-Сі» в червні минулого року. – Це могла бути гостра інфекція або якийсь інший токсин, якого ми не знаємо. Але ніяких даних про причини у нас немає».

Євгенія зажадала від лікарів більш ретельного дослідження можливого джерела отруєння, але вони, за її словами, наполягали, що «причина не має жодного значення для ходу лікування, лікування для всіх типів інтоксикації одне і те ж». У відповідь вона попросила лікарів відправити зразки крові, сечі, волосся і нігтів Кара-Мурзи на незалежну токсикологічну експертизу, але лікарі, за її словами, були «чомусь дуже проти, а чому – не говорили».

«Тут вони почали розмірковувати про спрей. Мене всі ці пояснення не задовольнили, і я зажадала додаткової експертизи. Я їм сказала, що якщо вони самі не хочуть її проводити, я проведу її в іншому місці, тому що їх пояснення мене не задовольняють, – розповідає Євгенія. – Після довгих сперечань ми отримали зразки».

Питання щодо речовини

Олексій Свєт, головний лікар Пироговської клініки, відкинув звинувачення в тому, що його співробітники не доклали належних зусиль до того, щоб виявити причину хвороби Кара-Мурзи. «Якщо вони так кажуть, нехай це залишиться на їхній совісті, – заявив він в інтерв'ю Радіо Свобода. – У процесі лікування вся токсикологія була перевірена».

Коли проби були отримані, почався пошук лабораторії, російської чи зарубіжної, яка могла б провести їхнє ретельне і незалежне дослідження.

Білл Браудер

Білл Браудер

Незабаром Білл Браудер повідомив Радіо Свобода, що зв'язався з британським МЗС, де спочатку погодилися допомогти переправити проби за кордон до тієї ж лабораторії, яка тестувала кров Олександра Литвиненка.

Британське МЗС проте в підсумку заявило, що це неможливо, пославшись на положення Віденської конвенції про дипломатичні зносини, яка встановлює, що такі посилки «можуть містити тільки дипломатичні документи або предмети, призначені для офіційного вживання».

В результаті, каже Браудер, британські дипломати просто дали йому телефони офісів міжнародних поштових служб DHL і FedEx в Москві.

Офіційний представник британського МЗС повідомив Радіо Свобода, що «на жаль» Віденська конвенція не дає можливості виконати «прохання про прийняття та перевезення зазначених зразків в упаковках для дипломатичної пошти».

Він додав, що в той момент над цією справою працювала спеціалізована група в Лондоні і в посольстві Великобританії в Москві: «Співробітники посольства відвідали лікарню, в якій перебуває Кара-Мурза, і підтримують зв'язок з його сім'єю, – сказав офіційний представник. – Ми забезпечили підтримку, в тому числі передали контактну інформацію про компанії, які займаються медичним обслуговуванням».

Євгенія Кара-Мурза розповідає, що через лічені години після взяття проб вдалося знайти людину, яка погодилася в терміновому порядку перевезти їх до Франції для дослідження в лабораторії Паскаля Кінтца. Відомий криміналіст і токсиколог, лабораторія якого розташована в місті Оберхаузберген, Кінтц в минулому досліджував проби, взяті під час ексгумації тіла Юрія Щекочихіна і вивезені за кордон редакцією «Нової газети».

Аналіз зразків крові, волосся, сечі і нігтів в лабораторії Кінтца не привів до однозначного висновку про те, чим міг бути отруєний Володимир Кара-Мурза-молодший. Рівень циталопраму виявився нормальним, якщо вважати, що пацієнт приймав його в той день, коли проби крові були взяті. Але оскільки взяті вони були на третій день після того, як Кара-Мурза захворів, і беручи до уваги, що він не приймав циталопрам після того, як у нього з'явилися симптоми отруєння, Кінтц припустив, що в момент першого нападу ліки могли міститися в крові в концентраціях, що значно перевершують рекомендовану дозу.

Якби йшлося про здорову людину, це могло б означати, що ліки було прийнято в кількості, достатній для отруєння. Однак циталопрам виводиться з крові печінкою і нирками; у Кара-Мурзи обидва ці органи відмовили одразу ж після госпіталізації. Лабораторія Кінтца зазначила у своєму звіті від 15 червня (наданому в розпорядження Радіо Свобода), що їхні підрахунки «дійсні тільки для ситуації з відсутністю проблем з метаболізмом (відмова печінки) і виведенням речовини з організму (відмова нирок)».

Брюс Голдбергер, голова кафедри токсикології факультету патології, імунології та лабораторної медицини в Медичному коледжі Університету Флориди, згоден з цим висновком: «Якщо (у Кара-Мурзи – ред.) відмовила печінка або нирки, підрахунки (лабораторії Кінтца – ред.) не працюють, – говорить Голдбергер. – У разі відмови органів його тіло припинило би справлятися з виведенням речовини, що через кілька днів могло призвести до підвищення рівня вмісту речовини в крові. Тут потрібно бути гранично обережним з висновками».

Токсиколог з Пенсільванії Майкл Уайткус вважає, що у випадку з Кара-Мурзою «відмова функції нирок, ймовірно, сприяла підвищенню рівня циталопраму в крові». «Все, що ми бачимо, має, ймовірно, вторинний характер щодо до того, що вдавав із себе первісний токсин», – стверджує Уайткус.

Якби Кара-Мурза прийняв занадто багато циталопраму, симптоми з'явилися б протягом 30-60 хвилин, додає Голдбергер. Але Кара-Мурза запевняє, що ніколи не приймав більше призначеної дози і не брав ліки з собою, коли вранці вийшов з дому. Ба більше, він вже дві години перебував на нараді до того, як відчув себе погано.

Голдбергер і Уайткус ще раз підтвердили те, про що вже говорив Сегаль, ізраїльський лікар, який спостерігав за Кара-Мурзою в Москві: такі симптоми не могли бути спричинені отруєнням циталопрамом.

Жодного стосунку до кривавого режиму це не має

Головний лікар Пироговської лікарні Олексій Свєт, наполягаючи на первісному діагнозі, отруєнні циталопрамом, послався на висновок лабораторії Кінтца: «Прийшли результати, і вони абсолютно ідентичні з нашими. Тобто це питання не до мене. Я розумію, звичайно: людям прикро, що нічого героїчного тут немає. Може, так воно і краще. Повірте, все куди більш прозаїчно, жодного стосунку до кривавого режиму це не має», – додає Свєт. – В цілому ця історія пояснюється поєднанням деяких медикаментів з певного типу напоями, які вживались безконтрольно», – заявив Свєт. Пояснити свою заяву він відмовився, пославшись на лікарську таємницю.

Голдбергер, токсиколог з університету Флориди, пояснив в електронному листуванні з кореспондентом Радіо Свобода, що «сильне алкогольне сп'яніння» в поєднанні з циталопрамом може викликати такі симптоми і в кінцевому підсумку відмову основних органів. «Циталопрам – препарат безпечний, навіть у поєднанні з алкоголем, якщо не йдеться про передозування – алкоголем або препаратом».

«Тим не менше я не переконаний, що причиною отруєння стало саме поєднання алкоголю та циталопраму. Алкоголь і сам по собі – у великих кількостях – міг призвести до таких наслідків», – додав Голдбергер.

Справа була вдень, і я сидів на робочій зустрічі

Сам Володимир Кара-Мурза розповів Радіо Свобода, що того дня, коли йому стало погано, він пив лише воду і морс. «Може, я говорю очевидні речі, але доводиться нагадувати, що справа була вдень, і я сидів на робочій зустрічі», – сказав він.

У медичних висновках, російських і зарубіжних, з якими ознайомилося Радіо Свобода, присутність алкоголю в організмі Кара-Мурзи не згадується. Євгенія стверджує, що версію алкогольного отруєння лікарі «навіть не розглядали» і що в жодному з медичних висновків не говориться про наявність алкоголю в крові.

«Чудесне» одужання

Рідні та близькі Кара-Мурзи переймалися через те, що лікарі не можуть визначити характер отрути, проте не сумнівалися в тому, що лікування було дуже якісним.

31 травня, через день після того, як в лабораторії Кінтца почали досліджувати біологічні проби Кара-Мурзи, Євгенія приїхала в лікарню. Ізраїльський доктор Сегаль повідомив їй, що стан чоловіка «дивним чином» покращився.

Вже через кілька днів Кара-Мурза опритомнів і став впізнавати рідних. Його стан стабільно поліпшувався, при цьому він говорить, що не пам'ятає, як лежав у реанімації. Останнє, що він пам'ятає до того, як впав у кому, – як його готували до операції на серці. Перше, що він пам'ятає після того, як прокинувся, – як його переводять в неврологічне відділення через місяць після госпіталізації.

Михайло Ходорковський

Михайло Ходорковський

Він пролежав у лікарні до 5 липня, після чого спеціалізований медичний літак, який оплатив Михайло Ходорковський, перевіз його до Вашингтона, ближче до сім'ї. Він провів три тижні в лікарні неподалік від американської столиці, де, як він каже, «по суті заново вчився ходити».

В інтерв'ю Радіо Свобода Кара-Мурза заявив, що відчуває до російських лікарів тільки подяку, однак не може прийняти діагноз «отруєння циталопрамом».

«Я вже багато років не приймаю жодних нових препаратів, – зазначає він, додаючи, що російські лікарі виключили можливість харчового отруєння. – І багато років не змінював план прийому ліків».

З моменту раптової хвороби, яка ледь не закінчилася смертю, пройшло вже вісім місяців. Через неврологічне захворювання у Кара-Мурзи порушена робота лівої сторони тіла, проте, за його словами, лікарі запевняють, що протягом року він повністю одужає. Поки ж він ходить, спираючись правою рукою на тростину – ліва для цього занадто слабка.

«Умисне отруєння»

11 грудня Володимир Кара-Мурза і його адвокат Вадим Прохоров подали заяву до Слідчого комітету про порушення кримінальної справи за статтею «Замах на вбивство».

У мене немає жодних сумнівів в тому, що це було навмисне отруєння з метою вбивства

«У мене немає жодних сумнівів в тому, що це було навмисне отруєння з метою вбивства, і що воно пов'язане з моєю громадською та політичною діяльністю, – говорить Кара-Мурза чистою англійською з легким британським акцентом. – Я був здоровим 33-річним чоловіком. Раптом за 24 години в мене один за іншим відмовляють всі внутрішні органи, таке безпричинно не стається».

Кара-Мурза каже, що до хвороби не отримував ніяких погроз, проте на нього могли робити замах у зв'язку з його роботою у «Відкритій Росії», щоб «послати сигнал» Ходорковському. Кара-Мурза впевнений, що його отруїли через лобіювання «закону Магнітського».

Володимир Кара-Мурза. 8 січня 2016 року

Володимир Кара-Мурза. 8 січня 2016 року

За місяць до хвороби Кара-Мурза з Михайлом Касьяновим зустрічалися у Вашингтоні з американськими конгресменами, обговорюючи поширення передбачених «законом Магнітського» санкцій на російських телепропагандистів, що створюють, на їхню думку, атмосферу ненависті, яка призвела в тому числі і до вбивства Бориса Нємцова.

Ніхто не знає, чи вдасться коли-небудь встановити точну причину хвороби Володимира Кара-Мурзи-молодшого. Аналізи, з якими працювали в лабораторії Кінтца, були взяті вже після очищення крові та гемодіалізу. Зразки волосся обіцяють більше, але й вони навряд чи дадуть певну і остаточну відповідь.

Тим часом у Росії

Чи порушить Слідчий комітет кримінальну справу щодо отруєння Кара-Мурзи, незрозуміло, але судячи зі зневажливих коментарів прес-секретаря СК Володимира Маркіна, швидше за все, ні.

Однак, як повідомив адвокат Вадим Прохоров, 15 січня слідчі з московського Слідчого комітету попросили Кара-Мурзу про зустріч, щоб обговорити його заяву щодо відкриття кримінальної справи. Прохоров також додав, що йому зателефонували слідчі з райвідділу в московському районі Хамовники, і це означає, що за справу взялися несерйозно: «Той факт, що вони віддали цю справу на найнижчий рівень, показує, вони не дуже в ньому зацікавлені».

Кара-Мурза заявив, що радий просуванню розслідування і має намір зустрітися зі слідчими, коли приїде до Москви, щоб «дати їм всю потрібну інформацію».

Він додає, що «справа не є пріоритетною, тому що її перевели в районне відділення, і знадобився цілий місяць, щоб почати перевірки».

Навіть якщо влада все ж відмовить у відкритті кримінальної справи, Кара-Мурза вірить, що коли-небудь все ж будуть докази, які підтверджують, що отруєння було замахом на його життя. «Може, коли-небудь, коли відкриють архіви або зміниться режим, і люди почнуть говорити».

Він планує продовжити роботу у «Відкритій Росії» і незабаром знову поїде на батьківщину, зокрема, щоб готуватися до запланованих на вересень парламентських виборів. Вони можуть стати свого роду «перевіркою на міцність» путінського режиму, і опозиціонери вважають, що готові кинути йому виклик.

Це моя країна, і я вважаю, що дію правильно. Я не збираюся нікуди тікати. Я не буду ховатися

«Абсолютно всі, з ким я говорив після отруєння, радили мені не повертатися в Росію і залишити цю роботу, – розповідає Кара-Мурза. – Але для мене це питання принципу. Це моя країна, і я вважаю, що дію правильно. Я не збираюся нікуди тікати. Я не буду ховатися»

Коли я запитав Євгенію, як вона ставиться до планів чоловіка продовжити роботу в Росії, вона відповіла не одразу: «Важко сказати. У нас троє дітей, він чоловік мого життя. Але, з іншого боку, він залишається людиною, за яку я вийшла заміж багато років тому – тоді він був точно таким же, – говорить вона. – У цьому відношенні нічого не змінилося. Ми завжди знали про ризики, а після вбивства Бориса (Нємцова – ред.) у лютому ці ризики стали відчутними... Але Влад щиро вірить в те, що він робить».

Повний текст матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG