Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:55

Російським пропагандистам до справжньої трагедії справи немає. Вони придумуватимуть чергових «розіп'ятих хлопчиків», поки нафта ще хоч щось коштує

(Рубрика «Точка зору»)

Цими днями російські ЗМІ поширили сюжет, від якого холоне душа, про викрадення і зґвалтування в Німеччині 13-річної дівчинки із сім'ї російських німців, що переїхали до цієї країни. Але новина виявилась погано сфабрикованою фальшивкою. Але пропагандистський ефект був досягнутий – бачите, «наших» б'ють і ґвалтують у цій благополучній Європі. А чому? Тому що не можуть впоратись із міграційною кризою. Хоча, звичайно, дівчинка та її родичі – ніякі не «наші».

Це німецька сім'я, яка вирішила виїхати з Росії – і правильно зробила. Росія – що радянська, що пострадянська – завжди була злою і мстивою мачухою щодо німців Поволжя, які доклали чимало сил для процвітання своєї нової Батьківщини. І якщо на початку Другої світової війни вигнання німців Поволжя можна було пояснити жорстокою логікою моменту, то після закінчення війни небажання відновлювати справедливість і повернути людям батьківщину й житло не можна було пояснити нічим, окрім звичайного неонацизму, в культивації якого досягли успіху й у сталінському СРСР, і в путінській Росії. І чим перейматися долею бідної дівчинки, варто було б подумати, скільки її ровесниць і одноліток не доїхали до місця заслання, померли від хвороб у казахських степах, так ніколи й не дожили до повноліття. Це вам не придумане викрадення в Німеччині, шановні росіяни!

Але є ще один народ, відносно якого історична справедливість після Другої світової війни відновлена ще не була – кримські татари. У цього народу – на відміну від німців, яких готова зустріти й обігріти Німеччина – немає ніякої іншої батьківщини, окрім Криму. І ось у цьому Криму, куди вдалося повернутись із такими великими зусиллями, зараз на наших очах відбувається формене знущання, порівнянне з найгіршими зразками Рейху й ГУЛАГу.

У цьому Криму, якраз тоді, коли жалісливі російські телеглядачки непритомніли у своїх кухнях, дізнавшись про долю нещасної російськомовної дівчинки в Німеччині, зникла 16-річна кримськотатарська дівчина Ельвіна Разакова. Просто пішла й не повернулась. Як це не раз відбувалося з іншими кримськими татарами, на яких полює місцева шовіністична нечисть, опікувана й підтримувана цинічним окупантом.

Російським пропагандистам до цієї трагедії – справжньої трагедії – справи немає. Перед мерзотниками стоїть зовсім інше завдання – оббрехати Німеччину, а не розповідати правду про те, що відбувається на окупованих Росією територіях України й інших сусідніх країн. І вони не будуть допомагати знайти Ельвіну – сподіваюся, її ще можна знайти. Вони придумуватимуть чергових «розіп'ятих хлопчиків» і «зґвалтованих дівчаток» і продовжуватимуть лити крокодилячі сльози – поки нафта ще хоч щось коштує, і вони ще можуть вигідно продати свою брехню.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG