Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 21:51

Кремлівські пропагандисти в Європі паразитують на свободі слова – медіаексперт


«Дуже добре помітно, яке завдання ними отримане, і як вони починають скоординовано розробляти ту чи іншу тему» – Якуб Янда

«Близько 400 вихідців з Росії, які живуть у Німеччині, напали 16 січня на центр з розміщення біженців неподалік Карлсруе й влаштували бійку з мешканцями цього закладу, інцидент став «актом відплати» за зґвалтування 13-річної російської дівчинки іммігрантами» – таке повідомлення про «російський гнів» у Карлсруе активно розійшлися маргінальними європейськими та російськими ЗМІ. Німецькі журналісти були вельми здивовані і з'ясували, що нічого подібного насправді не було. Потік фейкових «новин», що стосуються мігрантської кризи та інших актуальних європейських тим, зростає. За багатьма з них стоять прокремлівські видання та інтернет-ресурси. Вони урізноманітнюють тактику, яка стає дедалі винахідливішою. Один з популярних прийомів – перетворення мухи на слона. Приклад – історія в Карлсруе, в основі якої, як з'ясувалося, кілька вікон у таборі біженців, розбитих чотирма хуліганами. Збиток, за даними поліції, склав близько 300 євро.

Останнім часом такого роду інформація курсує у двох напрямках: для європейської публіки і для російської. На думку європейських медіаекспертів, що займаються моніторингом прокремлівської пропаганди в Європі, Москва намагається побудувати мережу «дружніх» ЗМІ, які забезпечували би безперервний потік витриманої в потрібному дусі інформації. При цьому, поширюючись в Європі, така продукція прокремлівських пропагандистів повертається на російський медіаринок в якості нібито «повідомлень західних ЗМІ», які заслуговують на довіру.


Відстежувати ці явища і протистояти їм намагається низка організацій, створених останнім часом у європейських країнах. Одна з них – «контрпропагандистська група» (Counter-Propaganda Task Force), створена при празькому дослідному центрі «Європейські цінності». Про її роботу Радіо Свобода розповів заступник директора центру Якуб Янда.

Якуб Янда

Якуб Янда

– Ми прагнемо звертати увагу влади та громадськості на прояви цієї кампанії і за можливості давати рекомендації щодо того, як боротися з такого роду явищами. Counter-Propaganda Task Force – це експертна команда, до співпраці з якою ми запрошуємо фахівців у галузі ЗМІ та інформаційних технологій.

Вони постачають на інформаційний ринок різного роду конспірологічні теорії та історії, відповідні актуальній політичній лінії Кремля

По-перше, ми стежимо за прокремлівськими інтернет-ресурсами, які презентують себе в якості «джерел альтернативної інформації». Насправді, легко помітити, як вони постачають на інформаційний ринок різного роду конспірологічні теорії та історії, відповідні актуальній політичній лінії Кремля: про прихід до влади фашистів в Україні, про занепад і прийдешній розпад «гейропи» – це відомі теми. Ми не просто займаємося моніторингом, а й тісно співпрацюємо з Групою стратегічних комунікацій, яка створена в рамках зовнішньополітичного відомства Євросоюзу. Ця група щотижня випускає огляди – так звані Disinformation Review, що стосуються ситуації в усіх країнах ЄС.

По-друге, ми разом з колегами зі Словаччини (інститут CEPI) і Угорщини (Political Capital Institute) проводимо дослідження, що стосуються дезінформації, пропаганди та контрпропаганди в Центральній Європі. Ось один приклад: минулої осені ми випустили роботу, присвячену найпоширенішим міфам російської пропаганди про українську кризу.

– За вашими спостереженнями, прокремлівських видань і сайтів в Центральній Європі стає більше? Чи можна судити з їхньої діяльності про те, що їхнє фінансування збільшується?

До відносно недавнього часу в дезінформаційному потоці домінувала Україна. Як тільки стало зрозуміло, що проект «Новоросія» Кремлю не вдався, на перший план вийшла Сирія, а потім – міграційна криза в Європі

– Ми не спецслужба, тож інформації про те, у кого скільки грошей, у нас немає. Але ми можемо спостерігати активізацію таких видань з різних актуальних приводів, коли дуже добре помітно, яке «завдання» ними отримане і як вони починають скоординовано розробляти ту чи іншу тему. Так, ми спостерігаємо зростання їхньої активності, але особливо характерні ті тематичні «віражі», які вони закладають. Скажімо, до відносно недавнього часу в їхньому інформаційному або, точніше, дезінформаційному потоці домінувала Україна. Як тільки стало зрозуміло, що проект «Новоросія» Кремлю не вдався, негайно на перший план вийшла спочатку Сирія, а потім – міграційна криза в Європі, яка «занепадає».

– Можете описати якісь конкретні підходи до європейських тем?

Береться якась подія, яка справді мала місце, найчастіше кримінальний інцидент, його починають «обсмоктувати. Висновок завжди стандартний: Європа на краю загибелі

– Так звичайно. Можна почати з Russia Today або «Супутника», у якого є версії безліччю мов, у тому числі, чеською. Там є характерний, дуже частий прийом: береться якась подія, яка справді мала місце, найчастіше кримінальний інцидент, після чого його починають «обсмоктувати» з усіх сторін за допомогою коментаторів – часом фігур з вельми сумнівною репутацією або рівнем (не)компетентності. Висновок, до якого вони приходять, завжди стандартний: Європа на краю загибелі і розвалу, з Європи час тікати і, можливо, розумним вибором для тих, хто наважиться це робити, була би Росія з її чудовим режимом. Про саму Росію при цьому говориться якомога менше, щоб не привертати уваги до її поточних економічних і соціальних проблем.

Інший прийом – представлення європейського політичного життя таким чином, щоб складалося враження, ніби у Москви в Європі дуже багато досить важливих друзів і союзників, на кшталт президента Чехії Мілоша Земана.

– Але все частіше доводиться мати справу з абсолютними фейками, тобто відверто помилковими, вигаданими «новинами», наприклад, про події в Німеччині. У чеському середовищі з такого роду фейками теж доводиться зустрічатися?

В аудиторії вже створено враження: ага, Німеччина нами керує. Прокремлівські проекти використовують конкретний національний контекст

– Так, їх уже була ціла низка. Скажімо, зараз у нас виник скандал з оприлюдненням кореспонденції прем'єр-міністра Богуслава Соботки, чия електронна пошта зазнала хакерської атаки. Повідомлення про це на прокремлівських сайтах супроводжуються натяками на те, що чеська міграційна політика нібито повністю підпорядкована німецькій, хоча в оприлюднених хакерами матеріалах немає нічого схожого на такі відомості. Ба більше, в реальності все навпаки: у Праги і Берліна щодо цього питання великі розбіжності. Але в аудиторії вже створено враження: ага, Німеччина нами керує. Публіці навіюється: вами керують маріонетки. Так прокремлівські проекти використовують конкретний національний контекст.

– Скільки, за Вашими оцінками, в Чехії діє такого роду проектів?

– Кілька десятків, але тих основних, де сконцентрований потік «альтернативної» інформації, десь близько десяти.

– І яка їхня аудиторія?

Не можна говорити, що на такі сайти заглядають тільки маргінали. Їхня інформація часто «запакована» настільки майстерно, що багато людей, яких не назвеш політичними екстремістами, сприймають її як таку, яка заслуговує довіри

– Ми зараз за допомогою IT-експертів збираємо про це більш точні дані, але за грубими підрахунками, це кілька сотень тисяч осіб на місяць. Це велике число, тож не можна говорити, що на такі сайти заглядають тільки маргінали. Їхня інформація часто «запакована» настільки майстерно, що багато людей, яких не назвеш політичними екстремістами, сприймають її як таку, яка заслуговує довіри. Це головна проблема.

– А які справи в цьому плані у сусідній Словаччині?

– Там мішенню пропагандистів Кремля є більшою мірою НАТО, в той час як у нас – Євросоюз. Це пов'язано з настроями суспільства: серед чехів багато євроскептиків, серед словаків – навпаки.

Водночас, у Словаччині більш розвинена мережа проросійських громадських організацій. Це вже не віртуальна реальність, а цілком реальна загроза безпеці, яка вкладається в контекст російських планів «гібридної війни». Власне, на сході України з чогось подібного все і починалося. До того ж словацьке суспільство в цілому більш консервативне, там дієвіші, наприклад, панславістські ідеологічні установки, на які спирається кремлівська пропаганда і які в Чехії діють куди слабше.

– У Вас є можливість інформувати про результати ваших досліджень владу вашої країни?

– Так. У нас є контакти з представниками державних органів, що займаються проблемами безпеки. Наші щотижневі бюлетені ці люди читають і, наскільки я знаю, вважають їх гарною підмогою у своїй роботі. Це приблизно 15 осіб – з парламенту, уряду, спецслужб.

– Яке Ваше загальне враження: країни Центральної Європи здатні наразі успішно відбивати пропагандистський тиск Кремля?

Учасники нинішньої кампанії дезінформації паразитують на одному з головних досягнень ліберальної демократії – свободі слова

– Учасники нинішньої кампанії дезінформації паразитують на одному з головних досягнень ліберальної демократії – свободі слова. Наші країни не можуть просто заткнути комусь рота, заборонити щось публікувати, якщо не йдеться про пряму і безпосередню загрозу безпеці.

Тож важливо не тільки інформувати державних представників про те, що відбувається в цій царині, а й зробити так, щоб ЗМІ, що належать до так званого мейнстріму, навчилися краще працювати з інформацією, відокремлювати її від брехні і пропаганди. У Центральній і Східній Європі до цього додаються різні місцеві проблеми. До того ж, не вистачає фахівців, експертів з Росії та пострадянських країн. Зусиль кількох невеликих неурядових організацій на зразок нашої недостатньо для протистояння сотням і тисячам людей, які в різного роду пропагандистських проектах і на «фабриках тролів» з російського боку займаються виконанням своїх «бойових завдань».

Повний текст матеріалуна сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG