Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 15:08

Єдиний вид змін, до яких він готовий, – це деградація; чим примітивніша держава, тим зручніше утримувати в ній владу

Олег Кашин, російський журналіст

Рубрика «Точка зору»

Чим поганий Путін? Та багато чим поганий. Можливо, взагалі всім, тому краще по порядку.

1. Путін – узурпатор. Тобто, багато в чому він прийшов на вже узурповане, але це його навряд чи виправдовує: адже міг інакше розпорядитися владою, що дісталася йому, а розпорядився ось так. Усі інститути держави, що існували в тій Росії, яка колись обрала його президентом, він або замінив фіктивними, несправжніми, або зробив своєю власністю. До Путіна в Росії був такий-сякий парламент, тепер парламенту немає. До Путіна в Росії був такий-сякий суд, тепер немає і суду. До Путіна в Росії була відносно незалежна регіональна влада, тепер немає і її, а регіони – це вотчини для путінських людей.

2. Путін – ворог прогресу і ворог культури. Свідома безперервна архаїзація суспільства – це Путін, він це робить навмисне. Вигадані псевдоправославні традиції, карикатурне пуританство і гомофобія, ганебна боротьба з інтернетом – і як з простором вільного висловлювання, і як з бізнесом. Будь-яка творчість – і та, якою займаються художники, і та, якою займаються інженери, – Путіну незрозуміла і чужа, йому потрібна лояльність, якої він домагається підкупом або поліцейськими заходами. Куплені ним діячі мистецтва перетворюються на дурників, які «піддакують» йому, для яких саме підтакування робиться сенсом існування. Погані фільми Михалкова – це Путін. Погана нова архітектура російських міст – це Путін. Погане російське телебачення – це Путін і тільки Путін. Фальшиві дисертації та університети, більше схожі на ларки з продажу дипломів, – це теж він, Путін.

3. Путін вкрав Дев'яте травня – я виділю це в окремий пункт, тому що він має принципове значення не для минулої історії, а для сьогодення і для майбутнього. Єдина точка загальнонаціонального консенсусу в непростій російській історії 20-го століття, єдине справжнє свято – те, яке «зі сльозами на очах», – Путін зробив його своїми іменинами, підмінивши тяжкість випробування і трагедії дешевою казенщиною, повною недоречних політичних натяків. У річницю зняття ленінградської блокади путінські політики з «Єдиної Росії» порівнюють блокаду з нинішніми західними санкціями, а вже в ролі фашистів у нас хто тільки не був, і насамперед українці, звичайно. Раніше «закон Годвіна», коли будь-який спір впирається в Гітлера, працював тільки в безглуздих інтернет-суперечках, тепер цей закон став всеросійським: будеш погано поводитися, і влада оголосить фашистом тебе.

4. Путін – людина з минулого. Всі гидоти про західний імперіалізм, прочитані в молодості, він реалізує у своїй державі. Вояччина і поліцейщина, культ «геополітики» в міжнародних справах, віра в глобальні змови і в міжнародну агентуру всередині країни – Росія стала країною переможного військового пенсіонера, що вірить у підступи ЦРУ і щиро шкодує, що тоді на Ельбі наші не перестріляли всіх американців, а навіщось кинулися з ними обійматися.

5. Путін – реваншист. Радянська система, повалена Горбачовим і народом в кінці вісімдесятих, відновлена Путіним в найбільш спрощеному вигляді, коли, спираючись на масову ностальгію за минулим, він відроджує не те, за чим ностальгують люди середнього та старшого віку, а те, що вони колись ненавиділи: і номенклатурний клас, і ідеологічний диктат, і зовнішньополітичне обгородження.

6. Путін – будівельник держави, ворожої до власного населення. Феномен Чечні, коли в межах одного регіону вибудовується феодально-фашистська диктатура, – це все-таки дуже дивна модель державного устрою, на яку народ Росії Путіну згоди не давав.

7. Путін – президент нереалізованих надій і тупцювання на місці. Від років нафтового багатства, які раптово закінчилися, не залишилося навіть символічних матеріальних свідчень: доріг, лікарень або шкіл. Все витрачено невідомо куди, російська провінція живе так само, як жила двадцять чи сорок років тому. Бідні регіони тихо дичавіють, і новини типу тієї, коли колектор кинув пляшку запальної суміші в ліжечко немовляти, дід якого винен грошей банку, нікого вже не дивують і не шокують – ну так, так живе Росія, всі звикли. Коли влада для людини стає головною цінністю, а страх втратити її – головним страхом, неможливий ніякий рух вперед, бо рух створює непотрібні Путіну ризики. Створювати державні інститути, диверсифікувати економіку, реформувати поліцію, та що завгодно – це не просто не потрібно йому, для нього це справжня загроза, тому єдиний вид змін, до яких він готовий, – це деградація; чим примітивніша держава, тим зручніше утримувати в ній владу.

8. Путін – президент брехні. Брехня стала для нього найважливішим інструментом управління країною. Так званий порядок денний, який придумують у Кремлі і оформлюють пропагандисти державних телеканалів та підконтрольних державі решти ЗМІ, підмінив суспільству реальну картину світу і дозволяє Путіну робити що завгодно, не побоюючись, що його помилки і злочини можуть стати предметом суспільної уваги.

9. Путін – цинік. У своєму ставленні до життя він виходить з того, що всіх можна або купити, або залякати. Система суспільних відносин, сформована Путіним, аморальна, вона не передбачає благородних мотивацій і рівною мірою розбестила як прихильників, так і противників Путіна, готових розмовляти його мовою хоча б тому, що іншої мови в Росії Путіна просто немає.

10. Путін позбавив Росію віри в себе. Він вибудував напіввіртуальні системи державних культів. Є «Іскандери», є спортсмени, є «Євробачення», є Крим, але немає і не може бути ставлення до Росії як до чогось по-справжньому свого: державні інтереси, про які він любить говорити, ніяк не пов'язані з інтересами приватної людини. Участь громадян у визначенні долі країни навіть з найдрібніших питань фактично виключена: неможливі референдуми, вибори перетворені на фарс, демонстрації та мітинги обмежені до такої міри, що, якщо їх заборонити зовсім, ніхто не помітить. Суспільства не видно і не чутно – є тільки система придушення, яка працює так справно, що будь-який недоброзичливець Росії виявить в ній ознаки нашого вікового рабства або безвілля, але ти спробуй побудь вільною людиною в країні з центрами «Е» (Управління протидії екстремізму МВС Росії – ред.), ОВС «Дальний» (райвідділ міліції Росії, співробітників якого засудили за тортури – ред.) і 282-ою статтею Кримінального кодексу («розпалювання ненависті», справи за цією статтею часто порушують проти російських опозиціонерів – ред.)

Ось десять пунктів, за якими Путін однозначно поганий, але в моду зараз входить навіть не одинадцятий за значимістю, а сто одинадцятий: Путін – корупціонер. Та очевидно, що путінська система будується і на крадіжці в тому числі, але було б дивно, якби наслідком узурпації, архаїзації і розтління не стало б злодійство. За нього простіше вчепитися, воно більш медійне – так, напевно. Але, залишаючи за дужками головне, чим поганий Путін, ми ризикуємо залишитися після нього з тими ж неподобствами, з яких складається його царювання. Росія без Путіна – це не тільки Росія без корупції. Росія без Путіна – це зовсім інша країна, про яку зараз чомусь ніхто не думає.

Олег Кашин – російський журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG