Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 22:33

Декомунізація йде успішно, але деякі місцеві політики намагаються перенести власну неосвіченість на назву села чи міста – політолог

Київ – Артемівськ на Донеччині офіційно повернув собі історичну назву Бахмут, сусідній Красний Лиман зветься просто Лиман, як у козацькі часи, а Іллічівськ на Одещині став Чорноморськом. Про це зокрема ідеться в постанові парламенту від 4 лютого, яка змінює радянські назви понад 170 міст і сіл. Історики, депутати та політологи вважають цей процес важливим елементом звільнення від радянської спадщини. Водночас такі міста, як Дніпропетровськ та Кіровоград, досі зберегли дотеперішні назви через запеклі дискусії, а частина опозиційних депутатів – категорично не схвалюють перейменувань та голосують проти них.


Народні депутати України у четвер віддали 230 голосів за постанову №3854 про перейменування окремих населених пунктів та районів у рамках декомунізації.

«Загалом комітет розглянув 175 пропозицій окремих органів місцевого самоврядування про перейменування населених пунктів та районів... Серед вищевказаних пропозицій запропоновано перейменувати один район, п’ять міст та 169 сіл і селищ. Зазначені пропозиції органів місцевого самоврядування підтримані Українським інститутом національної пам’яті», – повідомив голова підкомітету з питань місцевих органів виконавчої влади та територіального устрою комітету Верховної Ради України, депутат «Народного фронту» Микола Федорук.

За постановою, в Донецькій області Артемівський район перейменовано на Бахмутський, а місто Артемівськ ­– на Бахмут, Дзержинськ став Торецьком, а місто Красний Лиман втратило в назві лише свою радянську частину.

Місто Іллічівськ на Одещині відтепер називатиметься Чорноморськом, у Полтавській області Червонозаводське Лохвицького району стане містом Заводським.

Постанова набуває чинності з 5 лютого. Інтерактивну карту всіх міст та сіл, які належить перейменувати, раніше оприлюднював Український інститут національної пам’яті.

Україна нині переживає процес звільнення від радянської та імперської спадщини, частиною якого є перейменування міст і сіл, написав у соцмережах віце-спікер парламенту Андрій Парубій.


Добре, коли, як зараз, думка істориків та місцевої влади про назву збігається – В’ятрович

Позитивно оцінює процес перейменування населених пунктів один із його ініціаторів, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Володимир В’ятрович

Володимир В’ятрович

«Наступні назви будуть проходити через профільні комітети Верховної Ради вже 15 лютого», – розповів він і додав, що до 21 лютого, скоріш за все, розглянуть всі назви, заплановані для декомунізації. Також В’ятрович виклав для Радіо Свобода принцип, за яким перейменовуються міста.

«Є два ключових критерії, які враховуються у формулюванні назви – це думка місцевої громади і рекомендація Інституту національної пам’яті, яка спирається на історичні назви. Найкраще, як було з тими, які прийняли сьогодні у Верховній Раді, – це коли обидві точки зору збігаються», – наголошує історик.

Олександр Палій

Олександр Палій

Процес заміни радянських за змістом назв міст і сіл є успішним, але він ще не завершений, зауважив у коментарі Радіо Свобода політолог та історик Олександр Палій.

Перейменування, які вже відбулися, виглядають симпатично, бо у більшості випадків повернуті історичні назви. Крім того, в деяких селах – взяли нові назви, але милозвучні

«Перейменування, які вже відбулися, виглядають симпатично, бо у більшості випадків повернуті історичні назви. Крім того, в деяких селах – взяли нові назви, але милозвучні, в таких буде приємно жити. Значна частина населених пунктів – не перейменовані, парламент завершить це пізніше. Що турбує – так це те, що в частині Донецької та Харківської областей маємо «повзучий саботаж» місцевої влади: або відмовляються від декомунізації, або зберігають старі назви. Припускаю, Верховна Рада не прийме таких перейменувань і зробить усе по-своєму», – зазначив Олександр Палій.

Окремо він висловився щодо перейменування Дніпропетровська, назву якого міська рада пропонує зберегти, змінивши етимологію: не на честь комуністичного діяча Петровського – а на честь апостола Петра. Палій вважає таку пропозицію «блюзнірством», бо «з Петровського – ніякий апостол Петро».

Палій згадує про альтернативні пропозицій найменування цього міста: Січеслав (назва, яка діяла в добу УНР), Дніпровськ (на честь річки Дніпро) та Кодак (старовинна назва містечка на місці нинішнього Дніпропетровська).

Між тим, у парламенті проти заміни радянських міст і сіл голосували лише два депутати: представник «Опозиційного блоку» Євген Балицький та позафракційний Яків Безбах. Останній, зокрема, відстоює ідею збереження нинішньої назви для Дніпропетровська, від якого він обирався. Місцева влада міста Кіровоград – так само проти перейменування, а ще частина місцевих посадовців та містян – виступають за назву «Єлісаветград» часів Російської імперії.

Олександр Палій називає такі позиції «нерозумінням глибини історії», оскільки політики часто не знають, що їхній населений пункт існував кількасот років, і увесь цей час мав власну назву. Такі діячі «намагаються перенести власну неосвіченість на своє село або місто», підсумовує історик і політолог.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG