Доступність посилання

ТОП новини

Подвійний фокус. Що відрізняє кримчан, які виїхали, від решти


Алупка без світла. 29 грудня 2015 року
Алупка без світла. 29 грудня 2015 року

Різниця самовідчуттів тільки посилюватиметься – даватиме метастази в найнесподіваніших проявах

(Рубрика «Точка зору»)

Дрейф між проукраїнськими кримчанами на материку і проукраїнськими кримчанами на півострові неминучий. Все впирається в стару формулу про «мету», «засоби» і те, чи виправдовує одне – інше.

Є два способи дивитися на будь-яку тему: в бінокль і в перевернутий бінокль.

У першому випадку ти помічаєш деталі, нюанси й окремості. У подібній схемі на перше місце ставиться людське життя – інтереси і права виходять на перше місце при ухваленні рішень.

Другий спосіб – той, що про перевернутий бінокль – змінює твою оптику. Ти починаєш сприймати те, що відбувається, як шахову дошку, мислиш інтересами «громадських груп» і «соціальних страт», бачиш картинку цілком і здатний вписати цю картинку в контекст.

У першому випадку ти апелюєш до людини, її переживань та емоцій. У другому – оцінюєш суху інструментальність того чи іншого кроку.

І саме в цьому сьогодні полягає різниця між проукраїнськими кримчанами на півострові і проукраїнськими кримчанами на материку. Перші дивляться в звичайний бінокль. Другі – в перевернутий.

Для «материкових» стратегія повернення Криму впирається в простий факт: нинішня архітектура російської влади не повертатиметься до обговорення теми півострова. А тому необхідно посилювати кризу в російській економіці. Збільшувати витрати російського бюджету. Зменшувати обсяг накопичених золотовалютних резервів. Щоб хвиля економічної кризи прорвала греблю «політичної стабільності» і призвела до зміни чинної вертикалі. Щоб єдиним завданням нового керівництва Росії стало обнулення всього того, що почалося в 2014 році.

І в рамках такого завдання торгова або енергетична блокади Криму – це лише метод з перетворення півострова на «чемодан без ручки». Цей підхід беземоційний настільки, наскільки беземоційний розмін фігур на шаховій дошці. Специфіка перевернутого бінокля – в нього неможливо розгледіти обличчя, приватні історії, конкретні долі. Він цинічно-прикладний, коли в різних частинах рівняння йдуть лише статистика і цифри.

А для тих, хто продовжує жити в Криму, ситуація часто виглядає інакше. Тому що вони залишаються всередині системи. Формула про «мету», яка виправдовує «засоби», сприймається тут куди обережніше: для багатьох засоби важливі не менше, ніж цілі. Просто тому, що «засоби» – це, зокрема їхні власні долі.

Немає нічого дивного в тому, що жителі півострова продовжують дивитися на ситуацію в бінокль. Той самий, який збільшує зображення в рази, дозволяє фокусуватися на побутових проблемах і повсякденних тяготах. Зібрати дітей до школи, зібрати на генератор, вижити на пенсію, не спровокувати силовиків. Обставини тримають як якірний ланцюг: у когось люди похилого віку, у когось діти. Ходиш вулицями, там люди, у людей обличчя. І все твоє життя – мемуари не Жукова, а Бондарева. Лейтенантська проза. Коли замість карти з фронтами й арміями – цілком конкретний побут.

І ця різниця самовідчуттів тільки посилюватиметься – даватиме метастази в найнесподіваніших проявах. І справа тут не в персональних якостях і конкретних іменах. Справа в двох видах оптики: одна сфокусована на глобальному і методах його досягнення. Інша занурена в повсякденність і здатна розрізняти відтінки й нюанси.

Обидві оптики мають право на існування. Обидві мають чітку внутрішню логіку. Обидві є природним продовженням обставин, в яких опинився носій.

Проблема лише в тому, що вони не завжди добре уживаються разом.

Павло Казарін – оглядач «Крим.Реалії»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG