Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 16:59

У війну всі почуття та емоції родини переживають глибше – отець Андрій


Боєць «Азову» збирається в зону АТО

Боєць «Азову» збирається в зону АТО

Війна – це горе, але вона стала переломним періодом, коли і мій чоловік, і я усвідомили важливість кохання – Головата

Київ – Більшість українців ставлять сім'ю на перше місце у своїх пріоритетах. При цьому родинні цінності вважають найважливішими для себе майже 90 відсотків жінок і лише близько 60 відсотків чоловіків, говорять дані соціологічних досліджень.

Чим пояснити ці різниці у поглядах на родину чоловіків та жінок? Як змінює ці погляди і ролі в родині війна?

Дружина бійця Жанна Головата понад чотири місяці провела у шпиталі, поруч зі своїм чоловіком, якого було важко поранено під час боїв на Донбасі. Наразі чоловік знову в лікарні на черговій операції і Жанна знову поруч із ним. Адже, за її словами, для неї її чоловік – не лише кохання всього життя, а і її герой-захисник.

Коли ми всі останні події пройшли разом, то мій чоловік мені каже: «Я тільки тепер зрозумів, наскільки ти важлива для мене як дружина, як друг

«За останні півроку, відтоді, як чоловіка забрали в АТО, відтоді, як він отримав поранення, у нас повністю змінилось відношення і не тільки до сімейного життя, а взагалі до життя. Ми з чоловіком у шлюбі вже 11 років і маємо двох дітей. Були свої нюанси у житті, коли з’являлись і певні негаразди та непорозуміння. Але на цей момент, коли ми всі останні події пройшли разом, то мій чоловік мені каже: «Я тільки тепер зрозумів, наскільки ти важлива для мене як дружина, як друг, як найближча мені людина». Я розумію, що це війна, це горе, але це стало для нього якимсь переломним періодом, коли і він усвідомив це все, і я це все усвідомила», – розповідає Головата Радіо Свобода.

Демографи зауважують, що за останні два роки – з часу окупації Росією Криму і частини Донбасу – українці стали активніше створювати родини і народжувати дітей. А психологи пояснюють цей феномен тим, що на тлі загальної кризи людина сприймає сім’ю як свій мініатюрний світ, маленький Едем поруч з коханим (коханою).

І давнє твердження «мій дім, моя родина – це моя фортеця» набуває первісного значення, коли сім’ю сприймають не тільки як мініатюрний осередок суспільства, а як суверенну міні-державу зі своїми моральними цінностями, взаємною повагою і любов’ю, зі своїми правилами буття, зазначила Радіо Свобода психолог Валентина Буковська.

Родини, де не виникає непорозумінь на рівні цінностей між дорослими і молодшими поколіннями, психологи вважають найбільш стійкими до стресів, і навіть воєнні дії і соціальну скруту члени таких сімей переживають легше, а часто, якщо тато іде на війну, діти, якщо мають можливість, допомагають мамі і по господарству, і у волонтерських справах, каже Буковська. До того ж, жінки більш відповідальні у ставленні до сімей, до родинних цінностей, чоловіки ж беруть на себе відповідальність за захист родини.

Від взаємин усередині родини залежить, як людина переживе цей стресовий період – чи боєць, чи його «половинка», яка вдома «тягне» родину

«Розуміння того, що родина є, є сімейна підтримка – це запорука того, що людина переживе наявну стресову ситуацію і що цей травматичний досвід трансформується у загальний досвід людини. І людина зможе жити далі з цим досвідом, але він уже не буде її травмувати. І від того, як вибудовують сім’ї свої родинні комунікації і зв’язки у важкі часи залежить, як буде людина почувати себе під час цих важких подій і після них. Тобто від взаємин усередині родини залежить, як людина переживе цей стресовий період – чи боєць, чи його «половинка», яка вдома «тягне» родину», – пояснила Буковська.

За її словами, на війні людина виявляє себе, свою сутність, часто за інших обставин замасковану правилами суспільної моралі і поведінки, звичною працею і побутом. За критичних обставин «половинки» швидше знаходять одне одного і, не гаючи дорогоцінного часу, створюють родини.

У війну всі почуття та емоції родини переживають глибше – отець Андрій

Релігійні діячі зауважують, що українське суспільство достатньо консервативне, і повага до інституту сім’ї має глибоке історичне коріння. Нині ж інститут сім’ї переживає період зміцнення на основі спільних діянь і сподівань, наприклад, волонтерів і солдатів, медиків і соціальних працівників – усіх, від кого залежить прийдешнє конкретних родин і цілої держави. Про це Радіо Свобода каже викладач Українського католицького університету отець Андрій (Юраш).

Сім’я також у певній мірі може набувати ознак якоїсь консервативної схеми стосунків

«Українське суспільство – доволі консервативне і якихось соціологічно-помітних, значимих речей і даних, які б свідчили про зміну у ставленні українців до сімейних цінностей, до того явища, яке називається сімейним явищем, я не помітив. Консервативне суспільство передбачає не лише апологетизування інституту сім’ї, тут можуть бути різні нюанси, різні форми, адже сім’я також у певній мірі може набувати ознак якоїсь консервативної схеми стосунків», – додав отець.

Нині, за словами фахівця, чимало українців значно гостріше сприймають і переживають стосунки і почуття, звичні у повсякденному житті, але майже недосяжні, наприклад, під час перебування на лінії бойових зіткнень чи у військових частинах. Тож і пов’язані з цими станами почуття та емоції люди переживають значно глибше, зазначає отець Андрій. На його думку, традиційні сімейні цінності – основа для виховання майбутнього покоління, яке вчиться на прикладі батьків, і від батьків в основному і залежить, чи виросте їхня дитина морально і фізично здоровою, розвиненою, патріотичною.

Так, нещодавно інтернет «вибухнув» кадрами, на яких 4-річний хлопчик Захар з Києва допомагає мамі-волонтерці плести маскувальні сітки.

Хлопчик прекрасно знає, яке призначення мають сітки, і пояснює це журналістам: «Це сітки-«кікімори», треба ними накривати машини, танки, автобуси, щоб їх ворог не помітив». А старша сестричка Захара плете маскувальний одяг для бійців («кікімори»).

За умов соціально-економічної кризи, українські родини разом шукають можливості подолати труднощі. За умов воєнної агресії на сході, чимало українських сімей у всій країні знаходять можливість допомагати і бійцям, і переселенцям, знаходять для цього внутрішні резерви і душевну щирість, зауважують психологи. Як показало опитування Інституту демографії та соціології, майже дві третини одружених або заміжніх українців вважають себе щасливими, і цей показник зростає саме тепер, коли Україна переживає скрутні, навіть трагічні часи.

Тим часом, за даними Державної служби статистики, упродовж 2012 року в Україні було зареєстровано понад 270 тисяч шлюбів і більш ніж 160 тисяч розлучень. Тобто розпадалися шість з десяти шлюбів.

За кількістю розлучень 5-4 роки тому Україна з середнім показником до чотирьох розлучень на рік на одну тисячу населення, була на третьому місці в Європі, після Росії та Білорусі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG