Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:04

За закликами до «третього Майдану» стоять спецслужби Росії (огляд преси)


Заклики до дострокових виборів парламенту також є одним із ключових механізмів дестабілізації в країні, у чому зацікавлений Кремль – експерт

Експерт «Українського тижня» переконує, що «третій Майдан», як і дострокові парламентські вибори – це ключовий механізм дестабілізації в країні. Не випадково, що за сайтами, котрі закликають до «третього Майдану», стоять російські спецслужби, донецькі й луганські сепаратисти. Не сприятимуть єдності суспільства і можливі перевибори в парламент, в яких також зацікавлений Кремль. Підтвердженням цього є останні події в Молдові. Там відбувся скандал навколо зняття уряду за місяць до того, як мав надійти черговий транш МВФ, а його відсутність спровокує незворотні економічні процеси. Докладніше про механізми дестабілізації та тих, хто їх ініціює розповідає «Український тиждень».

Чергова, ось уже третя після Революції гідності, «весна» так і не принесла очікуваних змін, констатує «Український тиждень» вже в іншій публікації. Видання стверджує, що нинішню систему можуть змінити лише мотивовані, кваліфіковані та, що найважливіше, організовані люди – виконавці. Зрощення частини бізнесу та влади, перетворення можновладців і впливових чиновників на «бізнесменів» – це лише наслідок відсутності повноцінного громадянського суспільства, яке, втім, має бути не лише структурованим та організованим, а ще й адекватним. Не розлюченим натовпом, який вимагає жертовних цапів, чудес, альтруїзму чи месіанства від найнятого менеджменту органів влади або державних підприємств. А лише роботи певної якості за відповідну плату.

Видання переконує, що страх масового бунту чи поразки на чергових виборах, на який розраховує багато хто з прихильників примусу до змін старої системи, лише підштовхує тих, хто контролює владу, до брутальнішої та швидшої капіталізації своїх посад чи позицій у політиці. Краще швидше накрасти та втекти, ніж довго працювати й мало, а тим більше нічого не привласнити. Тому в умовах відсутності організованої політичної сили чи широкого громадянського руху, здатного взяти на себе відповідальність за розвиток країни й проведення кардинальних перетворень, а не їхньої імітації, схильність більшості населення до популізму й надалі використовуватиметься авантюристами. На цьому «Український тиждень» наголошує в статті «Необхідна умова, або Чому бажані зміни в країні ніколи не будуть нам подаровані».

Тижневик «Дзеркало тижня» переконує, що в українській владі є три групи політиків, об'єднані різними цілями. «Молодші» прагнуть змін. Часто безсистемно, не маючи уявлення, до чого приведуть їхні кроки. Та все ж таки – змін. «Середні» ж полюють на соковитий апельсин української економіки, часточки якого традиційно дістаються на харч фракціям, що перебувають у коаліції. І, нарешті, «великі». У миготінні пристрастей вони не випускають з поля зору головну мету – велику приватизацію за маленькі гроші. Вони до цього готувалися, вони за це боролися. І тому ніхто не хоче поступатися іншому місцем у квитковій касі, якою і є уряд. Стратегічні порти, прибуткові заводи, елеватори Держрезерву, найкращі землі Академії наук і підприємств МінАПК, залишки розподілу в енергетиці, частки в держбанках... Докладніше тижневик розповідає в статті «Ми ділили апельсин... ».

Експерт тижневика «Новое время» характеризує українську політику, як: крок вперед, два назад, тупцювання на місці, стрибки в сторону. Кількома кроками назад видання називає ухвалення закону, що передбачає право партій виключати своїх кандидатів з виборчого списку в будь-який час після дня виборів до оголошення результатів ЦВК. Тижневик переконує, що це диктатура партійних вождів. Адже виборець голосує за одних кандидатів, а після голосування партійні вожді вирішують, кого пропустити в парламент, а кого – ні. Видання стверджує, що закон проштовхнули для забезпечення місць у парламенті фінансовим «гаманцях» партій, яким за наявності відкритих списків на виборах нічого не світить. Про наслідки подібних рішень «Новое время» розповідає в статті «Розвели, як кошенят».

Колишній заступник генпрокурора Віталій Касько розповів «Фокусу» про те, чому вирішив піти з прокуратури, як Віктор Шокін блокував розслідування його підрозділів і хто саботує повернення активів швидкої влади з-за кордону. Заголовок публікації – «Вільний прокурор».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG