Гумові човни з шукачами притулку продовжують прибувати на грецький острів Лесбос попри те, що Македонія посилила прикордонний контроль. Оглядачі запитують, чи може цей сільськогосподарський острів перетворитися на накопичувальний табір для біженців та мігрантів? Між тим, місцева влада острова заявляє, що доля цієї території наразі у руках контрабандистів із Туреччини.
«Я не боюся», – кричить сирійський студент Дауд Дауд, коли волонтери тягнуть його переповнений резиновий човен на берег.
«Ми хотіли поїхати, поки НАТО не закрило шлях. Ми б краще перетнули море влітку, але ми це зробили взимку, оскільки у НАТО вирішили закрити в’їзд», – обурюється 20-річний хлопець.
Дауд є серед 4 тисяч нових шукачів притулку, які прибули на острів Лесбос упродовж останніх вихідних лютого у страху, що їм закриють шлях до Європи.
Острів Лесбос, де проживає близько 90 тисяч людей, став найголовнішою транзитною точкою на шляху до Євросоюзу для близько мільйона шукачів притулку, що прибули з Туреччини до Греції, перетнувши Середземне море.
Упродовж останніх тижнів Македонія, що розташована на північ від Греції, закрила свої кордони для всіх за винятком невеликої кількості мігрантів та біженців із Сирії та Іраку. Між тим, оглядачі розмірковують, чи перетвориться грецький острів Лесбос на накопичувальний табір для шукачів притулку.
Окрім біженців із охопленої війною Сирії, шукачі притулку продовжують прибувати сюди з Іраку, Афганістану, Сомалі, Пакистану, Еритреї та навіть Тибету.
Доля Лесбоса у руках контрабандистів – грецька влада
За словами Маріоса Антріотіса, речника міста Спірос Галінос, що на грецькому Лесбосі, 29 лютого на острові перебувало 3 тисячі шукачів притулку.
«Поки що ситуація нормальна, ми готові. Але ніхто не може гарантувати, що завтра ми не будемо мати 5 чи 6 тисяч прибульців. Це залежатиме від контрабандистів у Туреччині», – говорить Антріотіс.
Мігранти йдуть пішки з узбережжя до реєстраційного центру на острові, вони сплять посеред вулиць міста перед тим, як їхати до Афін. Волонтери ж радять новоприбулим шукачам притулку не покидати острів. Але 23-річна афганка Назіфа Мохаммеді каже, що не потребує таких порад. На острів Лесбос вона прибула 26 лютого після шеститижневої подорожі з її рідної провінції Герат. Назіфа їде зі своєю сестрою, чоловіком та двома дітьми – віком трьох і одного року. Каже, що якби знала, наскільки складною буде поїздка, то не покинула б Афганістану. «Але коли ми починали цю поїздку, то кордони для громадян Афганістану були відкритими», – обурюється жінка.
Назіфа та її родина 27 лютого залишили Лесбос. Цього дня до Афін з острова рушили ще 600 шукачів притулку. Наступного дня до грецької столиці поплили ще 1640 мігрантів. Але деякі з них і досі залишаються на острові.
Повернення немає?
Аліреза Хоссейні, 25-річний футболіст з Ірану, перетнув море у середині лютого. Каже, що тікав від «репресивного режиму». За словами Алірези, іранська поліція зламала йому палець за те, що він мав татуювання та вживав алкоголь.
«Ми залишимося і зачекаємо, коли відкриють кордони. Можливо, рік, можливо, два. Але ми ніколи не повернемося до Ірану», – говорить Аліреза Хоссейні, який подорожує разом з трьома іранцями.
Міграційна криза негативно вплинула на туризм, надходження від якого займають значне місце у бюджеті Греції. Упродовж літнього сезону три четвертих чартерів до Лесбоса були скасовані.
Проте острів Лесбос залишається спокійним у порівнянні з іншою територією Греції, де мігранти влаштовують сутички з македонською прикордонною поліцією і сплять у порту в Афінах.
Щоб уникнути загострення ситуації, 26 лютого грецьке Міністерство судноплавства і острівної політики призупинило чартерні перевезення мігрантів на материкову територію країни. Тож, як повідомив туристичний агент Тоні Піколо, з минулих вихідних близько 2,5 тисяч пасажирів «застрягли» у порту Мітіліні. Влада Греції також обмежила продаж квитків на комерційні морські перевезення.
За інформацією представництва Верховного комісара ООН у справах біженців, за перші два місяці 2016 року на острів Лесбос прибуло близько 60 тисяч шукачів притулку, що більше ніж за шість місяців 2015-го.
(Над матеріалом працювали Daniella Cheslow та Тетяна Ярмощук)
