Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:47

На відкритих державою даних у ЄС роблять бізнес – директор ПРООН в Україні


(©Shutterstock)

(©Shutterstock)

Якою інформацією українські держоргани вже поділилися з громадськістю, а яку з них неможливо витягнути, навіть попри закон?

П’ятого березня у світі відзначається «день відкритих даних». Звучить прісно, й не одразу зрозуміло, про що це. Однак ідеться про речі цілком практичні – наприклад, роботу громадського транспорту чи можливість орендувати державні площі, ідеться також про прозорість влади і корупцію в ній. Все те, за чим в Україні здебільшого потрібно писати листи «у довгу скриньку», в державах ЄС, США і Канаді можна отримати за кілька хвилин кліком мишки.

Коли люди почали вивчати дані, вони виявили, що президентська резиденція споживає туалетного паперу більше, ніж вся столиця

«Коли люди почали вивчати дані, вони виявили, що президентська резиденція споживає туалетного паперу більше, ніж вся столиця цієї країни», – розповідає директор представництва Програми розвитку ООН в Україні Янтомас Хімстра приклад з якоїсь «іншої країни», де теж запроваджувався проект із відкритості даних.

Доступні суспільству дані держорганів – це прозорість, контроль, але це ще і пожива для аналізу. І на цьому аналізі у світі народжуються комерційні проекти і приносять прибуток. Експерти кажуть: у Європі відкриті дані вже стали джерелом економічного зростання: за прогнозами, до 2012 року 2% ВВП держави Євросоюзу отримають від стартапів, заснованих на публічних даних.

«Лише відкриття даних, лише те, що люди починають користуватися ними для комерційних та інших цілей. Можете собі уявити, що це означає для України!» – Додає Янтомас Хімстра.

Як відкривають інформацію в Україні

Державний сайт data.gov.ua, створений для розміщення публічної інформації, поповнюється щодня: на момент підготовки цього матеріалу на ньому було розміщено 269 наборів даних – тобто 269 тек із різноманітною інформацією від державних органів (а якщо Ви клікнете на нього зараз – можливо, уже більше). Для порівняння, у Великобританії в публічному доступі є 20 тисяч наборів даних, у Канаді – 210 тисяч.

Категорії інформації на порталі відкритих даних data.gov.ua

Категорії інформації на порталі відкритих даних data.gov.ua

«Відкрити всі дані швидко – досить важко і затратно, – каже голова Держагентства з електронного урядування Олександр Риженко. – Досвід інших країн демонструє, що на першому етапі органи влади сфокусувались на відкритті певних першочергових наборів, на які є суспільний запит ­– від громадян і бізнесу. Наприклад, інформація про авіа- чи залізничні перевезення – ці дані можуть відкриватись державою швидше».

Скажімо, Мінінфрастуктури за соціологічним та фейсбук-опитуванням з’ясувало, які дані від нього люди найнагальніше хочуть бачити. Виявилось – найбільш цікава оренда державного нерухомого майна. Цей реєстр уже з’явився у вільному доступі.

Але саме інформацію, яка може містити цікавий фактаж, найважче відриває від серця державний сектор.

Вони не можуть зараз розподілити ці дані, тому в звичайному бюрократичному стилі сказали «закрити все»

«Для широкого загалу був цікавий пасажирообіг залізниці, – каже радник міністра інфраструктури України Олексій Соболев. – Не знаю, коли цей набір вийде на широкий загал, тому що «Укрзалізниця» стикнулась із проблемою державної безпеки, бо це дуже великі дані, якісь дані стосуються зони АТО, і вони не можуть зараз розподілити ці дані, тому в звичайному бюрократичному стилі сказали «закрити все». Але ми з ними працюємо. Експертів більше цікавили вантажні перевезення – вантажні в тому ж стані».

Не могли знайти не те що інформацію, а її господаря – журналіст

Видання Texty.org працює в секторі так званої «журналістики даних». Для них відкритість інформації держорганів – це джерело для аналізу, який може показати найрізноманітніші речі – корупцію, неефективність, зв’язок певних проблем із політикою в якійсь сфері.

Перші пару тижнів ми витратили навіть не на пошук даних, а на пошук розпорядника даних

«Кілька місяців тому ми вирішили з’ясувати, скільки в Києві покинутих і аварійних будинків, – розповідає журналіст Texty.org Андрій Газін. – І перші пару тижнів, чи навіть більше, ми витратили навіть не на пошук даних, а на пошук розпорядника даних. Ми зверталися до головного архітектора, до відділу благоустрою, але вони сказали, що не збирають такі дані».

Журналістам довелося надсилати запити до районних рад, а ті пересилали їх до кожного ЖЕКу.

«Ми закінчили збір даних пару тижнів тому, хоча почали збір ще восени, і до якості даних є великі питання, бо ми знаємо багато випадків, коли ми точно впевнені, що це будинок аварійний або покинутий, але в даних це не відображено», – каже журналіст.

Публікувати VS смітити інформацією

Дані, якими володіє держава, хоч і поступово, все ж стають більш відкритими. Але їх недостатньо просто викинути в публічний простір. Щоб бути корисними суспільству, щоб з ними можна було працювати, вони повинні відповідати певним вимогам – в першу чергу, бути у такому форматі, щоб їх можна було обробити автоматично. Жодних сканів і pdf-ів.

Частина даних виявляється не тим, чим має бути

Кабмін минулого року ухвалив постанову з переліком усіх даних, які мають бути відкриті для загалу. Саме вони поступово і поповнюють портал data.gov.ua. Але…

«Частина даних виявляється не тим, чим має бути», – каже журналіст Андрій Газін. Він констатує, що найцікавіші набори даних на порталі досі не з’явилися, а назви категорій з урядової постанови не завжди відповідають тому, що потім публікується.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG