Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 07:06

«Путінізм – це готовність вбивати» – російський юнак, який підтримав Савченко


За підтримку Надії Савченко російського юнака родичі вигнали з дому

У соціальних мережах з'явилося повідомлення про те, що молодого москвича вигнали з дому батьки, тому що він підтримав Надію Савченко. 18-річний Василь Недопьокін не просто підтримав Савченко, а й їздив на судовий процес до Донецька Ростовської області. Повернувшись до Москви, він брав участь в акціях на підтримку Савченко, в тому числі і біля будівлі Федеральної служби безпеки Росії на Луб'янці. Він був затриманий поліцією, далеко не вперше. Це і стало причиною конфліктів з батьками.

– Політикою я зацікавився влітку 2014 року, коли що потрібно боротися за правду. Почав цим цікавитися, зрозумів, що є опозиція, і вирішив активно брати в ній участь.

– Це було пов'язано з подіями в Україні?

– З подіями в Україні в тому числі.

– Погодьтеся, що це незвичайний вибір, тому що більшість Ваших однолітків або взагалі не думають про політику, або згодні з тим, що їм говорять по телевізору, мляво підтримують так званий «кримнашизм». Ви відчуваєте себе білою вороною?

– Відчуття білої ворони, звичайно, є, коли мої однолітки обговорюють новини. У мене погляди на світ, на політику, на розвиток суспільства дуже відрізняються від думки більшості. Так, виходить, що я як біла ворона, хоча мені не дуже подобається цей вислів.

– Одна справа суперечки, але можуть бути і більш серйозні наслідки. Ви, напевно, знаєте історію Влада Колесникова, якого зацькували в училищі, потім в сім'ї, проти нього були всі в його містечку. Зрозуміло, що в Москві легше знайти однодумців. Ви вчитеся зараз?

– Коли я прийшов в опозицію, я був студентом педагогічного університету. Я його покинув, не закінчивши навчання, зараз збираюся до іншого навчального закладу.

– І як до Вас ставилися однокурсники і викладачі?

– З викладачами особливо мова не заходила про політику. А ось з однокурсниками були, звичайно, напружені стосунки, але я намагався в якихось незручних ситуаціях мовчати. Хтось вважає, що Крим «російський», нехай вважає, я не ставлю за мету нікого переконати.

– Але Ви ж виходите на пікети, намагаєтеся переконати людей, причому не Ваших знайомих, а перехожих.

– Тому що потрібна активна фаза вираження своєї думки, коли людина намагається донести до суспільства, що не все так просто. Під час розмови з друзями, зі знайомими, з викладачами я не намагаюся заглиблюватися у свою точку зору, тому що розумію, що це може слугувати розривом дружніх відносин. Друзі – це одне з небагатьох, що не дає мені опустити руки.

– З батьками складні відносини?

Моя мама розповіла сусідці про мою політичну діяльність, про мої погляди, яку позицію я займаю щодо російсько-українського конфлікту. А моя сусідка виявилася жорсткою українофобкою. Я одразу ж став «бандерівцем». Я, напевно, не зможу жити в тому будинку

– Так, з батьками складні відносини. Вдіяти з цим нічого не можу. Зовсім нещодавно, моя мама просто-напросто розповіла сусідці все про мене, про мою політичну діяльність, про мої погляди, яку позицію я займаю щодо російсько-українського конфлікту. А моя сусідка виявилася жорсткою українофобкою. Я одразу ж став «бандерівцем», «русофобом», який за першої ліпшої нагоди готовий вбити своїх родичів. Ця сусідка може розповісти іншим сусідам, з якими я не знайомий, виходить, що вже весь будинок може в найближчому майбутньому тицяти на мене пальцем, говорити, що ось «бандерівець». Я боюся, що цей мамин вчинок може в майбутньому трансформуватися в щось гірше. Я, напевно, не зможу жити в тому будинку, як мінімум.

– Сусідка на Вас нападала?

– Погрожувала, говорила, що була б можливість, вона б мене вбила. «Через такі погляди, як у тебе, тобі тільки одна дорога – на зону». Такі розмови неприємні.

– Я читав, що Вас вигнали з дому родичі. Це правда?

– Вигнали, це правда, але незабаром пустили назад. Все закінчилося благополучно, на щастя.

– Це було пов'язано з тим, що Ви підтримали Надію Савченко?

– Так, насамперед пов'язано з тим, що я підтримав українського військовослужбовця, незаконно утримувану на території Російської Федерації.

– Не просто підтримали, а їздили до Донецька на її процес.

Так, я їздив на її процес, був свідком того, як її останнє слово перенесли. Я був вражений тим, як її охороняють силові структури

– Так, я їздив на її процес, був свідком того, як її останнє слово перенесли. Я чув, як вона говорила, що оголошує сухе голодування. Важко передати, які емоції переповнювали не тільки мене, а й усіх, хто був на її процесі. Я був вражений тим, як її охороняють силові структури. Кортеж з 5-7 машин, які її конвоюють до зали суду і назад із зали суду в СІЗО, де вона утримується, броньована вантажівка з ЗМОПівцями, у кожного по автомату Калашникова, при цьому вони охороняють одну беззахисну слабку жінку в наручниках. Це залишилося в пам'яті надовго.

– Чому Ви вирішили туди поїхати?

– Просто тому, що у Надії Савченко український паспорт і судити її на території Російської Федерації не мають жодного права.

– Вирішили її підтримати своєю присутністю?

– Саме так. Крім того, було цікаво на власні очі побачити, як вона себе почуває, як виглядає, як з нею поводяться.

– Яке враження вона на Вас справила?

– Безстрашна, сильна душевно жінка з солдатської виправкою.

– І коли Ви повернулися, Вас вигнали батьки з дому?

– Коли я приїхав до Москви, розгорнулася кампанія солідарності з українським військовослужбовцем, проводилися пікети, мітинги, різні заходи, на які влада дуже болісно реагувала, затримувала людей, незважаючи на їхній вік, забирали навіть інвалідів і людей, які перенесли не один інсульт. Я брав участь, мене теж затримували протягом двох днів два рази на двох різних заходах.

– І про це дізналися Ваші батьки?

– Так, дізналися, звичайно. Я ніколи не приховую, куди я йду, тому що все одно вони дізнаються. Якби я не сказав, що мене затримували, вони про це дізналися б, тому що новини про затримання спливали в інтернет-новинах.

– І вони сказали, що сина, який підтримує Савченко, бачити вдома не хочуть?

– Приблизно в такій формі. Кажуть, що я підтримую вбивць і таким чином підтримую вбивство «бандерівцями» росіян – це за їхніми словами.

– Такі ж українофоби, як сусідка?

– Не такі ж радикальні і войовничі, але, тим не менше, їхні погляди від моїх дуже відрізняються, на жаль.

– Пам'ятаєте, коли вперше вийшли на пікет?

– Це було в кінці серпня 2014 року, я тоді вийшов за солідарність із в'язнями 6 травня.

– А скільки разів Вас затримували?

– До настання мого повноліття затримували три рази, а з моменту настання повноліття, тобто з листопада 2015 року, вже затримували разів сім точно.

– Скільки зазвичай тримають?

– По різному. Іноді півтори години, і добу теж був у відділенні.

– Ведуть з Вами якісь політичні бесіди співробітники Центру «Е»?

– Не було такого, щоб співробітники Центру «Е» цілеспрямовано приїжджали в поліцію заради того, щоб зі мною поговорити. А політичний пресинг в катівнях відділення поліції, звичайно ж, був.

– А Вам страшно буває, коли Ви виходите на вулицю з плакатом і опиняєтеся серед агресивних людей?

– Людині не повинно бути страшно за те, що вона несе в суспільство правду. Звичайно ж, не страшно. Але буває іноді прикро, що народ не перевиховується, важко суспільству щось донести. Буває сумно іноді, опускаються руки, але однодумці, яких у мене багато, не дають мені опуститися в депресивний стан, вони мене рятують.

– А як перехожі реагують – байдуже, агресивно або все-таки багато хто співчуває?

– Тих, хто співчуває, на жаль, не так вже й багато, в основному – байдужі. Коли ми намагаємося донести щось про Надію Савченко, про Путіна, про Ротенберга, взагалі про правлячу корумповану еліту Російської Федерації, то тут вони намагаються нав'язати свою точку зору, агресивно намагаються заперечити. Доводиться іноді захищатися. Бували скандали, бувало, що нас провокували, відбувалися бійки, були сутички, все це було.

– Василю, що таке путінізм? Не знаю, чи можна це назвати ідеологією...

Путінізм – це стан душі, коли людина позбавлена власного розуму, позбавлена вміння мислити, аналізувати. Путінізм – це підтримування вождизму, готовність за свого вождя вбивати братські народи

– Путінізм, на мій погляд, – це не ідеологія. Путінізм – це стан душі, коли людина позбавлена власного розуму, позбавлена вміння мислити, аналізувати. Путінізм – це підтримування вождизму, готовність за свого вождя вбивати братські народи. Ось що я можу сказати про путінізм.

– А це всерйоз і надовго? І якщо якимось чином закінчиться, то яким?

Путінізм як явище закінчиться, як закінчився сталінізм після смерті Сталіна

– Рано чи пізно, звичайно, путінізм як явище закінчиться, як закінчився сталінізм після смерті Сталіна. На мій погляд, більшість населення повинна зрозуміти, що за Путіна їх права і свободи зазнавали утисків, що їх ошукували. Це може статися тільки в двох випадках. Перше – за допомогою громадських хвилювань у зв'язку з економічною кризою, яка назріває у нас в країні, це і безробіття, це і підвищення цін на продукти, зниження пенсій, зарплат – це все, звичайно, може вплинути на суспільний неспокій. Це в кращому випадку. У гіршому випадку нам доведеться доситьтривалий час чекати, поки або природним, або неприродним шляхом помре правитель Росії Володимир Володимирович Путін і настане відлига, як це відбувалося в 53 році минулого століття, коли після смерті Сталіна було розвінчання культу особи тоталітарного вождя.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG