Мене дискредитують ще від перших мінських угод – Семенченко

Словосполучення «російський агент» все частіше звучить в Україні і в Верховній Раді, і з вуст керівників Служби безпеки, і на численних судових процесах. Цього тижня за гратами знову може опинитися громадянка Росії Анастасія Леонова, яка, за словами її родичів та знайомих, брала участь в «антипутінських мітингах» в Росії, яка вже побувала в Україні під тримісячним арештом, її підозрюють у причетності до терористичної групи «Лесника». Арешт загрожує і лідеру «Цивільного корпусу «Азов-Крим» Станіславу Краснову, якому, серед іншого, можуть висунути і звинувачення в державній зраді і роботі на російські спецслужби.

Найбільше кремлівських агентів, як заявляють українські радикали, окупували Верховну Раду і кабінети виконавчої влади. З подачі Генеральної прокуратури під підозру потрапив і колишній командир добровольчого батальйону «Донбас», а нині один з найжорсткіших критиків чинного президента України та його команди, депутат парламентської фракції «Самопоміч» Семен Семенченко.

Зустрітися з Семеном Семенченком в Києві і записати з ним інтерв'ю особисто не вдалося. В останні тижні він практично не залишає Кривий Ріг, де бере участь у виборчій кампанії як один з ключових кандидатів на посаду мера міста. Представники прес-служби Семена Семенченко надали Радіо Свобода його відповіді на запитання, відправлені електронною поштою.

– Ще задовго до виходу парламентської фракції «Самопоміч» з коаліції, членом якої Ви є, і до участі в передвиборчій кампанії за посаду мера Кривого Рогу в українській пресі почали з'являтися матеріали щодо Вашого темного минулого, а 22 грудня минулого року Вас позбавили офіцерського звання. Ви стверджуєте, що проти Вас проводиться кампанія з дискредитації. Хто її організатори?

– Дискредитація мене особисто почалася відразу після укладення перших мінських угод щодо врегулювання конфлікту на Донбасі 15 вересні 2014 року. Люди, які активно організовували цю кампанію, – це і колишній міністр оборони України Валерій Гелетей, і начальник Генерального штабу Збройних сил України генерал армії Віктор Муженко. Далі підключилася політична складова. Фактично кампанія щодо моєї дискредитації стартувала після зупинки нашими бійцями гуманітарних конвоїв для жителів Донбасу, які направляються олігархом Рінатом Ахметовим – таким чином ми домагалися звільнення всіх українських військових, утримуваних на окупованих територіях і захоплених раніше під Іловайськом. Потім підключилися піар-агентства з «Опозиційного блоку».

І, нарешті, останні події, які вже були ближче до виборів в Кривому Розі, – це події 22 грудня 2015 року. Безпосереднім виконавцем був генпрокурор України Віктор Шокін і колишній виконуючий обов'язки командувача Національною гвардією України генерал Микола Балан. Справа в тому, що, згідно із законом, позбавити військового звання можна двома шляхами: якщо є вирок суду щодо скоєння тяжкого кримінального злочину або якщо є дисциплінарне стягнення. У мене немає ні того, ні іншого. Крім того, я нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня та нагрудним знаком «За доблесну службу» в Національній гвардії.

Спеціально для мене, для того, щоб поливати мене брудом, винайшли третій спосіб, не передбачений законодавством: було видано наказ про внесення змін до наказу річної давнини. Там замінили одні слова іншими. Замість слів «капітан» і «майор» додали слово «рядовий». Я ніколи не хизувався своїм військовим званням, для мене це не спосіб отримувати пільги. Якщо ми будуємо правову державу, то для мене важливо, щоб діяв закон. Тому я оскаржив позбавлення мене офіцерського звання в адміністративному суді. Думаю, що замовником всього цього є президент Петро Порошенко, тому що вся ця компанія і пукнути б не посміла без команди першого.

– Зовсім нещодавно Вас викликали до Генеральної прокуратури України у справі про створення і діяльність угруповання «ДНР», яке в Україні визнане терористичним. Якщо не помиляюся, Ви проходите у цій справі як свідок. А чи є кримінальні справи, в яких Ви фігуруєте як обвинувачений?

– Справи, за якими я проходжу в статусі обвинуваченого або підозрюваного, відсутні, оскільки я депутат Верховної Ради. І якби мені хотіли вручити документ про підозру, то в цьому випадку свою згоду на притягнення мене до кримінальної відповідальності повинен давати український парламент. І було б відповідне подання генпрокурора до Верховної Ради, із зазначенням фактів, і воно б розглядалося в парламентському Регламентному комітеті. І, повірте, розглядалося б і широкою громадськістю. Всього цього не було.

А що стосується історії з моїм викликом (до ГПУ – ред.), ніякої справи з розслідування діяльності «ДНР» немає та й не може бути, тому що вже рік у Верховній Раді блокується закон, який підтримує моя фракція «Самопоміч», щодо визнання і «ДНР», і «ЛНР» терористичними організаціями. Цей закон, дійсно, дуже потрібен судам для того, щоб засуджувати, а не випускати терористів і сепаратистів.

І я думаю, що ця історія – продовження кампанії з моєї дискредитації, коли ГПУ включається в неї як один з учасників. Мене викликали, розмовляли ні про що, питання ставили на кшталт: чи відомо вам щось про терористичні акти, які здійснювали представники «ДНР»? Або: а скажіть, будь ласка, чи знають ваші бійці щось про це, а скільки ваших людей загинуло в батальйоні, а хто у вас був у полоні? Я їм заявив, що гратися в ці ігри не буду, вважаю виклик не тільки частиною кампанії дискредитації, а й відволіканням уваги від передвиборчої кампанії в Кривому Розі, в якій я беру участь як кандидат на посаду мера міста.

Я взагалі вважаю, що це не терористична операція на Донбасі, це війна, я – учасник бойових дій, я воював, і всіх сепаратистів, яких я знав, уже немає в живих, оскільки, як тільки я бачив їх в мушці зброї, натискав на курок, як цього і вимагає присяга. Що стосується всіх цих історій, то тут логіка така: люди дуже уважно дивляться новини, і коли говорять про Семенченка і «ДНР», вони не звертають уваги, що йдеться про свідка, про Семенченка, який брав участь в АТО проти «ДНР», вони чують тільки ті звуки, які встигають почути. Настільки щільний інформаційний потік. На це і був розрахунок. Мені не надіслали жодної повістки, інформацію про виклик до прокуратури розмістили просто на сайті ГПУ.

– Телеканал «Інтер» присвятив Вам кілька сюжетів. В одному з них авторитетний український журналіст допускає, що Семен Семенченко «працює на ФСБ Росії». Про це ж говорить і один з колишніх бійців «Донбасу», який також звинувачує Вас в непрофесіоналізмі і втечі з поля бою.

– Ті люди, які представляються бійцями «Донбасу», ніякого стосунку до батальйону «Донбас» не мають. Це проплачені люди, які спеціально уже протягом двох років ллють бруд на моє ім'я.

– Ви стали популярним і опинилися в центрі суспільної уваги як командир батальйону «Донбас» в розпал конфлікту на сході України після появи в ток-шоу на українському телебаченні в балаклаві. Чому Ви тоді приховували обличчя? Відомо, що Ви тривалий час проживали в Севастополі, де в 2000 році балотувалися в депутати міськради. Чим Ви займалися до Майдану і чому змінили прізвище?

– Моя біографія доступна, в тому числі, і на сайті Центрвиборчкому України. Я народився в Севастополі і майже десять років жив у Донецьку, де народилися мої діти. У мене троє дітей. І там же в Донецьку я познайомився зі своєю нинішньою дружиною. Це перше. Друге: у вас неправильна інформація. Я став відомим як командир батальйону «Донбас» не після участі в ток-шоу, а після того, як наш батальйон звільнив кілька районів Донецької області від «ДНР», коли ми зривали сепаратистські прапори, захоплювали відділення міліції, які присягнули сепаратистам. Саме тому зараз в Великоновосілківському, частково в Добропільському, Красноармійському та інших районах немає «ДНР», там – Україна.

Друге: наш батальйон став відомим не після ток-шоу, а після звільнення Лисичанська, Попасної, за що я і був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня, а також за рахунок участі в бойових діях і звільнення Миколаївки під Слов'янськом, в боях біля Артемівська, Карлівки, Іловайська. Наш батальйон ніяк не залежав ні від олігархів, ні від держави. Вони не купували нам машини, бронетранспортери, каски, бензин, не купували амуніцію, харчування для бійців, не давали гроші, які ми виплачували пораненим і на які ставили пам'ятники загиблим. Все це збирав народ України. Для того, щоб розповідати, що ми робимо, потрібно було відвідувати і ток-шоу.

Чим я займався до цього? Я був звичайним громадянином України, я був два рази на Майдані – в 2014-му і в 2004 роках. Я був підприємцем. Я ніколи не ходив голосувати на вибори, тому що вважав, що політика – брудна справа. У підсумку я задумався, що, може, тому в нас і немає держави тоді, коли держава не прийшла нам на допомогу на Донбасі. Що стосується балотування в депутати міськради (Севастопольської – ред.) – так, я балотувався, і про це є інформація в доступних джерелах. Чому я з'являвся перед телекамерами в балаклаві? Давайте згадаємо той час. Звичайні лікарі, економісти, юристи, підприємці на території Донбасу побоювалися за своє життя, тому що там не було ні міліції, ні Служби безпеки України. Тому що не було там нашої армії, а міліція переходила на бік сепаратистів. Ми взяли в руки зброю і стали захищати свої сім'ї.

І у мене весь цей час, як і у багатьох моїх товаришів, була сім'я спочатку в Макіївці, потім в Донецьку, родичі в Луганській області. І якщо ви пам'ятаєте той час, тоді вбивали за необережне слово, за український прапор. Тоді всіх вразило вбивство депутата Рибака – це горлівський депутат, його знайшли з розпоротим животом. Я не хотів, щоб моя сім'я загинула. Тому я приховував своє обличчя і відкрив його тільки після Іловайська, коли відбулося пряме вторгнення російської армії. Я зняв балаклаву і сказав, що ми не боїмося, ми будемо робити все, щоб зупинити російську агресію. Але тоді я ще не знав, що головним союзником російської агресії є наша українська корупція.

Незалежний український журналіст Володимир Бойко, який в одному з сюжетів «Інтера» звинуватив Семенченка в підробці документів і роботі на російську Федеральну службу безпеки, стверджує, що екс-комбату «Донбасу» вдалося зібрати кілька десятків мільйонів гривень і кілька мільйонів доларів для добровольців, які осіли в його кишенях.

В інтерв'ю Радіо Свобода Володимир Бойко розповідає, чому він переконаний, що Семен Семенченко – шахрай, який може працювати на російські спецслужби:

– Більше року я досліджую біографію нинішнього депутата Верховної Ради, який називає себе Семеном Семенченком. Я можу стверджувати, що він – шахрай, раніше судимий громадянин України, який не є тією людиною, за яку себе видає. Його справжнє ім'я – Костянтин Гришин. Під час журналістського розслідування мені вдалося з'ясувати, що є факти, які компрометують його біографію. І ці факти були використані російськими спецслужбами після окупації Росією Криму. Семенченко – уродженець Севастополя, він там народився, довго проживав і саме там в 1996 році був заарештований і вісім місяців утримувався в СІЗО.

– Ви вважаєте, що Семен Семенченко може бути агентом російських спецслужб?

– Агент він або не агент, достовірно можуть знати тільки дві людини: той, хто вербував, і той, кого вербували. Це досить делікатні відносини. Але зараз йдеться про інше. У біографії народного депутата України є факти, які можуть бути підставою для вербування. І жодна спецслужба світу, якщо вона зацікавлена в отриманні такого агента, не зможе пройти мимо таких фактів і обов'язково цим скористається. Семенченко посилено приховує від українського суспільства ганебні факти своєї біографії. Він запевняє, що був офіцером, нібито служив на Чорноморському флоті, нібито закінчив Вище військово-морське училище імені Нахімова – тому що всі архівні документи з Севастополя вивезені в Москву.

Відразу виникає запитання: чому Семенченко так переконаний у неможливості довести ці ганебні факти його біографії? Чому ж він став заперечувати зараз, що у нього немає навіть вищої освіти? Адже коли він балотувався в депутати Верховної Ради, він сам написав у своїй біографії, що у нього тільки середня освіта. Все це свідчить тільки про одне: йому дали гарантії того, що всі документи щодо нього зараз знаходяться за кордоном України.

Військовий прокурор України Анатолій Матіос на одній з нещодавніх прес-конференцій в Києві повідомив, що стосовно Семена Семенченка розслідується кримінальне провадження за низкою статей Кримінального кодексу України, а саме статті 146, 358, 366 і 365 (незаконне позбавлення волі, перевищення службових повноважень, службове підроблення, використання підроблених документів).

«Диктатура закону буде працювати в нашій українській державі щодо всіх без винятку. У тому числі і щодо депутатів-зрадників, суддів-хабарників, зрадників у погонах, військових агресорів з боку Російської Федерації. Як і всі інші справи, які розслідують наші слідчі, і ця справа буде доведена до логічного завершення з оголошенням відповідних підозр і спрямуванням її до суду», – запевняє Анатолій Матіос. Якщо слідство буде мати у своєму розпорядженні переконливі докази провини Семена Семенченка, Генеральна прокуратура може звернутися до Верховної Ради з проханням зняти з нього депутатську недоторканність.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода