Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 00:21

Європейський виборець все частіше віддає свій голос радикальним політикам і партіям, найчастіше правим. Причина, кажуть політолог, полягає у їхньому популізмі

Брюссель – Популістсько-націоналістичні політики в багатьох державах європейського континенту перетягують на свій бік все більше виборців. Страх людей перед нечуваною міграцією, тероризмом, збіднінням призводять до того, що об’єднана Європа «ловиться на гачок» тих політичних сил, що, виходячи за рамки здорового глузду, обіцяють їм «золоті гори» в короткі терміни і з мінімальними затратами. Чи зведе нанівець всі зусилля тих, хто будує традиційну, здорову європейську демократію, «привид популізму», що блукає Євросоюзом?

Об’єднана Європа мов застигла на роздоріжжі, втративши орієнтири. Народи почали кидатися хто наліво, хто направо, збившись зі шляху традиційного та перевіреного часом європейського соціально-політичного центризму. За останні роки, як свідчить реальність, європейський виборець все частіше віддає свій голос радикальним політикам і партіям, найчастіше правим, ба навіть дуже правим. Причина, на думку переважної більшості політичних аналітиків, полягає у їхньому популізмі.

Популізм… В основі цього феномену, який останнім часом «привидом» блукає країнами європейського континенту, лежить прагнення тієї чи іншої політичної сили завоювати довіру, підтримку та будь-якою ціною сподобатися народу. При цьому, їхні реальні цілі – збагачення та боротьба за владу – вони, зазвичай, прикривають соціально-привабливими ідеями.

Найяскравіший приклад – французький «Національний фронт», який, для завоювання сердець виборців, не гребує нічим, вміло експлуатуючи пануючий страх громадян перед мігрантами, перед можливістю опинитися на задвірках суспільства, чи брак безпеки у Франції, загострений нещодавніми терактами в Парижі.

Популізм – континентальна пандемія

Марін Ле Пен

Марін Ле Пен

«Я на наступних президентських виборах (у 2017 році) готую велике демократичне повалення, яке змінить ситуацію у Франції, – намагається витлумачити пересічним громадянам голова «Національного фронту»​ Марін Ле Пен. – Насамперед, мігранти мають повернутися додому. Моя місія полягає у порятунку «шкури» французького народу. Що ж до Євросоюзу, то тут із нас зробили піддослідних кроликів, насадивши такий союз, який зовсім не відповідає тому, що нам обіцяли на початку його створення. Тепер спохватилися: «йой, а цього ми не передбачали»… Пробачте, але тут «пахне» аматорством».

«Ми бачимо, що нам побудували Європейський союз, що виглядає, як справжня в’язниця», – каже французький політик-радикал.

Характерно, що французьких націонал-популістів у багатьох державах ЄС нині беруть для прикладу з деякими домішками «домашнього» націоналізму. Антиєвропейські настрої, розколи, нетерпимість та екстремізм, які сіє національний популізм з Угорщини, Нідерландів, Італії чи Великобританії став справжньою пандемією для цілого континенту, пояснює відомий аналітик із питань популізму та ультрарадикальних політичних течій, професор університету Джорджії Кас Мадл.

«Національний фронт» можна вважати прототипом популістської право-радикальної партії й ми бачимо, що багато інших партій його копіюють, повторюючи ті ж гасла, ту ж стратегію. Марін Ле Пен прогресує значно краще, ніж передбачалося, і я припускаю, що наступного року вона навіть виграє перший тур виборів, але як і її батько у 2002 році, програє в останньому. Беручи до уваги незначне оновлення традиційних правих чи лівих партій, гадаю, Ле Пен ще довго буде втримувати свій успіх. Питання у тому, чи зуміють інші партії мобілізувати людей голосувати перш за все не за них, а проти Ле Пен», – вважає американський аналітик.

Словацький феномен: християнство й ксенофобія

В Німеччині чи Австрії на вулицях нерідко чути антиісламські та антимігрантські гасла, заохочена політиками-популістами молодь об’єднується у праворадикальні групи. «Ні міграції! Кількість мігрантів не припиняє зростати, тим часом народжуваність етнічних німців чи австрійців з кожним роком спадає», – нарікають деякі з учасників флешмобів та маніфестацій, щойно спільно проведених ультра-радикалами обох країн у Зальцбурзі. Втім переконливої відповіді цих людей на запитання: а чи не вдарить закриття кордонів по вашій торгівлі та економіці, нам почути так і не вдалося.

У сусідній Швейцарії на останніх виборах, пообіцявши віддалитися від ЄС та зробити суворішими права мігрантів, тріумфаторами стали націонал-консерватори. Нідерланди – теж віраж у в бік праворадикалів партії ксенофоба Ґерта Вілдерса. Опитування свідчать, що наступного року, його «Партія свободи» матиме на виборах перемогу. Програма без сюрпризів: менше Європи, менше мігрантів, більше національної ідентичності.

Словаччина, де щойно відбулися вибори, засвідчила дивний феномен: поєднання християнських цінностей та ксенофобії. Уряд країни відкидає можливість прийняття мігрантів-мусульман, відкриваючи двері тільки християнам. Та ж категоричність щодо міграції спостерігається й у сусідній Чехії.

Популісти і євроскептики завойовують виборців і в Британії, Італії, Норвегії, Латвії та Естонії. Безробіття та збідніння населення у Хорватії теж призводить до того, що народ там все більше прислухається до ультраправих політиків, які їм дають оманливі надії: обіцяють роботу та процвітання вже у недалекому майбутньому.

Польське розчарування

Польща, яка зробила на останніх виборах теж різкий розворот у правий бік, віднедавна розчаровує тих, що брали за приклад її демократичний устрій та економічні успіхи. Кілька сумнівних кроків, зроблених новим польським урядом у ЄС та в самій Польщі розглядають, як фатальні для її демократії. Закони, що були там нещодавно ухвалені, дали можливість нинішній владі більше контролювати громадські ЗМІ та Конституційний трибунал. Громадські активісти кажуть, що основна мета нинішнього уряду – «відродити устрій консервативної довоєнної Польщі, акцентуючи увагу на традиційних цінностях. Тобто хочуть зробити державу, де не буде місця ні новітнім ідеям, ні альтернативі», – каже представник нещодавно створеного «Комітету оборони демократії»​ Ярек Марчіняк.

«Я боюся, що старі добрі зміни в нашій економіці здійснені за останні 25 років можуть дати задній хід. Рейтинги економіки падають, вона може припинити свій розвиток і навіть зазнати краху», – застерігає він.

Польські правозахисники нарікають, що у Конституційного трибуналу була відібрана можливість стримувати захоплення влади над усе новими інституціями Польщі з боку правої консервативної популістської партії «Право і солідарність», яка перемогла на парламентських виборах 2015 року.

Кроки законодавців цієї партії щодо встановлення контролю над Конституційним трибуналом викликали різку критику й засудження в Польщі і за її межами, зокрема в Європейському союзі, членом якого вона є.

Це не єдині такі кроки в бік встановлення власного всевладдя, на які пішла партія «Право і справедливість». Серед іншого, вона також провела через парламент закони, що запровадили контроль уряду над громадськими засобами інформації, що теж викликало гостру критику у країні й поза її межами, в першу чергу в ЄС.

Популісти погіршують проблеми – Шульц

Тим часом ті, що переконані у європейській інтеграції та необхідності зміцнення ЄС намагаються протиставити здоровий глузд дешевим популістським закликам. Беручи за приклад Угорщину, голова Європейського парламенту Мартін Шульц пояснює, що боротися з такими глобальними кризами, як масова міграція, методами прем’єр-міністра-популіста Віктора Орбана неможливо і неефективно.

«Прем’єр-міністр Угорщини закликає до проведення референдуму щодо прийому біженців при тому, що їхня реальна кількість для Угорщини складає приблизно тисячу триста осіб, – пояснює Шульц. – Але Орбан каже: це надто багато, ми не можемо на це погодитися, тож я проведу референдум. Це популістська й націоналістська відповідь на виклик, що має світові масштаби. Я вважаю цинічним те, що країни, які відмовляються брати участь у розподілі мігрантів, докладають руку для створення проблем з міграцією в інших державах. Та ще й критикують Європейський союз у нездатності вирішення цих проблем. Це безпрецедентне явище в європейській політиці».

Натомість, відгородивши популізм, голова євроустанови, що є символом європейського розмаїття, додає: розподіл шукачів притулку та біженців із зон конфлікту можна здійснити дуже легко й безболісно: 28 держав ЄС налічують понад півмільярда осіб. Якщо мільйон біженців приймуть дві-три держави – це проблема, але якщо їх розподілити між всіма країнами, то з проблемою буде покінчено.

Націоналісти живуть минулим, відгородившись від світу

Експерти стверджують, що, окрім браку безпеки та відсутності чіткого бачення майбутнього, прислухатися до популістів європейців примушують побоювання перед змінами та пошуки легких рішень, які на перший погляд пропонують радикали.

Звертаючись до молоді, у свідомості яких ідеї того ж французького «Національного фронту» знаходять відгук, Ева Ґрегоар, представниця юнацького відділення найбільшого центристського політичного об’єднання ЄС – Європейської народної партії – пояснює, що ці націоналістичні групи живуть минулим.

«Я можу зрозуміти тих, які голосують за «Національний фронт», бо він, на перший погляд, створює імідж борця за колишню славетну Францію, – пояснює Ева. – Однак ці люди живуть не сьогоднішнім днем, а минулим. Вони не усвідомлюють, що нині ми відкриті для всього світу, що ми – його частина. Вони забули, що Франція стала такою, якою вона є тепер, також завдяки Євросоюзові».

«Самі ж ми, поза межами європейської сім’ї, нічого не варті», – підсумовує французька активістка.

На цю ж тему:

15.03.2016
Корупція живить популізм і гальмує реформи в Україні – Маринович

«Свою роботу має виконати і суспільство – не брати участі в політичному підкупі» – Маринович далі

15.03.2016
«В Україні існує велика проблема з популізмом» – Шеховцов

Популісти радикалізують суспільство навіть тоді, коли не дістаються до влади – політолог далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG