Львів – Львівські митці працюють над театральним проектом «Осінь на Плутоні», в основі якого історії мешканців геріатричного пансіонату – будинку літніх людей. Свою виставу митці втілюють завдяки благодійним пожертвам. Назвою проекту обрали саме назву далекої планети Сонячної системи, бо люди доживають віку, будучи далеко від інтересів суспільства.
Від осені митці-волонтери щотижня приходять у будинок літніх людей у Львові. Приносять для його мешканців солодощі, які самі ж печуть, а також ті продукти і речі, що їм замовляють. Є й ось такі замовлення: «Хочу вас попросити, якщо може маєте вдома зірку яку, то принесіть мені. Мені Бог не дав очима дивитися на ясні зорі, то я хоч в руці її потримаю, хоч так полюбуюся нею».
Митці спілкуються з літніми людьми, записують їхні спомини. Адже все, що залишилось у більшості мешканців пансіонату – так це їхнє минуле. Зазвичай люди вдячні, що мають дах над головою та їжу. У своїх розповідях кажуть: «До смерті вже недалеко. Страшно, але що з того? То мусить відбутися. Так було і так є. Від смерті ще ніхто не відкупився і не відкупиться. Як приступити на той суд Божий? Як приступити, коли людина все своє життя грішила та й грішила і не пам’ятала про те, що прийде час і треба буде віддати звіт про життя своє?»
Умови проживання у геріатричному пансіонаті у Львові дуже далекі від тих, в яких людина мала б доживати свій вік.
Ми потрапляємо у середовище, де люди живуть минулим і не мають уже амбіцій. Це як на стику двох світівОлександр Брама
«Ми, хто приходить в пансіонат, люди з планами на майбутнє, з амбіціями, потрапляємо у середовище, де люди живуть минулим і не мають уже амбіцій. Це як на стику двох світів, виникають певні рефлексії. Ми не лише записуємо історії людей, але й наші актори висловлюються про свої враження і відчуття. У нас немає соціальної складової у проекті, ми нічого не критикуємо», – розповідає один з ініціаторів проекту Олександр Брама.
Сім історій у виставі
Сім історій стануть основою вистави «Осінь на Плутоні». Обрали саме назву цієї далекої планети Сонячної системи. Бо символічно – люди, які доживають свій вік у пансіонаті, не потрібні суспільству, яке віддалене від них. Вистава має бути мультимедійною, а це документальний аспект, тобто історії людей, зроблять також ляльки як прототипи мешканців пансіонату. У ляльки вмонтують звукові системи і вони розмовлятимуть голосами реальних героїв, а рухатимуть ляльками актори на сцені.
«Це будуть маленькі історії людей. Одна бабуся розповіла, що перестала дивитись у дзеркало, бо це відображення її не влаштовує, тому нема сенсу і дивитись на себе. Людина із часом бачить, як щось втрачає. Або є людина, яка об’їздила весь світ, мала чотирикімнатну квартиру, дітей – і вона нікому не потрібна, проживає у пансіонаті», – каже митець Олександр Брама.
Ми виходимо у виставі на тему цінностей і що у житті вартісне насправдіОлександр Брама
Одне із запитань у виставі – чому люди опиняються у такій ситуації, як мешканці пансіонату? Чи їхні цінності змінились? Важливо передати емоції літніх людей, щоб примусити інших замислитись над власним життям, про свою людську гідність. «Там люди, які мали роботу, квартири, все втратили, вони не бачать у цьому цінностей. Ми виходимо у виставі на тему цінностей і що у житті вартісне насправді. Багато з них говорять про віру, про релігію, постійно моляться, у них з’являється непідробна побожність. Таких переважна більшість», – зауважує Олександр Брама.
Кожна історія, сподіваються ініціатори проекту, нагадає іншим про людяність і добро. Прем’єра документальної вистави, над якою працюють дев’ятеро осіб, очікується цієї осені. Реалізують творчий проект завдяки допомозі всіх охочих людей. Таких на сьогодні є понад сто осіб.
Фото для публікації надані авторами проекту та Мар’яною Клочко
