Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 17:19

Білоруси нас підтримують – голова української громади Білорусі


Українська громада Білорусі «Ватра»

Українська громада Білорусі «Ватра»

«Всі меншини гуртувалися і називали себе діаспорами, тільки росіяни не приймали цей міжнародний термін – вони і зараз говорять, що вони тут не діаспора»

КМ

Ще за радянських часів справу об'єднання українців у Білорусі розпочали Богдан Михайлюк, Олексій Коба, Віктор Гутовський і Омелян Станчук. За статутом об'єднання українців «Ватра» головні напрямки її діяльності – національно-культурне відродження українців Білорусі, збереження і розвиток культури українського народу, народних традицій, мови та історичної пам'яті. Радіо Свобода поспілкувалася з одним із творців об'єднання українців в Білорусі і його головою Віктором Гутовським.

– Хоча офіційно наше об'єднання утворилося 16 січня 1991 року, ідея об'єднання існувала ще за кілька років до цього. Ще за часів Радянського Союзу ми почали працювати, щоб українці Білорусі могли об'єднатися. Ми хотіли об'єднати не тільки українців у Мінську, але й у всій Білорусі. Ми почали співпрацювати з діаспорою, яка вже почала збиратися в Бресті, Гомелі, Гродно, Вітебську. Але головна ідея була в тому, щоб створити загальну організацію. Незабаром виник проект статуту, і почалося гуртування, хоча треба зазначити, що не всі регіональні структури одразу погоджувалися приєднатися. Зараз республіканська організація працює і на рівні міських громад, яких ми маємо близько десятка.

На заходах з нагоди 25-річчя «Ватри»

На заходах з нагоди 25-річчя «Ватри»

– Наскільки близькі український і білоруський народи?

– Коли організація створювалася, то в Білорусі проживало 400 тисяч українців. Але в Білорусі були також єврейська, російська, татарська, польська національні меншини. Вони всі почали організовуватися раніше, ніж українці. Виходить, що інші діаспори вже звикли жити об'єднаннями.

В українців такого лідера не було, немає його й досі

Найкращий досвід був у єврейської організації – вони дуже щільно спілкувалися між собою. Перш за все, це було тому, що у них був духовний лідер – рабин. А в українців такого лідера не було, немає його й досі, який би духовно очолював нашу громаду.

Літературний вечір Бориса Олійника і Ліни Костенко в Музеї Інки Купали у Мінську

Літературний вечір Бориса Олійника і Ліни Костенко в Музеї Інки Купали у Мінську

Всі меншини гуртувалися і називали себе діаспорами. Тільки росіяни не приймали цей міжнародний термін – вони і зараз говорять, що вони тут не діаспора

Ще цікаво, що всі меншини гуртувалися і називали себе діаспорами. Тільки росіяни не приймали цей міжнародний термін – вони і зараз говорять, що вони тут не діаспора. Українці ж – така нація, яка жила з білорусами в одній державі, Великому Князівстві Литовському. Протягом довгого часу українці і білоруси взаємопроникали. Зараз, наприклад, в Чернігові дуже багато білорусів, а в Бресті – багато українців. Разом з тим українці хотіли і виділитися, підкреслити свою національність. Наприклад, коли проходив перший Чорнобильський шлях, то українці Білорусі організовано йшли окремим рядом. Таким чином ми демонстрували свою єдність і свою національну приналежність.

На прийомі в українському посольстві

На прийомі в українському посольстві

– Чим займається ваше об'єднання? Чи можете ви похизуватися якимись досягненнями?

Іншим діаспорам виділяються гроші з боку їхніх держав, в першу чергу це стосується єврейської діаспори, тому вона і найбагатша в світі, і найбільш об'єднана

– Є дуже банальна проблема – у нас ніколи не було грошей на діяльність. І зараз немає. Справа в тому, що іншим діаспорам виділяються гроші з боку їхніх держав, в першу чергу це стосується єврейської діаспори, тому вона і найбагатша в світі, і найбільш об'єднана. А у нас все на принципах самопожертви. Але попри відсутність грошей, ми розуміли, що треба об'єднуватися і вирішувати питання – я маю на увазі українську освіту, культуру, збереження мови. Що можливо – те ми робимо в цих напрямках.

Наша діаспора видає газету «Українець Білорусі», на жаль, вона виходить лише один-два рази на рік. Виходив бюлетень «Ватра». Справа в тому, що немає редакції, яка би працювала постійно і отримувала зарплату. Те ж саме в галузі освіти – немає викладачів, які б працювали і отримували гроші. Якщо щось відбувається, то виключно на ентузіазмі.

– Разом з тим, на вашій сторінці в інтернеті багато фотографій з заходів, де люди в українських національних костюмах, або де відбуваються заходи на кшталт курсів або семінарів...

– Так. Наприклад, в Гродно кожні два роки проводиться фестиваль національних культур. Ми завжди готуємо українську програму для цього фестивалю. Це обов'язково українська національна кухня, багата культурна програма, виступи артистів, співи хору. Зазвичай на цьому фестивалі Україну представляють понад 150 осіб. А з урахуванням того, що ми дуже співучий народ, то в цьому плані ми виграємо серед інших діаспор.

На фестивалі національних культур

На фестивалі національних культур

– Одне із завдань діаспори – збереження мови. Чи є проблеми з цим у Білорусі? Чи не заважають?

Садків з українською мовою тут немає, немає шкіл і навіть класів з українською мовою навчання

– Садків з українською мовою тут немає. Також немає шкіл і навіть класів з українською мовою навчання. Але одного разу був випуск україністів в одному з вишів. Проблема в тому, що українська мова в Білорусі не затребувана – тому що вона дуже схожа на білоруську. Білоруси розуміють українців без перекладу. Ми розуміємо білорусів теж.

У цьому плані Білорусь нічого антиукраїнського не робить. Будь ласка, вивчайте мову і бережіть свою культуру

Але ми дуже хочемо зберігати і свою мову. Добре, що в цьому плані Білорусь нічого антиукраїнського не робить. Скажу більше – Білорусь підтримує нас, мовляв, будь ласка, вивчайте мову і бережіть свою культуру. Інша справа в Росії. Там навіть духовні лідери висловлюються проти української мови, проти української культури, та й проти української нації і державності в цілому.

Вишиванки Дар'ї Ясюкевич

Вишиванки Дар'ї Ясюкевич

– Чи українська діаспора надавала підтримку тим, хто останні два роки бореться за незалежність України?

Білоруські волонтери купили українцям реанімобіль «Рятівниця»

– Згідно зі статутом, ми не маємо права ні займатися політикою, ні навіть робити політичні заяви. Ми культурно-просвітницька організація. Але як організація ми можемо висловлювати солідарність з тією боротьбою, яка ведеться в Україні. Але ми стежимо і за тим, що роблять білоруси. Знаємо, що білоруські волонтери купили реанімобіль «Рятівниця», знаємо, що періодично збирають і передають кошти і речі для поранених бійців. Ми знаємо, що одним із перших, хто загинув на Майдані, був білорус Михайло Жизневський. Але підтримку ми можемо надавати тільки на індивідуальному рівні, не як організація.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG