Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:33

Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді


«Я – промолдовський, я – проросійський, я – проєвропейський» – Петро Лучинський

Через кілька років після розпаду Радянського Союзу колишній член Політбюро ЦК КПРС Петро Лучинський став другим президентом Молдови. Він був на цій посаді з 1996-го до 2001 року. Саме Лучинський ініціював віддалення Молдови від СНД і поворот в бік Європи. Зараз, з огляду на політичну невизначеність у своїй країні, Лучинський стверджує, що найрозумніше однаково шанобливо ставитися і до Росії, і до Європи. За словами 76-річного екс-президента, тісні зв'язки з Москвою запобігли безлічі лих в Молдові, в тому числі Новий рік в неопалюваних квартирах.

Інтерв’ю було записане у травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я».

– Яка вона – Ваша Росія? Можете назвати три імені російських політиків, які представляють Вашу Росію?

– Я працював у Росії в цілому приблизно 12 років. До цього я починав своє життя в комсомолі, тому місяцями ми там були на конференціях, зустрічах. Один раз в суперечці з генералом Лебедем про Придністров'я, я йому сказав: «Почекай, я маю перед Росією не менше заслуг, ніж ти». І він погодився. Ми були разом з Росією в одній державі, але куди б ми не виїжджали, весь час ми представляли нібито Росію. Я назву Бориса Миколайовича Єльцина. Я з ним познайомився, коли він в Свердловську працював, і так вийшло, що ми знайшли спільний контакт, і це тривало до кінця його життя. Повинен вам сказати, що він уособлював Росію і був дивовижною людиною, він, незважаючи на те, що він був дуже авторитарним, зміг змінити себе в умовах Росії і став демократом. І ми з Єльциним знаходили завжди спільну мову в тих моментах, коли було необхідно займати якусь позицію. Друге ім'я – це Євген Примаков. Ми з молодих років знайомі і довгий час були близькі, дружили сім'ями. Потім роз'їхалися, але підтримували контакти. І третє – з близьких я міг би назвати Леоніда Васильовича Тягачева, колишнього президента Олімпійського комітету Росії .

– Фотографії Бориса Єльцина і Євгена Примакова – у вашому кабінеті на стіні на почесному місці. А могли б Ви назвати три імені людей, які Росію для Вас представляють в негативному сенсі?

– Знаєте, їх теж багато, на жаль. Щоб не називати імена, я просто скажу, що останнім часом в Росії завелися прихильники розмовляти з рештою світу, і перш за все це відчувають колишні радянські республіки, з позиції сили, зверхньо, з позиції старшого брата. Не буду називати імена, тому що вони зараз в політиці ...

– Їх фотографії – теж на стіні Вашого кабінету?

– Ні, тут їх немає. Це люди, які вважають, що треба бути сильним, тому що вони тільки силу й визнають, я маю на увазі перш за все військову силу, тиск. Тому що є і економічна сила... На жаль, я декого з них знаю досить добре.

– Не хочете назвати імена?

– Не буду називати. Нехай вони самі між собою розбираються.

– Колись російська газета «Коммерсант» назвала Вас одним з найбільш проросійських політиків після, мабуть, Олександра Лукашенка і Емомалі Рахмона. Хоча Ваш перший візит як президента, на відміну від Лукашенка, який після кожних виборів з першим візитом завжди літав до Москви, був до України, потім відвідини Румунії, і тільки третій візит був до Росії...

Я за те, щоб з Росією були найтісніші і близькі зв'язки

– Якщо говорити про Росію, то я за те , щоб з Росією були найтісніші і близькі зв'язки. Треба зауважити, що з дня заснування самостійної Молдови в парламенті, у всіх партіях, в тому числі і партіях, які за об'єднання з Румунією, завжди підкреслювали, що ми з Росією хочемо мати добрі відносини. Я прихильник миру.

– А Ви погоджуєтеся з визначенням «Комерсанта», що Ви – проросійський політик?

Я – промолдовський, я – проросійський, я – проєвропейський

– Найцікавіше, що це як з Рокосовським. Його поляки вважали російським, а росіяни поляком. Так і у мене. І зараз люди з більш національним забарвленням вважають мене промосковським, проросійським. Ні, я – промолдовський, я – проросійський, я – проєвропейський. Я за те, щоб Молдова мала дуже широкі зв'язки насамперед з сусідами і з миром в рамках тих можливостей, якими вона володіє.

– Молдова, якщо порівняти з Грузією і Україною, ближче всіх до Євросоюзу на сьогоднішній момент. При цьому проєвропейський шлях не коштував Молдові так дорого, як, наприклад, обходиться зараз Україні. І Мірчі Снігур, і Ви, і Володимир Воронін свого часу були партійними функціонерами, і при цьому проводили ринкові реформи, взяли курс на інтеграцію Молдови в європейське співтовариство. Як Ви думаєте, це така специфіка Молдови, що колишні і не колишні комуністи, бажаючи і не бажаючи цього, ведуть її до Європи?

Об'єктивно ми – всі в Європі

Хто заперечує, що Європа – це колиска культури, економіки, цивілізації? Як я можу не прагнути стати повноправним членом цієї сім'ї?

– Об'єктивно ми – всі в Європі. Я говорив з росіянами і з Володимиром Володимировичем Путіним : «Слухай, а де була Росія весь час? В 18-му, 19-му столітті де була? У Європі. Не кажучи вже про Петра І. На Валдаї нам дали соціологічні дослідження щодо того, хто найбільше відповідав сподіванням російського народу. Так ось нинішні керівники отримали 12%, Ленін – 10 %, Сталін – 9 %, а Петро І – 33 %. Це історія , не кажучи вже про історію культури і літератури... Тому ми опинилися в Європі... Географічно ми завжди там були, але зараз... Що робити Молдові? Ось ви – президент. Хто заперечує, що Європа – це колиска культури, економіки, цивілізації? Скажіть, як я можу вчинити інакше по відношенню до свого народу і не прагнути стати повноправним членом цієї сім'ї? Почали відкривати двері в Європу, починаючи у всьому, починаючи з молоді... Тим більше зараз, коли Молдова має вільний, безвізовий в'їзд. За один рік 700 тисяч осіб скористалися цим. Це що, погано? Ми ж цивілізовані люди.

Ми не розміщуємо ніякі військові бази на нашій території. Крім російських військ, які в Придністров'ї

Я знаю багато прихильників того, щоб повертатися в п'ятнадцяте століття. Тільки сила, треба на всіх тиснути, треба, щоб нас боялися. Це хіба політика? Ми не розміщуємо ніякі військові бази на нашій території. Крім російських військ, які в Придністров'ї. Чому ми повинні викликати у Росії якусь підозру?

– Ви були президентом невеликої країни, не найбагатшої країни, якою проходить російський газопровід і у якій дуже велика економічна залежність свого часу була від Росії. Росія – дуже велика країна з військовою міццю, з важелями впливу. Про це не завжди говорять вголос, але чи було Вам колись страшно за себе, за долю своєї країни, маленької Молдови, порівняно з великою Росією?

Якщо війна почнеться, це буде найстрашніша війна. Це буде третя світова війна, але не буде четвертої

– Ніколи. У нас не доходило до цього. Принаймні, скільки я працював, я знаходив спільну мову з Росією у всіх проблемах. Ми завжди обговорювали. Для цього є мова, є політика. І у молдавського народу ніколи не було такого страху. І слава Богу, ми з Росією жили разом століттями. Якщо війна почнеться, це буде найстрашніша війна. Це буде третя світова війна, але не буде четвертої. Ні, страху немає.

– Після анексії Росією Криму і військового конфлікту на сході України багато аналітиків роблять невеселі прогнози про те, яка країна може стати наступною після України. Хтось називає Білорусь, хтось країни Балтії, а хтось Молдову. Молдова може бути наступна? Невирішений конфлікт в Придністров'ї може знову стати гарячою точкою?

– У головах окремих політиків Росії це є. Але я виключаю, щоб це була офіційна політика Росії.

– Під час Вашого президентства в стосунках з Росією який був Ваш найгірший, найважчий, найскладніший день? А який найкращий день?

– Можу назвати і день. Я обраний і ще не вступив на посаду. 30 грудня «Молдовагаз» отримує телеграму з «Газпрому» про те, що нам за несплату відключають газ. Тоді погано платили, треба сказати. І я знайшов Черномирдіна, з яким ми разом працювали в ЦК колись. Я кажу: «Слухай, така ситуація, Новий рік зараз. Ми вирішимо». Він каже: «Добре, що ти мені подзвонив, тому що якраз «Газпром» у мене зараз». Можете собі уявити, щоб на Новий рік відключили газ.

Був інший випадок, коли така ж історія була з Борисом Миколайовичем Єльциним. Караулов у мене брав інтерв'ю, і в цей час подзвонив Борис Миколайович, тому що я його шукав, і він передзвонив. Це проблема двох хвилин, а то й однієї хвилини.

Щасливий був день в 1992 році. У Стамбулі був саміт ОБСЄ, і тоді Росія в заключному акті записала, що зобов'язується вивести військове озброєння з Придністров'я впродовж трьох років

А щасливий був день в 1992 році. У Стамбулі був саміт ОБСЄ, і тоді Росія в заключному акті записала, що зобов'язується вивести військове озброєння з Придністров'я впродовж трьох років. Половину вивезли, половина ще залишилася. Близько тисячі військовослужбовців Росії досі охороняють склади. Скажіть, хіба це нормально? Навіщо ці склади? Вони якщо вибухнуть, це буде катастрофа в регіоні. Ось так довго не вирішується питання! Ми ж війною не йдемо, ми виключаємо це повністю. Ця якась тупа одержимість. Вибачте. Навіщо це, коли ми надаємо будь-який статус. Ми його обговорювали в один час, але знову повертаємося і це незрозуміло нікому. Тим більше мені незрозуміло, чому деякі сили в Росії підтримують цей сепаратизм? Коли така держава як Росія вважає, що у нас в Молдові в Гагаузії, в Придністров'ї, припустимо, є люди, які підтримують їх, і цим самим вони будуть тиснути на Кишинів, щоб ті зайняли позицію, зручну для Росії. Хоча я не знаю, яку позицію ще повинна займати Молдова, щоб вважати її незручною. Це невірно, тому що весь молдавський народ – не антиросійський. Підтримка ця завжди викликає подив... Навіть з цим ембарго. З Гагаузії можна, а з іншого району, де, можливо, краще вино, не можна. Це смішні речі.

– А Ви стежите за подіями в Україні? Дивиться російські, українські, молдовські телеканали? Звідки Ви берете інформацію?

– Ви повинні мати на увазі, що розмовляєте з секретарем ЦК КПРС з питань преси. Я відповідав за пресу в Радянському Союзі. Я знаю досконало ці речі. Коли підганяються факти, коли немає ... Можна маніпулювати людьми, але навіщо?

– А Ви дивіться російські телеканали?

– Останнім часом ні.

– А українські телеканали?

– Українські – дивлюся іноді. Будь-який керівник повинен дивитися у завтрашній день. Ми щось разом створили, якісь цінності, матеріальні і духовні. Як зберегти це – ось на що мають бути спрямовані зусилля, а не на те, як посваритися.

– Що б Ви порадили Петру Порошенку? Що потрібно зробити, щоб цей конфлікт зупинити?

– Те, що робиться в рамках переговорів. Немає іншого шляху, треба докласти зусиль.

Щодо ситуації в Україні... Хочеться вірити. Мені, наприклад, дуже боляче від того, що відбувається

Щодо ситуації в Україні... Хочеться вірити ... Тому що немає ніякого сенсу ні для Росії, ні для України, ні для світу. Тим більше і Росія дуже страждає від цього. А тим більше Україна страждає. Мені, наприклад, дуже боляче від того, що відбувається, тому що розхитується ця країна. Там вогнище, тут вогнище ... У нас теж є якісь проросійські зони, то що, всюди підтримувати тільки їх? А Україна – це все історія, це менталітет ... Неможливо це тягнути далі, тому що це напруга до ненависті вже доходить. Я сподіваюся, тому що немає іншого шляху. Але треба докласти якихось зусиль.

Треба більш глибоко думати про перспективу і припинити це

Є, скажімо, 20 тисяч активних людей, які «хочуть», щоб Луганськ і Донецьк був у складі Росії, навіть якщо 2 мільйони людей. І ви подивіться, які вони проблеми створюють для 140 мільйонів людей в Росії, тому що пішли санкції тощо. Поговоріть з ким-завгодно – ціни, друге, третє, всі страждають. То що, заради чого підтримувати цих людей? І що тоді зі 140 мільйонами? Мені здається, що треба більш глибоко думати про перспективу і припинити це.

– Є пострадянські країни, де немає колишніх президентів. У Середній Азії, крім Киргизстану ...

– Там немає.

– І в Білорусі немає колишніх президентів. Що б Ви порадили теперішнім керівникам «довгожителів», які перебувають при владі впродовж 20 років і не хочуть йти, бояться йти, не можуть йти. Як би Ви їм сказали, чому добре бути колишнім?

– Відповідь є. Навіть у простих людей. Великі переваги. Я не повинен вставати за графіком, я можу висловитися все, що я думаю з будь-якого приводу. Я можу відмовити від якогось візиту, від якогось прохання, я можу їздити куди завгодно, я роблю менше помилок, ніж колись робив... Є багато переваг.

Читайте і дивіться повну версію інтерв’ю в спецпроекті «Росія і я»

17.02.2016
Ландсберґіс: у політиці Єльцина «абсолютно неможливий був напад на Україну»

«А тепер це, виявляється, можливо, і це навіть вітає задурена маса росіян» далі

21.02.2016
Віктор Ющенко про страх і брехню Путіна та його неминучу поразку

«Чому ми Путіна переможемо? Та тому, що на нашому боці правда. А на його стороні – брехня. Тому ми непереможні!» далі

25.02.2016
Леонід Кравчук: Росія – ворог номер один для України

«У нас залишився тільки один вибір – готуватися і просити, щоб Україну приєднали до НАТО» далі

28.02.2016
СРСР не вмирав, він ще повинен померти – Станіслав Шушкевич

«Якщо Лукашенко відчує, що він втрачає владу, він все віддасть Росії, не кажучи вже про Білорусь» далі

03.03.2016
«Не треба дратувати Росію» – Ніно Бурджанадзе, яка визнає анексію Криму

Ніно Бурджанадзе, яка двічі виконувала обов’язки президента Грузії, захищає анексію Росією Криму, яка не визнається Україною, ООН, ПАРЄ, ОБСЄ далі

10.03.2016
Росію представляють Ленін, Сталін, Путін – екс-президент Молдови Воронін, який підтримує анексію Росією Криму

«В перші ж дні роботи на посаді президента я почав зустрічатися з тодішніми керівниками Придністров’я. Ми шукали всі варіанти та шляхи, щоб об’єднати країну» далі

14.03.2016
Арнольд Рюйтель: Неможливо нормально спілкуватися з країною, яка витирає ноги об міжнародні договори

«Коли я був хлопчиком, пам’ятаю, як в країну в’їхала радянська військова техніка. Ця картина досі стоїть перед моїми очима» далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG