Україна впритул підійшла до фінішної прямої, коли розпад старої системи входить у вирішальну стадію. Це найважчий відрізок шляху, на якому важливо не зійти з дистанції, наголошує тижневик «Новое время». Що саме потрібно зробити? Насамперед дописувач видання пропонує залишити розмови про те, що головним завданням є боротьба з корупцією. Корупція – не хвороба, а симптом, як висока температура при грипі, наголошує автор. Хвороба ж – так звана система обмеженого доступу, згідно з якою влада дорівнює власності, і той, хто дорвався до першого, використовує і друге. Корупція в таких умовах діє як мастило: без неї гвинтики системи не крутяться, переконує тижневик у статті «На останньому кілометрі».
Останнім часом Ігор Коломойський зачастив в Україну, де не був майже півроку. Як переконує «Дзеркало тижня», основна мета візитів – зустрічі з президентом і прем'єром. Перші особи країни не тільки вкрай неохоче діляться інформацією про зустрічі з бізнесменом, але навіть намагаються приховати сам їхній факт. Чому така таємність? Мабуть, тому, припускає видання, що йдеться не про те, про що хотілося б чути громадянам України. До розряду таких питань належать насамперед наведення порядку в напівдержавній «Укрнафті» – найбільшій нафтовидобувній компанії, що залишається в орбіті управління групи Коломойського. Докладніше про торги у вищих кабінетах ідеться в статті «Нафта в обмін на… телевізор ».
За останні роки українські олігархи помітно схудли на тлі всіх історичних і реформаторських перипетій. Тому відчайдушно прагнуть поновити свої статки, переконує «Український тиждень». Судячи з усього, їм таки вдалося достукатися до Банкової, і в межах досягнутого компромісу, за припущенням газетярів, було дано добро на отримання певних компенсацій. Звідси ігри з приватизацією держпідприємств або розмови про зняття мораторію на продаж землі. Усе це втілити можна лише зараз і лише за нинішніх розстановок. Жодна інша постать, окрім чинного прем’єра, і жоден інший уряд не гарантуватимуть дотримання домовленостей.Йдеться про зміну правил, про потребу вибудовувати нові комбінації. А все це час, а час – це гроші. Тому олігархам треба зволікати зі змінами чимдовше, переконує тижневик у статті «Ворожіння на фейковій гущі».
У цьому ж числі «Український тиждень» аналізує, де взяти активістів, які б діяли в національному масштабі і допомогли державі впроваджувати реформи. Видання пише, що логічно було б, якби провайдерами змін стали ветерани АТО. Вони вже довели, що є небайдужими, їм легко знаходити спільну мову одне з одним, вони мають чималий авторитет серед громади і що чи не найістотніше – їх уважно слухатимуть чиновники. Як засвідчив досвід «афганців», ветеранські організації стійкі, численні й життєздатні, головне – вберегти верхівку цих структур від фліртів із великою політикою та входження на чільні місця партійних списків, зазначає видання.
