Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:52

Високий рейтинг Тимошенко: не «всьо пропало»?


Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

Популізм і минуле. Лідеркою теперішніх симпатій є людина, котра увійшла в парламент під знаменами «Громади» Павла Лазаренка

(Рубрика «Точка зору»)

Коли Юлія Тимошенко після звільнення з колонії прибула на Майдан, протестувальники зустріли її далеко не схвальними вигуками. Говорили між собою, що раді закінченню її ув’язнення, але зовсім не бачать потреби в поверненні на політичну сцену. Мовляв, народ пройшов складний еволюційний шлях під час Євромайдану, а політики залишилися далеко у хвості цього поступу. Безнадійно відстали, а з ними й Тимошенко, котра стежила за всім процесом зі своєї тюремної камери.

Тогочасний рейтинг екс-прем’єра був рекордно низьким. Деякі аналітики відзначали, що епоха Тимошенко відійшла в небуття, що її зірка безповоротно згасла. І ось свіже соцопитування Київського міжнародного інституту соціології показує, що голова «Батьківщини» – лідерка електоральних симпатій українців.

Вперед у минуле

Що ж, Тимошенко вміє повертати час назад. Ні, їй не вдалося пропустити через себе всі ті події, через котрі пройшли учасники Євромайдану. Не змогла вийти на новий рівень політики та стати голосом громадянського суспільства. Аж ніяк. Все якраз навпаки. Вона легко спромоглася повернути русло політичних суперечок в необхідний бік. Будь-яку дискусію зводити до шоу емоцій та популізму, де досвідом може задавити фактично будь-кого у вітчизняному політикумі.

Юлія Тимошенко, Київ, 2015 рік

Юлія Тимошенко, Київ, 2015 рік

Але вона ніколи би не домоглася цього результату, якби їй активно не допомагала теперішня влада. Непримиренний суперник Петро Порошенко та заклятий екс-соратник Арсеній Яценюк чи не найбільше доклалися до сьогочасного успіху Тимошенко. Якби ці двоє справді мали на меті провадити в країні реформи, діяти в інтересах народу, а не власних та олігархічних груп, то ніякий популізм лідерки «Батьківщини» не зміг би стати їй у нагоді. Вона б і справді залишалася б на тих позиціях, котрі мала одразу по поверненню з ув’язнення.

Зараз їй просто достатньо чекати, коли тіла політичних опонентів пропливуть повз неї. Можна лиш час до часу підливати масла у вогонь і радісно гріти на ньому руки.

Згадати все

З початком Євромайдану час в країні почав іти швидше. Тонни інформації, що виливаються на українців із листопада 2013 року важко перетравлюються, старі події викидаються з пам’яті, аби звільняти місце для нових. Зважаючи на те, що народ й так хворів на політичний склероз, постійно забуваючи про те, хто з якої партії в яку перебіг чи що начудив на попередній посаді, час до часу слід пам’ять освіжати.

Нагадати, що лідеркою теперішніх електоральних симпатій є людина, котра увійшла в український парламент під знаменами «Громади» Павла Лазаренка. Була однією із організаторок кризи помаранчевої влади. А також підписала з Росією сумнівні газові угоди.

Лідер партії «Громада» Павло Лазаренко та голова тіньового кабінету партії «Громада» Юлія Тимошенко під час з’їзду партії в Києві, 1997 рік

Лідер партії «Громада» Павло Лазаренко та голова тіньового кабінету партії «Громада» Юлія Тимошенко під час з’їзду партії в Києві, 1997 рік

Серед гасел передвиборчої президентської кампанії 2010 року Тимошенко в Криму було «Флотам быть, флотам дружить». І зараз ця затята борчиня з режимом Януковича ставить головою Львівської обласної організації Михайла Цимбалюка – екс-голову Тернопільської та Львівської ОДА, призначеного на ці посади, звісно, Віктором Януковичем.

Пам’ятаємо про можливість перевиборів Ради, але тримаємо в голові президентську кампанію

Повернімося ж до реалій. Прем’єрське крісло, звісно, дуже би втішило Юлію Тимошенко, але це далеко не основна ціль для неї. Її давня idea fix – президентський пост. І коли лідерка «Батьківщини» помітить, що її відрив від інших конкурентів різко зріс, варто очікувати спроб дестабілізації ситуації в країні. Спроб добмогтися перевиборів не лише парламенту, а й президента, аби одним наскоком здобути все.

Мабуть, уже всім зрозуміло, що «проект Порошенко» безперспективний: як для громадянського суспільства, так і для тих, хто покладав на президент великі надії. Він не зможе скласти конкуренції Юлії Тимошенко. А навіть, якщо й зможе, то користі від його перемоги буде не багато. Тому вже зараз активна частина соціуму мала би задатися питанням, кого хоче бачити претендентом на президентський пост у 2019 році.

Поки що однозначної відповіді на питання, хто може стати цим політиком, немає, але українська політика настільки непередбачувана та ірраціональна, що будь-якої миті така людина може знайтись. Можливо, саме зараз вирішується її доля.

Назарій Заноз політичний оглядач, публіцист

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG