Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 10:41

Гонгадзе – та жертва, яка зупинила побудову «кучмізму» – Бекешкіна


Прощання із Георгієм Гонгадзе у Києві. 22 березня 2016 року

Прощання із Георгієм Гонгадзе у Києві. 22 березня 2016 року

«У 95-му ми з Георгієм разом робили сюжет про Лістьєва, чи можливе подібне політичне вбивство в Україні» – Єгор Чечеринда

Київ – Георгія Гонгадзе поховали. Це сталося майже через 16 років після убивства журналіста: рішення про похорон ухвалила сім’я Гонгадзе, раніше проти цього виступала мати журналіста, яка вважала недостатніми докази, що тіло, знайдене під Таращею у 2000 році, належить саме її сину, однак Лесі Гонгадзе не стало восени 2013 року. Дружина та діти вирішили поховати Георгія у Києві, в дворі церкви Миколи Набережного, що на Подолі. Прощання проходило дуже стримано: журналістів просили не звертатися по коментарі до родини, не було жодних промов політиків.


Біля невеличкої церкви Миколи Набережного на київському Подолі – журналісти, громадські діячі та поодинокі політики – і ті, що тісно свого часу доклалися до цієї справи, і ті, хто ще нещодавно сам був «пресою», і нікого – з «вищого ешелону». Колишній депутат Тарас Чорновіл констатує: на імені Гонгадзе за 16 років зроблена не одна політичні кар’єра.

Кожен з нас має перед ним колосальний борг


«Не буду гріха таїти – і я збудував, з того, що ми тоді починали – знайдіть Георгія, потім – знайдіть його убивць… Зараз всім треба в собі покопатися і зрозуміти, що кожен з нас має перед ним такий колосальний борг…» – каже Чорновіл.

Тут згадують Георгія та відповідають на найпоширеніше запитання, яке ставлять журналісти у цей день під церквою: чи вірите, що колись слідство назве замовників убивства. Голова парламентського комітету зі свободи слова Вікторія Сюмар вважає, що матеріалів у справі досить – щоб поставити крапку в ній, потрібне політичне рішення.

Думаю, що у слідчих все уже склалося в голові, як це було

«Думаю, що у слідчих все уже склалося в голові, як це було, – каже вона, – але це потрібно визнати на державному рівні. І сказати відверто, що деколи політичні вчинки мають наслідком убивства людей».

Заступник голови Адміністрації президента Ростислав Павленко запевняє: справа не у відсутності цієї самої політичної волі. «Ні, очевидно, що це не кінець. Політична воля є, і справа буде рано чи пізно розслідувана. Такі справи не мають строку давності», – каже він.

«Свій перший телевізійний сюжет я робив із Георгієм на Львівському телебаченні, була така програма «Монітор», тижневик. Це був 95-й рік, якраз тільки вбили Влада Лістьєва. І ми робили спільний матеріал, чи можливе подібне політичне вбивство в Україні», – пригадує журналіст Єгор Чечеринда. Він працював із Гонгадзе ще у Львові, потім, на його ж запрошення, приїхав працювати до Києва. Чечеринда каже, що Георгій був не з тих, хто зупиняється перед небезпеками – він їх просто ігнорував.

Він завжди був рішучий і абсолютно безстрашний. Нічого не боявся

«Він завжди був рішучий і абсолютно безстрашний. Нічого не боявся. Коли я тільки приїхав до Києва, ми робили короткі матеріали – про якість товарів, про якість послуг – його рішучість навіть підкупала. Він був такий великий, впевнений, вольовий – для журналіста це дуже хороша риса», – розповідає Єгор Чечеринда.

Ми чомусь зараз забули, але ця система називалася «кучмізм»

«Ми чомусь зараз забули, але ця система називалася «кучмізм». Це система такого поміркованого авторитаризму», – керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна називає роботу Гонгадзе і його колег наприкінці 90-х початком спротиву, декого з учасників, якого вже давно немає серед живих, а дехто опинився тепер навіть у проросійському таборі. Однак, смерть Гонгадзе зупинила тоді згортання демократії, вважає Бекешкіна.

Думаю, це була жертва, яка зупинила ці процеси – процеси наступну на демократію. Все-таки злякалися

«Георгій виділявся тим, що він був не просто безстрашний – він був «безбашений». Кажуть, що куля влучає в найбільш яскравих, тому що вони виділяються. Думаю, це була жертва, яка зупинила ці процеси – процеси наступну на демократію. Все-таки злякалися», – міркує вона.

На прощання з Георгієм зі США приїхали його дружина Мирослава та діти, однак вони цього дня попросили не турбувати їх із запитаннями. Заяву родини зацитував журналіст, хрещений однієї з доньок Георгія Євген Глібовицький. У ньому сім’я каже про те, що відчуває «полегшення від того, що тіло Георгія буде поховане з гідністю, на яку заслуговує кожна людина», однак справа Гонгадзе з цим не припиняється, і замовники мають бути засуджені за законом.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG