Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:58

Листи – єдиний зв’язок «в’язнів Кремля» з Україною


Для українських «в’язнів Кремля» важливо знати, що про них пам’ятають, «що за них в цей час борються» – закликає писати листи ув’язненим правозахисниця Матвійчук

Аліна Мирна

Щонайменше 25 українців перебувають в ув’язнені на території Російської Федерації та окупованого Росією українського Криму. Крім найвідоміших «в’язнів Кремля»: Надії Савченко, Олега Сенцова та Олександра Кольченка, уваги та підтримки потребують десятки інших, справи яких набрали меншого розголосу, зазначають правозахисники. Радіо Свобода зібрало інформацію про всіх відомих українців, які відбувають покарання або перебувають під слідством у Росії та окупованому Криму, а також публікує фрагменти листів, які пишуть ув’язнені на Батьківщину.

Писати листи українським «в’язням Кремля» закликає голова правління «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук. Вона зауважує: для ув’язнених в Росії українців дуже важливо знати, що на Батьківщині про них пам’ятають. «Для людини, яка перебуває в ув’язненні, зустріч із адвокатом є чи не єдиним зв’язком із зовнішнім світом. Для неї дуже важливо знати, що в той час, коли її намагаються зламати, переконати в тому, що Україна про неї забула, що від неї всі відмовилися, – насправді за неї в цей час борються».

Олександра Матвійчук

Олександра Матвійчук

Та, щоб ув’язнений зміг отримати листа, варто знати кілька неофіційних правил. «Треба обов’язково написати повне ім’я, прізвище, по-батькові та рік народження ув’язненої людини. Лист має бути російською мовою, бо українська, на жаль, не допускається. І третє правило, а швидше – просто побажання, – коли ми пишемо листи, треба розуміти, що їх переглядають цензори, тому щось таке, що може завадити переданню цього листа до адресата, писати не варто», – розказала Олександра Матвійчук.

Ініціативна кампанія Let My People Go, що займається звільненням українських в’язнів, яких утримують у Російській Федерації та в окупованому Криму, склала список, в якому налічується 25 таких людей. Та ця цифра не є кінцевою, зазначила Олександра Матвійчук. «Ще одного, Андрія Коломійця, ми наразі перевіряємо. І скоро включимо в цей список».

Матвійчук наголошує: на тлі таких в’язнів Кремля, як Надія Савченко та Олег Сенцов, не слід забувати про менш відомих. «Кожен з цих людей потребує нашої підтримки і заслуговує на наш захист. Тому я закликаю писати листи всім людям, по всіх справах. Це і «кримські терористи», «чеченська справа». Це і «справа 26 лютого», «справа шпигунів» та інші», – каже правозахисниця.

Знайти адреси усіх українських в’язнів в Росії й окупованому Криму можна, зокрема, на сторінці у Facebook кампанії Let My People Go, додає Олександра Матвійчук.


Справа Надії Савченко

Надія Савченко, 34 роки,військовослужбовець ЗСУ, учасниця Євромайдану, народний депутат України, делегат Парламентської асамблеї Ради Європи від України

22 березня 2016 року російський суд засудив Надію Савченко до 22 років ув’язнення. Також їй присудили штраф у сумі 30 тисяч рублів «за незаконний перетин кордону».


Надія Савченко брала участь в антитерористичній операції на сході України як доброволець у складі батальйону територіальної оборони «Айдар». 17 червня 2016 року її взяли у полон бойовики «ЛНР» поблизу селища Металіст Луганської області.

Від липня 2014 року її утримували у СІЗО в Росії. Зокрема, Савченко обвинувачували в убивстві двох співробітників російського телебачення, які влітку 2014 року перебували під Луганськом. Савченко та її захист звинувачення відкидають і стверджують, що на момент загибелі російських журналістів її вже захопили сепаратисти, які потім примусово переправили її до Росії.

Саме через листи Надія Савченко найчастіше звертається до українського народу.

«Дякую добрим людям всього світу за те, що зробили мій останній день суду таким яскравим і незабутнім! Щиро дякую, що за весь цей час мого полону у в’язниці всіх народів – Росії, не дали мені зневіритися і показали, що в світі багато добра. Я жива завдяки вам».

Справа «кримських терористів»: Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв, Олексій Чирній

У травні 2014 року в тоді вже окупованому Росією українському Криму було затримано чотирьох громадян України – Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка, Олега Сенцова та Олексія Чирнія. До затримання кожен з них мав активну проукраїнську позицію і відкрито виступав проти окупації Кримського півострова Росією.

Затриманих звинуватили в злочинах, пов'язаних з «тероризмом», а саме: в підпалі дверей офісу Російської громади Криму й вікна офісу партії «Єдина Росія», а також в плануванні підриву пам'ятника Леніну та меморіалу «Вічний вогонь» в Сімферополі. Надалі з'ясувалося, що Афанасьєв, Чирній і Кольченко, дійсно, брали участь в підпалах. Утім правозахисники зазначають, що характер і наслідки даних злочинів можна кваліфікувати, швидше, як «хуліганство», а не «тероризм».

Олег Сенцов, 39 років, український режисер

У серпні 2015 року Олега Сенцова російський суд засудив до 20 років позбавлення волі за звинуваченням у підготовці терактів. 22 березня 2016 року сестра Сенцова Наталія Каплан (Кочнева) повідомила, що її брат наразі перебуває в російському місті Якутськ, де його утримують в СІЗО №1.


Зі словами підтримки та солідарності режисер Олег Сенцов написав листа українській льотчиці Надії Савченко.

«Надюшо, привіт! Бажаю тобі одного: свободи та перемоги! Це хоч і два слова, та сенс для нас єдиний, – пише Сенцов. – Тримайся! Не буду переконувати тебе їсти, ти сама знаєш, що робиш, але дуже хочу, щоб ти не страждала ­– вони цього не варті! Слава Україні!»

Олександр Кольченко, 26 років, активіст

Засуджений на 10 років колонії у справі так званих «кримських терористів» Олександр Кольченко пише до російського активіста – фігуранта «болотної справи» Олексія Поліховича.

«Зараз живу в Воронежі, в транзитній хаті. Дуже багато знайомств і вражень від поїздки, але ж це тільки початок шляху . На Ростовському централі бібліотекою користуватися не довелось, але я чув , що там слабка бібліотека і література там головним чином кримінального жанру», – пише Кольченко.

Геннадій Афанасьєв, 25 років, фотограф

Геннадій Афанасьєв перебуває у колонії міста Мікунь, що у Республіці Комі на півночі Росії. Українця засудили до семи років колонії суворого режиму, інкримінувавши йому участь у «терористичній організації» у Криму. У одному зі своїх листів Афанасьєв розмірковує про сенс життя.

«Людина може пізнати свою суть, лише коли дійде до останньої межі. Для цього нам знадобиться вся наша мужність – і тільки так ми навчимося чомусь. І лише той, хто побував на цій межі, знає життя. Все інше – проведення часу, повторення одного й того ж завдання. Не підійшовши до краю, не заглянувши в безодню, людина зістариться та помре, так і не дізнавшись, що зробила в цьому світі», – пише Афанасьєв.

Олексій Чирній, 43 роки, викладач військової історії

Олексій Чирній, викладач Сімферопольського інституту культури, – четвертий, найменш відомий, засуджений у справі «кримських терористів». Вночі 9 травня 2014 року його затримали, коли він нібито «діставав саморобну вибухівку зі схованки». Його кримінальну справу російський суд прискорено розглядав у закритому режимі. Без допиту свідків, аналізу доказів та незалежного адвоката Чирнія засудили до 7 років позбавлення волі в колонії суворого режиму Магаданської області.

«Чеченська справа»: Станіслав Клих та Микола Карпюк

Громадяни України Станіслав Клих та Микола Карпюк є обвинуваченими у так званій «чеченській справі» – сфабрикованій кримінальній справі, в якій звинувачували навіть вищих посадових осіб України (серед яких прем'єр-міністр Арсеній Яценюк) в злочинах на території Росії під час Першої чеченської війни середини 90-х років. Микола Карпюк та Станіслав Клих є одночасно й обвинуваченими, й свідками. Свідчення вони дали під тортурами.

Микола Карпюк, 51 рік, заступник керівника політичної партії «Правий сектор», учасник Євромайдану

«Любі мої українки і українці, брати мої і сестри! Во глибині душі зворушений усією підтримкою, солідарністю, котру ви проявляєте до мене. Щиро вам дяку і низько кланяюсь Україні. Не переймайтеся сильно через те, що не змогли побачитися. Моя душа, серце, свідомість, серце – все моє єство з вами. Ми – велика нація! А, відтак, перемога буде за нами!»

Карпюк та Клих були затримані при різних обставинах за нібито вчинені адміністративні правопорушення. Пізніше їх звинуватили в «створенні банди та участі в ній», а також у вбивствах російських військовослужбовців під час Першої чеченської війни.

«Шпигунські» справи: Валентин Вигівський, Юрій Солошенко, Віктор Шур

З початку російсько-українського конфлікту відразу кілька українців в Росії стали жертвами кримінального переслідування за сумнівними звинуваченнями в «шпигунстві».

Популярність отримали «шпигунські справи» громадянина Росії Віктора Шура, який має дозвіл на проживання в Україні, і двох громадян України – Валентина Вигівського та Юрія Солошенка. Всі троє були затримані під час поїздок за межі континентальної України та доставлені в слідчий ізолятор «Лефортово», що в Москві.

Юрій Солошенко, 73 роки, колишній керівник полтавського заводу «Знамя»

Юрій Солошенко – найстарший «в’язень Кремля». В СІЗО йому виповнилося 73 роки. Його вирок – 6 років в колонії суворого режиму є меншим за мінімальний у справах, пов’язаних із шпигунством. Утім правозахисниця Олександра Матвійчук розказала, що у Солошенка нещодавно виявили рак, тому побоюється, що засуджений до кінця вироку не доживе.

«Я тут жодного разу не плакав, а коли читав Ваші листі, сльози мимохіть виступали на очах. Дякую Вам за слова підтримки! Дуже приємно усвідомлювати, що є стільки небайдужих людей. Я отримав листи і з України, і з Москви, Росії, Канади. Всім написав відповідь. Я, наскільки це можливо в цій ситуації, слідкую за долею моїх побратимів. Я захоплююсь їх мужністю», – пише Солошенко.

Валентин Вигівський, 33 роки, підприємець, учасник Євромайдану

Засуджений у Росії нібито за «шпигунство» на користь України киянин Валентин Вигівський відповідає на листа російської активістки Яни Гончарової.

«Впаяли» мені 11 років суворого режиму й зробили тут у ЗМІ мало не «чортом», – пише Вигівський. – Я отримав Ваш перший лист і мене приємно здивувало, що, крім моєї сім'ї, моя доля когось цікавить з незнайомих мені людей!»

Цих трьох засуджених об'єднує звинувачення в «шпигунстві на користь України». На початкових етапах переслідування Шур, Солошенко та Вигівський були позбавлені права на незалежного адвоката та консульський захист. За підсумками розслідування всі троє повністю визнали свою вину. Правозахисники зазначають, що аналіз цих справ істотно ускладнюється браком інформації, бо всі вони проходять під грифом «секретно».

Справа Юрія Яценка та Богдана Яричевського

В травні 2014 року Богдан Яричевський та Юрій Яценко були затримані співробітниками російської поліції в Курській області. Всупереч постанові суду про видворення молодих людей з країни, Богдана й Юрія безпідставно утримували в ув'язненні протягом 4 і 12 місяців відповідно.

Юрій Яценко, 25 років, випускник Львівського національного університету, учасник Євромайдану

Юрій Яценко – єдиний «в’язень Кремля», з якого в Росії зняли обвинувачення та повернули в Україну. Аби добитися можливості повідомити рідним про свою долю – написати листа, Яценко в ув’язненні був змушений порізати собі вени. Крім того, за рік ув’язнення в Росії до Юрія Яценка та Богдана Яричевського застосовували фізичні тортури.​


Справа Олександра Костенко

Олександр Костенко, 29 років, колишній співробітник української міліції, учасник Євромайдану

Олександр Костенко брав активну участь у Євромайдані. Після окупації Криму Костенко, побоюючись переслідувань, залишився на території материкової України. За словами адвоката, Костенка викрали з території України та перевезли в Брянську область Росії. В грудні 2014 року зміг втекти на Батьківщину. В лютому 2015 року Олександра Костенка повторно затримати біля під’їзду його дому.

Справа Сергія Литвинова

Сергій Литвинов, 32 роки, проживав в селі Комишне Луганської області. Закінчив 7 класів середньої школи та, за свідченнями односельчан, погано писав і читав, та не був військовозобов’язаним.

У серпні 2014 року відправився до стоматологічної лікарні в Ростовській області. Невдовзі був вивезений невідомими та доставлений в російський Ростов. Там проти Литвинова порушили кримінальну справу про «геноцид» російськомовного населення на південному сході України. Пізніше його звинуватили в 39 вбивствах мирних жителів і зґвалтуваннях, нібито скоєних у Луганську.

23 березня в Тарасівському суді Ростовської області відбулося судове слухання. Наразі з Литвинова зняли усі звинувачення, крім крадіжки. Йому інкримінують, що він нібито як боєць батальйону «Дніпро-1» викрав 2 автомобілі.

Справа Хайсера Джемілєва

Хайсер Джемілєв, 34 роки, молодший син лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, скоїв кримінальний злочин. Утім його переслідування правоохоронними органами Росії є політично мотивованими та пов’язані з особистістю його батька, який відкрито виступив проти окупації Криму Росією, зазначають українські правозахисники. Наразі Хайсер Джемілєв перебуває в колонії загального режиму №10 в Астрахані, що в Росії.

Інші випадки переслідування за політичними мотивами в Криму

Справа Юрія Ільченка

Юрій Ільченко, 37-річний блогер, був затриманий у липні 2015 року в Севастополі за підозрою в «екстремізмі». Його звинуватили в тому, що в публікації в своєму блогові він різко висловлювався стосовно окупації Криму Росією та війни, яку Кремль веде на Донбасі.

Затримані за релігійними мотивами кримські мусульмани

За релігійними мотивами поблизу Севастополя в лютому 2015 року були затримані кримські мусульмани: Руслан Зейтуллаєв, Юрій Примов, Рустем Ваітов, а в квітня цього ж року затримали ще й Ферата Сайфулаєва.

Затримані кримські татари

Затримані в окупованому Криму та відпущені на поруки Ескендер Кантеміров, Ескендер Ємірвалієв та Талят Юнусов. Проти них порушили кримінальну справу за участь в проукраїнському мітингові 26 лютого 2014 року біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Через рік після цих подій в окупованому Криму було заарештовано Ахтема Чийгоза, Алі Асанова та Мустафу Дегерменджі. Ці кримські татари до сьогоднішнього дня перебувають в ув’язненні у так званій справі «26 лютого».

Публікацію підготовлено на базі звіту правозахисної кампанії LetMyPeopleGo, яка створена за ініціативи «Євромайдан SOS», «Центру громадянських свобод» і фонду «Відкритий діалог».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG