Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 13:47

Унікальні поховання XVIII-XIX століття поростають бур’яном, доки активісти боряться за право на захист цієї пам’ятки державою

На околиці Одеси є старовинний козацький цвинтар, поховання на якому датовані кількома роками раніше офіційної дати заснування міста з нинішньою назвою. Історики наполягають на тому, щоб його визнали пам’яткою народної архітектури та включили у відповідний реєстр. Наукові дослідження про історичну цінність цього місця тривають ще з 90-х років. А поки що, аби територія не стала повністю занедбаною, одесити проводять тут толоки та спільні прибирання.


Одна з перших могил на Сотниківському цвинтарі датується 1791 роком, тобто за чотири роки до появи самої назви Одеса, що сталося в січні 1795 року (до XVI століття Одеса мала назву Коцюбіїв, а потім, до 1795 року – Хаджибе́й). Наразі збереглося кілька десятків старовинних кам’яних хрестів, написи на котрих подекуди знищила природа. Історики стверджують, що у цьому районі жили нащадки запорізьких козаків, які у свій час осіли у Чорноморських степах.

«Це кладовище – унікальне, бо воно взагалі збереглося. Частково через те, що розташоване на околиці, проте зараз це межа міста. У 80-х його хотіли знести – не вийшло, у 90-х одна фірма хотіла забудувати цю територію, але активісти її відстояли. Фактично тут є поховання людей, які воювали з османами, а потім брали участь у розбудові міста», – наголошує громадський активіст, отаман «Чорноморського гайдамацького з’єднання» Сергій Гуцалюк.

Він разом із представниками низки козацьких організацій вже не перший рік влаштовує тут толоки та проводить екскурсії.

Це дуже цінні пам’ятки народної архітектури, народного образотворчого мистецтва. Це могло би бути місцем духовного відпочинку наших городян

Історик, професор Одеського національного університету Тарас Гончарук називає ці поховання одними із найстаріших на півдні України. Монументальні традиції тут втілені у місцевому камінні – ракушняку та черепашнику. За словами історика, подібні пам’ятки у всьому світі беруть на облік та охороняють.

«Етнологи кажуть, що це дуже цінні пам’ятки народної архітектури, народного образотворчого мистецтва. Це могло би бути місцем духовного відпочинку наших городян», – розповідає Тарас Гончарук.

«Для мене честь – доглядати за цим місцем» – учасниця толоки

Не всі городяни знають про існування у межах міста унікального цвинтаря. На толоку зібралося кілька десятків людей. Одеситка та громадська активістка Ольга Ткаченко дізналася про це місце від своїх друзів-істориків та зголосилася допомогти у розчищенні та прибиранні цієї території. Вона вважає, що про існування таких пам’яток треба більше розповідати молоді та привертати увагу державних службовців.

Пам’ятки історії не мають бути в такому занедбаному стані. У вирішенні цього питання мусить бути взаємодія влади і суспільства

«Пам’ятки історії не мають бути в такому занедбаному стані. У вирішенні цього питання мусить бути взаємодія влади і суспільства. Це наша спільна робота і вона має бути цікавою для всіх», – каже жінка.

Тетяна прийшла на толоку із друзями та колегами. Для неї допомога у наведенні ладу на цьому цвинтарі – велика честь. «І ми, і наступні покоління повинні знати, де розташовані такі кладовища, аби вшановувати пам’ять наших предків», – наголошує одеситка.

Учасники толоки мають надію, що влада зверне увагу на проблеми таких унікальних історичних пам’яток. Наразі активісти чекають на відповідь від представників міської влади, до яких вони вкотре звернулися з пропозицією поставити цвинтар на облік як пам’ятку архітектури.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG