Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 12:26

Ядерна авантюра України: «життя» АЕС і подалі від Росії


Працівники у кімнаті управління Запорізької АЕС. Квітень 2013 року

Працівники у кімнаті управління Запорізької АЕС. Квітень 2013 року

В атомній енергетиці Київ «плану Б» не має – активістка Ірина Головко

Брюссель – На нинішньому міжнародному саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні вирішуватимуть, як не допустити застосування терористами радіоактивних матеріалів і створення так званої «брудної бомби». У цих консультаціях на найвищому рівні братиме участь і український президент. Однак перед Києвом стоїть інше питання ядерної безпеки: продовження «життя» своїх атомних станцій, ресурс яких вичерпується до 2020 року. Радіо Свобода зважило всі «за» і «проти» цих дороговартісних планів у державі, що 30 років тому постраждала від Чорнобиля, а нині перебуває у зоні російської гібридної війни та прямої військової агресії.


Майже 30 років після того, як Чорнобильська катастрофа рознесла ядерний пил по всій Європі, й посіяла страх радіоактивних опадів по всій земній кулі, втягнута у війну Україна плекає надії не закривати, а модернізувати свої АЕС.

Вид на Чорнобильську АЕС. Травень 2015 року

Вид на Чорнобильську АЕС. Травень 2015 року

На безпеку західного зразка і продовження дії реакторів, створених ще в радянські часи, і ресурс яких завершується, Київ планує витратити 1,7 мільярда доларів.

Влада України сподівається на поглиблення енергетичної незалежності від Москви, а надалі навіть планує експортувати частину отриманого струму до Західної Європи в рамках так званого європейсько-українського енергетичного мосту, який мав би ще більше зміцнити зв’язки Києва та Брюсселя.

Але чи зможуть вони розвіяти побоювання в Україні й за її межами щодо того, чи не поставлять ці плани Європу перед загрозою нового «чорнобиля»?

Власне, проект модернізації українських АЕС підтримує Захід, який передбачив внесок сумою 600 мільйонів доларів, рівномірно розподілений між ЄБРР та європейським атомним агентством «Євроатом».

Збереження атомної енергетики – це питання виживання України – Усов

Антон Усов, старший радник з питань Східної Європи та Кавказу в ЄБРР, сказав Радіо Свобода, що «насправді йдеться про енергетичну незалежність країни, і, по суті, її виживання», адже в Україні атомні електростанції виробляють понад 50 відсотків електроенергії», тож ці кроки не лише важливі, а й необхідні.

Підтримувати свої АЕС у робочому стані для Києва має сенс, кажуть експерти: уряд розробляє стратегію унезалежнення від російського газу, а також Україна робить кроки до переведення своїх реакторів на ядерне паливо неросійського виробництва.

ДОВІДКА

Завдяки ядерній енергії Україна виробляє близько половини електроенергії. В розпорядженні Національної компанії ядерної енергетики «Енергоатом» – державного оператора у сфері ядерної енергетики – перевуває 15 реакторів на чотирьох атомних електростанціях: Рівненській, Хмельницькій, Південно-українській та Запорізькій, яка є найбільшою АЕС в Європі й де працює п’ять енергоблоків. Українські атомні станції оснащені реакторами типу ВВЕР, розроблених ще в радянські часи. Більшість енергоблоків були введені в експлуатацію в 80-х роках. Найстаріший, перший енергоблок Рівненської АЕС, виробляє енергію з грудня 1980 року.


Прагнення українців саме модернізувати, а не закривати свої енергоблоки, не дивують, каже Радіо Свобода колишній професор з енергетичної політики у британському Грінвічському університеті Стів Томас.

«В усьому світі чиниться великий тиск щодо продовження життя існуючих станцій, бо стає все складніше будувати нові АЕС, і як наслідок, основна увага зосереджена на тих, що вже існують, – пояснює він. – Наприклад, всі реактори Сполучених Штатів отримали дозвіл на продовження роботи від 40 до 60 років».

Працівники у кімнаті управління 3-го реактору Південно-української АЕС. Листопад 2015 року

Працівники у кімнаті управління 3-го реактору Південно-української АЕС. Листопад 2015 року

А Франція – найбільший європейський та світовий виробник ядерної енергії – на оновлення своїх 58 енергоблоків планує витратити до 80 мільярдів євро, додає Томас.

Захід хоче фінансувати, щоб контролювати безпеку АЕС

Водночас, експерти ЄБРР зауважують, що для України життєво важливе повне виконання програми, що містить 87 заходів для посилення безпеки АЕС. Особливо, з огляду на те, що розпалений Росією конфлікт на сході держави, вдарив по постачанню вугілля із Донбасу. Як наголошує Антон Усов, вугілля, на якому в минулому базувалася українська енергетика, «більше не може розглядатися, як надійне паливо для електростанцій», адже його постачання з Донбасу стало нестабільним.

«Енергоатом» заявляє, що модернізація українських АЕС буде здійснена за найвищими зразками. Водночас все частіше чути голоси критики, зокрема, прибічники повної зупинки дії енергоблоків висловлюють сумніви у дотриманні всіх стандартів безпеки.

ЄБРР готовий фінансувати цю програму, бо таким чином він матиме вплив на долю українських реакторів, матиме важелі тиску для того, щоб все було зроблено належним чином, пояснює Ірина Головко, українська активістка й координатор міжнародної організації Bankwatch network, звертаючи увагу на те, що нині фінансування не здійснюється, по тій причині, що український регуляторний орган у сфері атомної енергетики ухвалює рішення без огляду на процедури безпеки.

На запит Радіо Свобода директор Центру зовнішніх інформаційних комунікацій НАЕК «Енергоатом» Ілона Заєць відповіла, що Україна має одні з найсуворіших умов для продовження терміну служби своїх ядерних реакторів.

«Наприклад, в Україні ядерний енергоблок із 30-річним стажем після обстежень з точки зору безпеки може продовжити свою дію на 10 років. Тим часом, у США енергоблокам продовжують роботу відразу на 30 років і цей термін може зростати», – пише вона, додаючи, що Україна наразі веде переговори щодо можливості значного продовження цього періоду – аж до 80 років.

Київ планує енергоміст до Європи

Не зважаючи на нинішні фінансові труднощі, Україна має намір до 2017 року стати частиною європейської енергосистеми – це мета, яку поставив Петро Порошенко, ставши президентом усередині 2014 року.

Компанія «Укренерго» з квітня планує відновити експорт струму до Білорусі та Молдови, а два роки тому розпочала комерційні постачання електроенергії до Польщі, як частину проекту створення українсько-європейського енергетичного мосту.

Втім, ця ініціатива залежить від добудови двох реакторів на Хмельницькій АЕС, де створення 3-го і 4-го енергоблоків було призупинено в 1990 році. Критики висловлюють сумніви, що реактори, які були законсервовані протягом 15 років, можуть мати економічний сенс.

Хмельницька АЕС, 2013 рік

Хмельницька АЕС, 2013 рік

«Українці, очевидно, повинні модернізувати свої енергогенеруючі станції, але завершення збудованих наполовину АЕС може навіть бути набагато дорожчим виходом, ніж створення оновлюваних джерел енергії, газових електростанцій або чогось іншого. Я не думаю, що саме ядерний є найдешевшим варіантом», – каже британський експерт Стів Томас.

Москва відмову від її палива назвала «небезпечним експериментом»

На знак розриву стосунків із Москвою в ядерній сфері, президент Петро Порошенко нещодавно припинив контракт із російською держкомпацією «Росатом», яка мала добудовувати Хмельницьку АЕС. Натомість, український «Енергоатом» наголошує, що гроші на завершення будівництва енергоблоків – це не проблема. Ілона Заєць заявляє, що вже була пропозиція фінансування цих робіт із боку польської компанії, «тож нинішні фінансові проблеми не впливають на цей проект».

Водночас, Україна розвиває інші напрямки ядерної співпраці із західними компаніями.

У листопаді «Енергоатом» підписав угоду з французькою інженерної компанією Areva «для підвищення безпеки існуючих та майбутніх атомних електростанцій в Україні, продовження терміну їх служби й оптимізації продуктивності»

Американська компанія Westinghouse, яка працює в Україні з 2003 року, підписала контракт із Києвом у грудні 2014 року «для значного збільшення поставок ядерного палива в Україну до 2020 року». Водночас, МЗС Росії відреагувала на цю угоду, назвавши її «небезпечним експериментом».

Втім, ядерне паливо американського виробництва потроху з’являється й на ринку Центральної та Східної Європи, де, здебільшого, працюють енергоблоки російських конструкторів.

Росія контролює український мирний атом?

За даними американського аналітичного центру Statfor, Експортно-імпортний банк США надав компанії Westinghouse значні кредити для низки проектів у цьому регіоні Європи, зокрема, для диверсифікації ядерного палива, досі базованого саме на постачаннях із Росії.

Україна досі також залежить саме від російського ядерного палива «ТВЕЛ», яке використовують на 13 із 15 енергоблоків, що свідчить про продовження російського контролю української ядерної програми.

Чи окупиться ця «ядерна авантюра» України, поки що не зрозуміло. Однак, ставки високі, а українська активістка Ірина Головко зауважує, що Київ не залишив собі інших варіантів: «наразі ми опинилися в ситуації, де немає плану Б».

Над матеріалом працювали Віталій Єреміца та Tony Wesolowsky

Recommended

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG