Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 14:27

«Книга Лойка «Аеропорт» – це шанс вплинути на референдум в Нідерландах» – видавець


Сергій Лойко

Сергій Лойко

У Нідерландах вийшов роман Сергія Лойка про війну на Донбасі напередодні референдуму щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який відбудеться 6 квітня

«Аеропорт» нідерландською – перший переклад документального бестселера в Європі. Вихід роману приурочений до загальнонародного референдуму щодо Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, який відбудеться в Нідерландах 6 квітня.

На його перебіг може вплинути поява Сергія Лойка в Амстердамі, вважає відомий нідерландський перекладач і видавець Арі ван дер Ендт (Ari van der Endt). Радіо Свобода публікує інтерв'ю з видавцем.

– Почнемо з головного: який сенс видання цієї книги в Європі взагалі та, зокрема, в Нідерландах?

Книга, шанс саме вплинути на референдум


– Я хочу вплинути на результат референдуму. Спочатку я подумав, що це просто ще одна книга, яку нам запропонували перекласти, потім придивився і зрозумів, що це – шанс саме вплинути на референдум. Я дуже задоволений, тому що це дуже дивна, актуальна книга. Вона вийшла в Києві наприкінці вересня, тож це була термінова справа. Я хотів віддати книгу в друкарню 1 березня. Встигли!

Сергій Лойко під час презентації своєї книги у Дніпропетровську. Жовтень 2015 року

Сергій Лойко під час презентації своєї книги у Дніпропетровську. Жовтень 2015 року

– Люди встигнуть її прочитати до 6 квітня? Є шанси, що вона якось вплине на результати голосування?

Поява Лойка в магазинах і по телевізору – набагато важливіша

– Мало, звичайно. Але найважливіше – це не тільки книга. Поява Лойка в магазинах і по телевізору – набагато важливіша.

– Наскільки я розумію, ще немає масової реклами цієї книги в Нідерландах.

Нам Схід не цікавий в принципі. Америка для нас набагато ближча, ніж Німеччина
Людям цікаві зараз з російської літератури тільки Чехов, Толстой і Достоєвський

– Це проблема: нам Схід не цікавий в принципі. Америка для нас набагато ближча, ніж Німеччина. Я уявляю собі це так: нідерландець лежить в ліжку обличчям на Захід, на Англію; ми як англійська провінція. Ще у нас маленьке видавництво, я майже безкоштовно переклав книгу. Це по совісті треба було зробити: 30 років я працював російським перекладачем, а зараз серце і душа – набагато більше в Києві. Людям цікаві зараз з російської літератури тільки Чехов, Толстой і Достоєвський.

– У сучасному суспільстві є певна мета-рівень: не всі читають книгу від початку до кінця, але важлива книга як медіа-подія, приїзд Сергія Лойка, його розповідь, його особистість, він фактично уособлює і Майдан, і військове протистояння – не як борець і учасник, а як людина, яка все це пережила і спробувала описати. Є купа заходів, які готуються напередодні референдуму, статей. І якби з'явився в провідній газеті якийсь довгий фрагмент з цієї книги або інтерв'ю з Лойком, мені здається, цього було б уже досить, можна порівняти за сумарним ефектом з прочитанням книги. Це буде?

Лойко набагато важливіший для референдуму, ніж його книга. Прикро буде, якщо результатом референдуму стане «ні». Але, по-моєму, найважливіше вже сталося: стало набагато більше контактів між українцями і нідерландцями

– Я можу сказати так: Лойко набагато важливіший для референдуму, ніж його книга. Він так переконливо говорить! Він буде запрошений на телебачення. Може, ще рано говорити, але щось обов'язково буде. Книга буде продаватися і після референдуму. Знаєте, спочатку я вважав, що прикро буде, якщо результатом референдуму стане «ні». Але, по-моєму, найважливіше вже сталося: стало набагато більше контактів між українцями і нідерландцями.

– Тобто сам факт проведення референдуму має якийсь позитивний ефект?

Арі ван дер Ендт

Арі ван дер Ендт

– Зрозуміло. По-моєму, почалися особливі зв'язки між Нідерландами та Україною. Це буде назавжди, сподіваюся. Значить, добре, що буде референдум, і його конкретний результат не такий важливий. Зараз таке відчуття нове з'явилося, що все одно, буде «так» або «ні»: в результаті все одно буде «так». Коли працюєш перекладачем, це як тунель. Іноді я працюю 10-12 годин на добу. А зараз закінчив, книга в друкарні, і народжуються нові ідеї, я запропоную Лойко, щоб у нього тут була виставка фотографій, напевно, в Амстердамі.

– А що потрібно, щоб завоювати нідерландську аудиторію? Що він повинен зробити?

– По-моєму, це так з кожною книжкою. Важливо, щоб перші покупці були знаменитими нідерландцями, щоб вони щось сказали по телевізору або написали. Коли продадуться перші тисячі – п'ять або десять – тоді буде легко. Нідерландська публіка – як зграя, мені дуже це не подобається. Я почав у видавництві серію «іншої» російської літератури, називається «Чорні берези». Там вийшли переклади Сорокіна, Сенчина, Данилова, ну і з класиків – Лермонтова. Серія краще розходиться в Бельгії, там окремий покупець шукає свою книгу. У нас, по-моєму, більше не читають романи, тільки нон-фікшн.

– Може, книгу Лойко продати як нон-фікшн?

– Один мій друг сказав: це – роман нон-фікшн. Це правда.

– Мені здалося дуже цікавим те, як Лойко переказував (засновані на достовірних подіях) моменти з книги, коли люди не хотіли воювати один з одним. Зокрема, там два командири, з російської і з української сторони, які знають один одного з попереднього життя. Вони телефонують і домовляються, наприклад, про те, що російський командир буде випускати бойові снаряди по якомусь смітнику, тому що український командир не може вчасно вкрити людей, а потрібно сьогодні випустити ці снаряди.

– Це був додатковий фрагмент, його спочатку не було. В останній момент Лойко запитав: а ще можна додати? У квітні виходить друге видання в Україні, і там будуть інші додаткові фрагменти.

– Як він каже, це – дуже дивна війна. Що люди за інерцією ніби воювали...

– Але потім, кінець цього фрагменту – це жахливо. Коли російському командиру все-таки треба вистрілити в цих українців, які в Іловайську. Спочатку між ними дружба, потім – ділові відносини, а потім – смерть... Там три стадії людських відносин, ядра всієї книги, можна сказати. Це важливо, що він зробив цей додаток.

Я і раніше перекладав військові книги – Бабченка, Єрмакова про Афган. І на всіх фотографіях видно, як солдати курять. Я не знав цього, цього в газетах немає. У книзі Лойка є теж такий момент, коли солдати, яким треба в Піски, водій автобуса, який не знає, що його чекає, курили по дві пачки цигарок на годину. Це маленька подробиця, але ти як читач відчуваєш, що це є, така війна. Для Лойка це – 25-а війна, як він каже в передмові. І з усіх – найближча, тому він і написав таку книгу.

Обкладинка нідерландського видання

Обкладинка нідерландського видання

– Мені б хотілося серед коментаторів – напередодні референдуму, наприклад – більше бачити людей, які були там в самому пеклі і бачили біль і страждання людей, ніж те, що ми постійно бачимо в нідерландських медіа. Говорять про це з вершини якоїсь гори, як про якісь історичні процеси, ніби двісті років вже минуло, ніби люди не вмирають, ніби немає цієї трагедії зараз. Ми дуже добре бачимо цю людську драму в сирійському конфлікті в нідерландських ЗМІ, а ось з українським конфліктом я її не бачу. Є якась геополітична суперечка і аналітика, а мені хочеться бачити голі рани. Людських історій мало, і це робить цей конфлікт, всю ситуацію менш цікавою, і мені здається, саме внаслідок цього нідерландський учасник референдуму може вирішити для себе: нехай це буде їхній світ, нехай він мене не стосується.

– У нас буде на презентації журналіст газети «Волкскрант» Берт Лантінг, він часто бував в Донецьку. Він зробить інтерв'ю з Лойком. А де ці знавці, які знають, що таке «русский мир» і «русская душа»? Мало студентів-славістів зараз. У мене був знаменитий професор, Карел ван хет Реве. Він був мені, як другий батько. Такої фігури в Нідерландах сьогодні більше немає, він був знавцем, володарем дум. Мені дуже прикро, що люди в моєму університеті в Лейдені, в Амстердамі, та й взагалі в будь-якому університеті нічого не говорять. Може, бояться. Може, це перебільшення, але для мене це – як коли Гітлер в 1938 році захопив Судети, і його пропустили, так і ми робимо, вже зробили, з Кримом. Мені б хотілося, щоб люди в університетах теж сказали про це, це, по-моєму, їхня справа. Може, не за штатом, а по совісті. А телевізор завжди тих же самих запитує. Там є завжди Хюберт Смейтс і Пітер Ватердрінкер.


– Сергій Лойко каже, що написав книгу як сценарій, сподіваючись, що вона стане фільмом.

– Так, обов'язково стане, ми вже говорили про це з продюсером Вікторією Бутенком. Обов'язково буде фільм, і тоді все-таки буде продаватися книга. Через кілька років, коли вже давно настане кінець цій війні, а Крим знову буде українським.

– Наскільки, на Вашу думку, нідерландці готові змиритися з такою картиною світу, що є сфера впливу Росії, яка повинна підкорятися вимогам Путіна? Прийнято вважати, що це – застарілий погляд, сучасні люди так більше не сприймають світ. У Росії ж до сих пір прийнято дивитися на Україну, як на задній двір Росії, її провінцію. А в Нідерландах теж багато людей Україну так бачить? Ось це, по-моєму, і є вирішальним фактором.

Тільки маленька частина суспільства знає, де Україна

– По-моєму, так – і це не тільки тут, це скрізь: тільки маленька частина суспільства знає, де Україна. Думаюча частина нації, звичайно, «за», але є ще й не думаюча частина, і вони «проти».

– Але вони, напевно, і не підуть на референдум, не думаючі?

– Я сподіваюся.

– А що ще має зробити Україна – я не маю на увазі політичне керівництво – Україна як бренд, щоб проникнути в нідерландські уми?

– Ось що дивно: я запитав в українському посольстві, чи не влаштувати там презентацію книги, а вони мені навіть не відповіли. Недобре це, по-моєму.

Оригінал матеріалуна сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG