Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 11:59

«Йдеться про права усіх громадян. ЛГБТ-люди – це також громадяни, також українці. Українці, які мають такі ж права як і всі інші»

(Рубрика «Точка зору»)

Альона Жук

Щоразу, коли лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери намагаються говорити про захист своїх прав в Україні, вони чують: «це не на часі».

Вкотре це трапилось у Львові 19 березня, коли організаторів «Фестивалю рівності» засудили за порушення теми ЛГБТ під час Великого посту. Фестиваль, метою якого було об’єднати представників вразливих груп, зокрема, вимушених переселенців, людей із особливими потребами, безпритульних та ЛГБТ, зірвали право-радикальні активісти, щойно він розпочався.

За словами організаторів фестивалю, пізніше у той же день на п’ятьох людей напали через їхню причетність до події.

Львівська поліція заявила, що запобігла правопорушенням проти представників ЛГБТ, і проігнорувала запитання, чи був затриманий хоча б один із нападників. У той же час, критики ЛГБТ назвали «Фестиваль рівності» провокацією, метою якої було зірвати консультативний референдум у Нідерландах щодо асоціації України і Євросоюзу, призначений на 6 квітня.

Експерт Коаліції з протидії дискримінації Ірина Федорович обурена такими заявами, каже, що кожен день підходить для дискусії про права людей, зокрема про права ЛГБТ-спільноти. За її словами, влада, включно з правоохоронними органами, не захищає українських громадян.

«Ніхто не вимагає від них ходити на гей-прайди чи загортатись у прапори кольорів веселки, ми всього лише вимагаємо виконувати свій прямий обов’язок, виходячи з того, що всі мають рівні права», – каже вона.

Олена Шевченко, директорка громадської організації «Інсайт», яка захищає права ЛГБТ, каже, що місцева поліція не змогла захистити учасників «Фестивалю рівності».

Насильство у Львові

Оскільки на прохання Львівської міської адміністрації суд заборонив будь-які публічні події 19 березня, фестиваль довелось проводити у закритому форматі. Декілька закладів відмовились прийняти організаторів, заявляючи про ймовірну загрозу нападів. У одному з готелів активістам вказали на двері саме через їхню причетність до ЛГБТ-руху.

Коли фестиваль врешті-решт почався у готелі «Дністер», під його стінами зібрались щонайменше 150 молодиків у масках та балаклавах і з камінням та палицями в руках. За словами організаторів, вони заблокували вхід до будівлі, тож менше половини зареєстрованих учасників змогли потрапити на фестиваль.

Шевченко каже, що неодноразово намагалась викликати поліцію, проте правоохоронці з’явились лише за годину. Щойно приїхали поліцейські, до готелю зателефонував невідомий та повідомив про замінування будівлі. На цьому фестиваль закінчився, і його учасників евакуювали. Коли автобуси від’їжджали, згадує Шевченко, молодики жбурляли по них каміння.

За словами речниці Львівської поліції Світлани Добровольської, у зв’язку з подіями 19 березня ніхто затриманий не був. Вона додала, що поліція відкрила кримінальне провадження, пов’язане з неправдивим повідомленням про замінування.

За словами речника Національної поліції України Ярослава Тракало, поліція Львова працювала професійно і запобігла будь-яким провокаціям.

Бездіяльність влади

Марш рівності у Києві 6 червня 2015 року також закінчився насильством. Група радикально-налаштованих активістів правих сил прорвались через кордон правоохоронців та кинули в натовп петарди й димові шашки. Двоє поліцейських отримали поранення. Марш закінчився менш ніж за півгодини після початку.

І Шевченко, і Федорович наголошують – такі інциденти лише підсилюють гомофобні настрої у суспільстві, адже люди бачать, що насильство проти ЛГБТ спільноти можливе, і з ним ніхто не бореться.

За даними правозахисного центру «Наш світ», щонайменше 71 людина постраждала від гомофонних нападів у 2015 році.

Богдан Глоба, виконавчий директор благодійного центру «Точка опори», каже про навіть більшу цифру – за його словами, протягом 2015 року до його організації 150 людей звернулись за допомогою внаслідок нападів на ґрунті гомофобії.

Справжня кількість таких нападів, ймовірно, набагато більша, погоджуються правозахисники. По-перше, напади на представників ЛГБТ важко порахувати через відсутність окремої норми у кримінальному кодексі. По-друге, жертви таких нападів у більшості випадків не заявляють про насильство – або не вірять, що правоохоронці розслідують справу, або просто не хочуть щоб з них глузували представники поліції.

Такі страхи мають підґрунтя.

Ілля Ківа, очільник департаменту Національної поліції України по боротьбі з наркозлочинністю, коментуючи події у Львові, оприлюднив на своїй сторінці у Facebook цитату зі Старого заповіту, яка закликає вбивати гомосексуалів.

Речник поліції Тракало вважає, що цитувати Біблію і закликати до насильства чи вбивства – це різні речі. «Особиста сторінка у Facebook – приватна справа Іллі Володимировича», – заявив він. Сам Ківа пізніше видалив допис зі своєї сторінки.

Певний прогрес

Тим часом один молодий, відкритий гей із Запоріжжя – серед тих, хто не заявив до поліції про напад на нього.

Невідомі зламали йому ніс після Маршу рівності у Києві. Проте, за його словами, офіційне розслідування означало б, що йому треба їздити до столиці та надавати свідчення, а він не хотів відволікатись від навчання в останньому класі школи.

Він каже, що у Запоріжжі панують гомофобні настрої, і він часто чує не дуже пристойні коментарі щодо ЛГБТ-спільноти. Тим не менше, він зауважує, що йому пощастило зі школою, адже учні знають про його сексуальну орієнтацію і не знущаються з нього, навіть навпаки – підтримують.

За його словами, Україна зробила декілька важливих кроків у бік захисту прав ЛГБТ спільноти.

Один із них – ухвалення поправок до Трудового кодексу, які забороняють дискримінацію співробітників, зокрема, на ґрунті сексуальної орієнтації. Ці поправки були однією з вимог ЄС, які Україна мала виконати для отримання безвізового режиму.

Проблема у тому, каже цей мешканець Запоріжжя, українці досі розглядають питання прав ЛГБТ-людей лише у контексті євроінтеграції. «Мало хто задумується, що це стосується й українських цінностей. Йдеться ж про права усіх громадян. ЛГБТ-люди – це також громадяни, також українці. Українці, які мають такі ж права як і всі інші», – каже він.

Альона Жук, Kyiv Post

Ця стаття була опублікована у рамках проекту «​Журналістика толерантності»​ громадської організації «​Фонд розвитку ЗМІ»​ та газети Kyiv Post. У рамках проекту будуть висвітлюватися проблеми та виклики, з якими стикаються представники сексуальних, етнічних та інших меншин в Україні. Проект реалізується за підтримки американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та «Інтерньюз». Зміст матеріалів необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Інтерньюз».

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG