Реквіємом №2 для чоловічого хору та оркестру італійського композитора Луїджі Керубіні вшанують пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи хорова капела імені Ревуцького та симфонічний оркестр Українського радіо. Концерт дадуть у вівторок, 12 квітня, у приміщенні Національної філармонії в Києві. Художній керівник хорової капели Андрій Карпінець у переддень виступу розповів Радіо Свобода, чому обрав цей твір для роковин Чорнобиля і чому він рідкісний для української сцени.
– Ідея виконати «Реквієм» Керубіні у мене виникла ще у вересні. Таких творів, які написані спеціально для чоловічого хору та симфонічного оркестру, надзвичайно мало. Першими ліквідаторами Чорнобильської трагедії були все-таки чоловіки – зокрема, пожежники, які приїхали. Чоловічий спів – чоловіче виконання плюс симфонічний оркестр – як мені здається, може якомога точніше передати цю трагедію. Існує багато реквіємів для жіночого хору, а от, власне, щоб чоловічі голоси звучали, повністю хоровий твір, без солістів, із симфонічним оркестром – у цьому цей твір особливий.
– Це – рідкісний твір для української сцени. Чому?
Цей «Реквієм» давно не виконувався в Україні – мабуть, десь протягом 30 років. Це – абсолютно унікальний твір
– Другий «Реквієм», ре мінор, відрізняється від першого. Перший «Реквієм», до мінор, він популярний, він частіше виконується в Європі. Цей, другий, написаний для чоловічого хору. Оскільки чоловічих хорів не так багато, тому його так рідко і виконують. Цей «Реквієм» давно не виконувався в Україні – мабуть, десь протягом 30 років. Я поставив би другий «Реквієм» Керубіні на одну сходинку з «Реквіємом» Моцарта, з «Реквіємом» Верді. Це – абсолютно унікальний твір. Тут є і шикарні хорові епізоди, великі співставлення характерів, образів.
– Наскільки звично і комфортно для митців творчо осмислювати техногенну, екологічну катастрофу?
– Хоч із моменту трагедії минає 30 років, ми досі про неї пам’ятаємо. Проблема стосується не лише України: нещодавні події в Японії про це нагадали. Ми, музиканти, – надзвичайно чутливі люди. Багато хто в хорі, в оркестрі були свідками цієї трагедії, вона, по суті, зачепила кожного з виконавців. Цей стан ми будемо намагатися передати через наш спів.
