Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:47

Заборонені посади для жінок у Росії


Світлана Медведєва, яка мріє стати капітаном човна

Світлана Медведєва, яка мріє стати капітаном човна

Росія мало змінилася від радянських часів, коли були сотні професійних обмежень для жінок

Том Балмфорт

Москва – Росіянка Світлана Медведєва не може розраховувати на успішну кар’єру в обраній професії через одну просту причину – вона жінка. Тридцятирічна мати двох дітей із Самари мріє стати капітаном човна. Із дипломом Самарського річного технікуму, який Світлана отримала 2005 року, вона давно мала б отримати цю роботу. Але за російськими правилами, перш ніж стати капітаном, треба пропрацювати корабельним механіком. Посада, як і сотні інших, за російськими законами дозволена тільки чоловікам.

Рішення російського уряду, ухвалене у 2000 році, забороняє жінкам обіймати більше ніж 450 посад у 38 галузях. Мова йде про професії, які вважаються «небезпечними» чи «важкими». Ухвалене у першій рік президентства Путіна, це рішення стало продовженням радянських традицій, що звикли тримати жінок в «традиційній» ролі – виховувати дітей на благо суспільства, як колись казали в Комуністичній партії.

Заборона дотепер включає цілу низку професій – жінкам не можна працювати гірниками, теслями, вогнеборцями, машиністами поїздів, ковалями, водіями великих автобусів.

Через це Світовий банк у вересні 2015 року назвав Росію «країною із найбільшою кількістю бар’єрів у професіях».

Організація Об'єднаних Націй закликала Росію змінити законодавство і скоротити список заборонених для жінок професій. А Світлану Медведєву назвали жертвою «дискримінації за статевою ознакою». Це стало важкою перемогою для жінки, що намагається обійти заборони з 2012 року.

Тоді Світлана претендувала на посаду бортового механіка у приватній компанії в Самарі. Роботу мала поєднувати із обов’язками рульового. Але коли Світлана мала приступити до роботи, в останній момент отримала відмову – через заборону у законодавстві.

«Все підписали, я мала почати роботу в понеділок», говорить вона. «Я прийшла, подивилася на двигун, як він працює. За два дні мала починати. А потім отримала це рішення – воно забороняло мені працювати», – згадує жінка початок своєї боротьби.

Світлана почала писала листи в Кремль, міністерства праці та охорони здоров'я. Відповіді посилалися на Трудовий кодекс і список посад, визнаних урядом небезпечними для жінок.

Світлана звернулася до суду. Але й суд відхилив позов, пояснивши, що рівень шуму від двигуна становить небезпеку для жінки.

«Я думаю, не має бути заборонених для жінок професій, – каже Світлана. – В будь якому разі, жінки масово не йдуть на важку роботу. Але там, де робота дійсно важка, просто треба покращувати умови роботи. Покращити, а не заборонити.»

Світала вже готова була опустити руки, коли допомогу їй запропонували правозахисники. Боротися за жінку на міжнародному рівні пообіцяли експерти з організації «Меморіал». Так про Світлану Медведєву дізналися у Комітеті ООН із ліквідації дискримінації щодо жінок. Комітет оголосив Світлану жертвою дискримінації, й закликав Росію змінити Трудовий кодекс і скоротити список заборонених професій.

«Комітету не надали ніяких доказів, що включення посади моториста-рульового у список заборонених ґрунтується на наукових доказах, які доводять шкоду для жіночого репродуктивного здоров’я», пояснили експерти Комітету ООН у своїй заяві 15 березня.

Радянський закон

Правила, що забороняють жінкам у Росії працювати на певних посадах, мають радянське коріння і досі сильно не змінилися. У 2000-му вони втілились у постанові уряду, яка перерахувала нежіночі професії. Додаткові заборони прописані у Трудовому кодексі. Наприклад, він практично забороняє жінкам у Росії працювати під землею. Або не дозволяє працювати там, де треба піднімати або пересувати важкі предмети.

«Це стара система, що існує з радянських часів, – розповідає директор московського Центру соціально-трудових прав Олена Герасимова. – Час до часу обмеження змінювалися, деякі професії прибирали зі списку недозволених, інші додавали. Заборони мали різні форми, але в цілому підхід завжди залишався таким».

Радянська ідеологія, з одного боку, підтримувала рівність між чоловіками і жінками, інколи навіть демонстративно. Так у 1963 році радянський космонавт Валентина Терешкова стала першою жінкою в космосі.

Але на ділі справи були іншими. Під час стрімкої індустріалізації Радянського Союзу і під час відновлення після Другої світової війни, чоловіків не вистачало, тож на роботу брали всіх. Але на кваліфіковані робочі місця жінок зазвичай не допускали.

Радянський Трудовий кодекс 1922 року забороняв жінкам працювати на «небезпечних» посадах. У 1981 році, коли правляча Комуністична партія закликала до «посилення традиційної материнської ролі», список заборон досяг 460.

«Леді підземелля»

Одне з найвідоміших табу з’явилося в 1980-х роках. Жінкам заборонили керувати поїздами, в тому числі в метро. До того часу жінки-машиністи були звичайною справою. Але пісня нової постанови жінок поступово витіснили – хто звільнився, хто перейшов на іншу роботу. За одним винятком.

До свого виходу на пенсію у 2014 році, Наталя Корнієнко багато років залишалася єдиною жінкою-машиністом Московського метрополітену. За це 2007 року таблоїд «Московський комсомолець» назвав Наталю «Леді підземелля».

У 2009 році в прес-службі московської підземки пояснили – Наталя Корнієнко продовжувала працювати, бо у забороні наймати жінок машиністами не було сказано, що робити з тими, хто вже працює.

Відтоді роботу в кабіні поїзда метро намагалися отримати й інші жінки – але безрезультатно.

У 2009 році Санкт-Петербурзький метрополітен відмовився взяти на роботу Анну Клевец, на той час 22-річну студентку, майбутнього юриста. Анна подала позов, намагалася довести, що заборони дискримінаційні та порушують Конституцію. Позов Анни відхилив Верховний суд Росії – у травні 2009 року.

Минулого року мешканка сибірського міста Новокузнецьк, що підписалася Оленою, ініціювала онлайн-петицію скасувати повальні обмеження. Норми застарілі та економічно не обґрунтовані, пояснювала вона на інтернет-сайті.

Автор звернення стверджує – обмеження були припустимими в Радянському Союзі, тому що жінки мали можливість знайти іншу гідну роботу. Але в сьогоднішній Росії, де безробіття зростає, а реальні доходи падають – це несправедливо.

«Зараз ситуація змінилася, – зазначено у петиції, яке зібрала всього 650 підписів. – Робота з числа заборонених для жінок може виявитися найкращою або єдиною її можливістю заробити на життя».

Олена Герасимова каже, що у Росії є півроку, щоб відповісти на заклик ООН змінити законодавство. За її словами, кілька років тому були ознаки того, що Міністерство праці намагається щось змінити. Але тепер вона їх не бачить.

Обмеження відповідають політиці російської влади та Російської православної церкви просувати так звані традиційні російські цінності.

Зі свого боку, Світлана Медведєва не бачить підтримки своїх прагнень до змін.

Закон «є проблемою в моєму випадку», говорить вона. «Якби це була особливо велика проблема, хтось ще неодмінно порушив би це питання, оскільки рішення діє вже протягом 16 років. Я одна з такою проблемою. Інші, мабуть, її не мають».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG