Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:30

«Наш керівник – прем’єр» – міністр Нищук у відповідь на питання про роль Кириленка


«Це я тільки так романтично-лірично виглядаю. Насправді я досить вольова людина»

Гість передачі «Ваша Свобода»: Євген Нищук, міністр культури України.

Олександр Лащенко: Пане Нищук, багато, звісно, до Вас запитань. А у нас всього 19, 5 хвилин.

Я відразу «з пилу-жару», як то кажуть, наведу запитання, які адресували Вам як новому-старому міністру культури України дописувачі сторінки програми «Ваша Свобода» у соцмережі «Твітер».


Ми, власне, так і поставили запитання руба: чого потребує зараз Міністерство культури, і взагалі Мінкульт потрібен Україні чи ні?

Є чотири варіанти відповідей. Реформ та нових ідей. Більше грошей. Його дійсно треба ліквідувати. І в міністерство, даруйте, варто повернути В’ячеслава Кириленка. Це чотири відповіді. Це далеко не все.

Пане Нищук, а Ви що вважаєте з цього приводу?

Євген Нищук

Євген Нищук

Треба декомунізувати Мінкультури і всю управлінську вертикаль

– Коли ми зараз говоримо про декомунізацію, то я нещодавно сказав, що передовсім треба декомунізувати саме Мінкультури і всю управлінську вертикаль. Тоді, власне, повернеться та довіра і, очевидно, той перший пункт реформи – оновлення і реорганізація. Тоді, очевидно, буде зрозумілий меседж того, чим займається і як спрямовується діяльність Мінкультури.

Ліквідація означала би мінус голосу самій культурі

При всій загальній системі, очевидно, його ліквідація, якщо так просто говорити, означала би мінус голосу, власне, самій культурі. Тому що чимало важливих питань, надважливих, у тому числі волання про звернення уваги на важливість культури, звучить на рівні урядовому, на рівні члена уряду.

– Пане Нищук, які саме питання в першу чергу?

Мистецьке професійне середовище, громадські організації існують в одному світі, а управлінська система в іншому. Функціонал суто технічний, розподіляти кошти і бути наглядачем в національних колективах, треба позбутися

– Передовсім це особливо я відчув, коли був у громадському секторі між своїми, так би мовити, каденціями, те, що мистецьке професійне середовище, громадські організації, які мають дуже багато креативу, напрацювань і великої волі до діяльності, до оновлення, існують в одному світі, а управлінська система існує в іншому. І тому цей функціонал суто технічний, тобто розподіляти кошти і бути там наглядачем в національних колективах, треба позбутися.

– І що замість?

– Питання не в тому, що замість. По-перше, як це здійснюється. Це одне питання. Друге. Я хочу внести другу функцію. Це функція створення нового департаменту, департаменту стратегування, департаменту сучасних креативних індустрій, сучасного мистецтва. І, очевидно, шляхом реорганізації я буду намагатися якомога швидше це зробити в найближчий термін. Бо всі знають, що з 1 травня вступає в дію закон про державну службу.

– Пане міністре, Ви ж були міністром відразу після перемоги другого Майдану понад 9 місяців. У Вас була своя команда…

– До дев’яти місяців….

– До дев’яти місяців. Зокрема ця команда до Вас знову повертається? Олеся Островська-Люта, можливо?

– Щодо команди, то відразу кажу, що на позицію заступниці з питань євроінтеграції повертається Світлана Фоменко, яка, власне, започаткувала велику роботу з Єврокомісією, з європейськими партнерами, з європейськими грантами. Тоді ми почали і практично дали всю карту по креативній Європі, по програмах ICCROM, «Бібліоміст». Зараз ми хочемо внести, бо й досі не внесена сума 1 800 євро по вступу до ICCROM, яка дала би можливість по реставраційних роботах допомогу і технічну, і фінансову з боку європейської програми. Також входження в європейську програму «Єврімаш», яка дала би можливість копродукції в кіномотографії.

Можна багато говорити, але це одна позиція.

Друга історія – це на керівника апарату повертається Тамара Мазур, яка, власне, прописувала багато законів. На плечі якої зараз буде лягати реорганізація всередині міністерства. І багато іншого.

Але щодо Олесі Островської, то я запропонував їй повернутися на позицію першої заступниці. Через певні свої моменти вона не може такого навантаження брати зараз на себе. Вона повертається в команду. Але не першим заступником. Вона повертається офіційною радницею. Натомість йдуть перемовини на цю позицію нової людини.

– Вашого заступника?

– Питання зараз не першого чи першого буде зрозуміло, але це позиція, яка повинна перекривати роботу з музеями, з культурною спадщиною. Особливо з музеями. І йдуть перемовини. Буквально завтра, я думаю, буде прийматися рішення.

– Персоналію можете назвати зараз?

– Серед персоналій в думках Марія Задорожна, Аліса Ложкіна, Ірина Соловей, Олена Правило. Можливо, хтось з цих людей, мною названих, буде потім претендувати або братися за роботу, власне, за департамент новий з розвитку сучасних культурних індустрій.

– Ми звернулися до українських митців. Вони певне напутнє слово Вам висловили. Зокрема це зробив ефірі Радіо Свобода відомий художник (Ви, напевне, особисто знаєте цю людину) Олександр Ройтбурд.

Олександр Ройтбурд (переклад): Я хочу побажати йому, щоб він зумів доламати цю стару зламану машину і створити працюючу, щоб українська культура з такої архаїчно-заідеологізованої перетворилася в інноваційну, європейську і динамічну.

– Ви були в студії Радіо Свобода під час своєї попередньої каденції міністра культури влітку 2014 року. Ви тоді сказали, що Мінкульт під Вашим керівництвом певну стратегію виробив на 1,5 роки. Вона буде й далі Вами втілюватися?

Було прикро, що багато тієї роботи було відкинуто

– Очевидно, мені прикро, що питання не в тому, що політичне рішення було, коли я припинив свою діяльність тоді в офіційному органі, але мені було прикро, що багато тієї роботи, яка вже провелася спільно з європейськими фахівцями, партнерами, яка пройшла обговорення і дискусію всередині професійного і громадського середовища в різних регіонах України, що дуже важливо, бо є певні свої особливості, практично була відкинута.

Візьму до уваги зроблені попередньою командою напрацювання

Я сподіваюся, що я зараз у тому числі візьму обов’язково до уваги, нічого не відкидаючи. У всіх завжди є щось доброго. І тому я також візьму до уваги останні напрацювання, які були попередньою командою зроблені.

Але, очевидно, навіть вчора і позавчора я зустрічався з цілою низкою громадських активістів, з Реанімаційним пакетом реформ «Культура», стратегією «Культура-2025», з «Альянсом культури», з «Конгресом активістів культури». Власне, там проговорювалася та програма стратегії, яка була в процесі. Це не може бути довершений документ. Але це дійсно той документ, який можна брати практично за основу.

– Які основні пункти?

– Основні пункти – це ситуація поділена на системне перетворення, в яке входить власне реформування, організація, це анкетування всіх наших закладів, це доступ рівних можливостей до державних коштів небюджетних організацій.

– З боку кого?

Ідея в короткий термін закласти бюджетний фонд, який здійснював би часткове дофінансування недержавного сектору

– З боку міністерства. У цьому руслі є ідея в короткий термін закласти, тому що це потрібно на новий бюджетний рік, але зараз це потрібно фактично зробити, бюджетний фонд, який здійснював би часткове дофінансування недержавного сектору.

– Ким фінансуватиметься цей фонд?

Приватні кошти з акцизів тютюну, алкоголю, лотерейного квитка. Говорять про гроші з грального бізнесу. Але в нас його немає

– Очевидно, що це приватні кошти. Це кошти, бажано, з так званих акцизів тютюну, алкоголю, лотерейного квитка. Багато говорять про гроші з грального бізнесу. Але в нас його немає. Коли це буде? Даремно говорити. Знаєте, я не хочу. Є декілька напрацювань від різних людей. Я думаю, що нам треба домовитися, бо багато фондів не може бути.

– Зараз немає такого фонду, не функціонує?

– Не функціонує такий фонд. Я думаю, що це була би велика допомога, коли прозоро експертами визначалися ті надважливі проекти, які потребують в першу чергу фінансування, особливо ще й з недержавного, тобто це частково було би бюджетне, а завдяки бажаним законам, які я хотів би провести, які можуть бути просто або під законом про культуру, або окремими законами про благодійництво, про збір з прокату, про цілу низку інших законів.

– Ці законопроекти пишуться?

– Так.

– Пане міністре, Україна у стані війни перебуває. Щодня зведення із зони АТО це підтверджують. Грошей менше. ВВП впродовж минулого року скоротився знову аж на 10%. Хіба що на армію вдається більше грошей знаходити. У таких умовах на культуру взагалі держава має бодай якісь кошти?

– Я думав, що у нас буде презентація кожного окремо у Верховній Раді. І в мене була там невеличка теза, де я говорив про те, що я справді дуже тішуся за те, що почали усвідомлювати, що треба підвищувати платню нашим військовим, що треба вкладати в силу і міць нашого війська.

Були дзвінки з будинків культури прифронтової зони, покажемо український фільм чи приймемо українських митців, просто спалять

Але разом з тим наводив конкретний приклад. Це є факт конкретний. Коли були дзвінки з будинків культури прифронтової зони, звідки казали, що нам погрожують, якщо ми покажемо український фільм чи приймемо українських митців з програмами зі своїми, з театром, з концертами, з будь-чим, з виставкою, то нам погрожують, що цей будинок культури просто спалять.

Поруч стоять українські танки. Не бояться. Бояться впливу сили відкритості через культуру на свідомість людей. Інвестиція в культуру – інвестиція у мирне майбутнє

До чого я веду? Поруч стоять українські танки. І вони до них вже звикли. Вони їх вже не бояться. Вони бояться більше впливу сили відкритості через культуру на свідомість людей, які живуть навколо. Не тільки військових. Відповідно у мене проста теза. Інвестиція в культуру – це інвестиція у мирне майбутнє.

– Це зрозуміло. А скільки от вистачає цих грошей? Напевне, що ні. Якісь суми можете назвати на цей рік? Як вдається використовувати гроші?

– Я ще не побачив. Ще їх не використовуємо, оскільки всю ревізію ми повинні зараз зробити. Ревізію і аудит того, що є. Але насправді це надзвичайно маленькі гроші.

– Ми також звернулися до ще одного митця, літературного оглядача Юрія Володарського. Він теж звернувся до Вас як до нового-старого міністра культури.

Юрій Володарський (переклад): Можна побажати Євгену Нищуку не повторювати всіх тих помилок, яких допустився його попередник.

Власне, це навіть помилками не можна назвати. В попереднього міністра культури, відповідно і в Міністерства культури не було жодної позитивної програми діяльності. Вся діяльність В’ячеслава Кириленка і його команди були спонтанними, непродуманими, іноді просто відверто непрофесійними. Чого тільки вартує відкриття виставки копій картин відомих!

Головна діяльність В’ячеслава Кириленка на посаді міністра культури полягала у всеможливій забороні. При цьому міністерство не звертало жодної уваги на діяльність активістів культурних, ігнорувало всі ті напрацювання і висновки, які були зроблені групою людей, які здійснювали культурну стратегію-2025. Вся діяльність Міністерства культури була якоюсь такою нафталінною з минулого, а то і позаминулого століття.

Щодо Євгена Нищука, то задача в нього достатньо складна. І ця складність ускладнюється й тим, що над Нищуком в якості віце-прем’єра, як я розумію, з гуманітарних питань залишається все той же В’ячеслав Кириленко. Чи буде вдосталь свободи у Нищука, щоб проводити власну, незалежну політику, поки що сказати складно.

– Отже, чи вистачить у пана Нищука свободи, коли віце-прем’єр…? А я так розумію, що Вашим безпосереднім керівником залишається Ваш попередник у Мінкульті В’ячеслав Кириленко?

Це тільки так романтично-лірично виглядаю. Я досить вольова людина

– Це згодом. Але я єдине, що хочу сказати, я вчора так пожартував з громадськими активістами, серед яких більшість жінок, який я дуже люблю... Були якісь такі подібні речі. Я кажу: ви знаєте, це я тільки так романтично-лірично виглядаю. Насправді я досить вольова людина. І ті мої рухи, ті мої дії під час буремних подій у критичних ситуаціях, думаю, є тими підтвердженнями.

– Коли Ви були «голосом Майдану»?

– Так.

Ми пливемо в одному човні зараз з В’ячеславом Анатолійовичем

Але відносно інших моментів, то я хочу сказати, що ми пливемо в одному човні зараз дійсно з В’ячеславом Анатолійовичем. І я вважаю, що зараз немає часу на з’ясування стосунків. Є ситуація. У нас будуть робочі стосунки.

Прем’єр зробив комплімент, сам куруватиме питання культури. Чисто технічно будемо проходити урядові рішення під коруванням Розенка

Єдине, що хочу сказати, що Ви чули, що за нашою домовленістю, за тим, що, звичайно, я обумовлював щось, прем’єр-міністр зробив певний комплімент, я вважаю, для сфери культури, який вголос сказав, що він сам куруватиме питання культури, зокрема міністерством. А чисто технічно ми будемо проходити урядові рішення під коруванням Павла Розенка.

– Тобто В’ячеслав Кириленко – не Ваш керівник, можна сказати так?

Наш керівник – прем’єр-міністр

– Наш керівник – прем’єр-міністр.

– Я наведу думку моєї колеги, журналістки, людини, яка знається на культурі, Євгенії Олійник. Вона, ще коли Ваш попередник обіймав цю посаду (справа не в персоналіях), зауважила, що взагалі такі сумніви, чи потрібне Міністерство культури, абсолютно недоречні. І не тільки справа у збереженні культурної спадщини. Головне – не в тому, чи має бути Міністерство культури, чи не має бути? Тут немає питання. Має бути. Тільки це, за твердженням Євгенії Олійник, має бути не «Міністерство культурки».

«Проблема в тому, що культура зрозуміла всім, а найкраще – численним, запеклим прихильникам ідеї розформувати Мінкульт через непотрібність. Без регулювання відомства такі сектори, наприклад, як культурна спадщина просто не зможуть існувати.

Проблема української культури не в тому, що фінансуватимуть виключно гуртки бойового гопака. Для нас немає культури, є культурка – якась ексклюзивна сфера дозвілля.

Потрібно починати аналізувати культурні процеси так само, як і політичні або економічні. Тому що «білі списки», про які так кортить пожартувати в кожному прямому ефірі, це хоч і показова, але найменша частина некомпетентності Мінкультури. Перетворившись на посміховисько, там не відмовляться від корупції і не почнуть дослухатися до громадськості».

– Пане міністре, Ви дослухатиметеся до громадськості? До речі, до митців? Адже Ваш попередник, бо це факт (я зараз не оцінюю діяльність, не маю права як ведучий цього робити) наскільки можна зрозуміти, письменники, актори дуже гостро критикували пана Кириленка.

– Я зараз не хочу вдаватися до цього. Я хочу робити і доводити зворотній момент того, щоб абсолютно бути відкритим, не просто відкритим. Як не те, що підтвердження, це мені не для того, щоб я доводив. Справді вчора був такий пул інтелектуалів, менеджерів у сфері у культури, просто який треба (ми вчора прописали) до виконання і все.

– Хто брав участь у цьому пулі?

– Мною згадані організації, плюс окремі митці. Наталя Кривда, Павло Гудімов, Антон Дробович, Аліса Ложкіна, Ірина Соловей, Олена Правило, ще люди, Ігор Пошивайло. Я просто зараз всіх… Так як їх було осіб 25. Платформа «Дія».

– І який основний меседж цих всіх напрацювань – які мають бути?

– Основний меседж, що зараз дуже короткий термін, за яким ми повинні щось спрогресувати.

– У чому він полягає? Коли Ваш дедлайн як міністра культури, на Ваш погляд?

Перший дедлайн – 100 днів. Хотіли б презентувати стратегію, куди йде Україна. Створення фонду, реорганізація структури Мінкультури, прозора кадрова політика, анкетування і база всіх колективів, паспортизація всіх музейних доробків

– Безумовно, перший дедлайн – це 100 днів. До 100 днів ми, власне, хотіли б презентувати той напрямок, який має назву «Стратегія і культурна політика», тобто напрямок культурної політики, куди йде Україна. Це створення фонду, про який я говорив, це реорганізація структури Міністерства культури, це відкрита, прозора кадрова політика, це анкетування і база взагалі всіх колективів, це відцифрування і паспортизація всіх музейних доробків.

– Ми вже маємо завершувати.

– Так-так, я бачу, що вже треба завершувати. Я думаю, що ми ще будемо спілкуватися.

– Обов’язково – я Вас ловлю на слові. Минуть ці 100 днів – буде нагода, знову зустрінемося в студії Радіо Свобода.

  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG