Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 16:06

Здається, що два роки тому вони дісталися до системного диску власної підсвідомості й обнулили себе до заводських налаштувань

(Рубрика «Точка зору»)

Власники комп'ютерів часто створюють «образ диску» – він допомагає в будь-який момент часу повернутися до колись заданих еталонних налаштувань системи. Попутно можна обнулити все, що відбувалося за час користування системою. Часом здається, що у проросійських хлопців у Криму такий «образ диску» був вшитий у голову.

І в 2014 році вони просто взяли й обнулили все, що з ними відбувалося після 1991-го.

Читаючи їхні профілі в соцмережах, іноді чесно намагаєшся зрозуміти логіку. Просто з цікавості – щоб спробувати уявити світ, в якому вони живуть. Зрештою, будь-які патології цікаві. Особливо, якщо йдеться про світогляд людини, яка вважає зраду – розсудливістю, а чесність – слабкістю.

Часом здається, що ці люди просто намагаються зайвий раз не рефлексувати. Кожен з них пішов на свою віртуальну війну з уявним ворогом – мінімум напівтонів, винятково контрастні кольори. Більше того – весь їхній опис реальності теж батальний.

Одна дівчина, наприклад, змальовує свій досвід знайомства з іноземцями суворо через призму того, на чиєму боці та чи інша країна воювала в Другу світову. Тому італійці в її описі – супротивники. Хоч і не найжахливіші, бо все ж Муссоліні, а не Гітлер.

А інший юнак, наприклад, щиро переконаний, що людина може працювати на західну компанію тільки в тому випадку, якщо цей самий захід його завербував. Наприклад, взяв у полон і змусив кров'ю підписати угоду про здачу душі в довготривалу оренду. І ось цей самий юнак пише про те, що його колега, який воював в Афганістані, очевидно, був у полоні і там виявився завербованим американськими солдатами. Після чого і став після 1991 року працювати в редакції одного американського ЗМІ.

Тобто в свідомості цієї молодої людини досі 1983 рік і Андропов. У його картині світу будь-який факт співпраці із західними ЗМІ прирівнюється до держзради і може відбуватися лише після довгого вербування військовополоненого. Можливо, він досі вважає, що пункт про наявність родичів на окупованій території прибрали з анкет даремно.

Тобто в його реальності не було 1991-го. Не було краху радянської моделі. Не було незворотного дрейфу країн у різне майбутнє. Не було гласності, свободи слова, ринку, конкуренції, дев'яностих, виборів, поїздок за кордон. Не було пристрасної мрії про те, щоб стати такими як захід і більше того – стати своїми для заходу.

Замість цього всього у свідомості Холодна війна, фарцовщики, глушилки для Радіо Свобода, уявні злочини, гомофобія, «агенти ЦРУ» і доблесне ЧК, яке «не дрімає».

Це тим більше дивно, що ще недавно ці хлопці, в цілому, вважалися порівняно адекватними. Але тепер здається, що два роки тому вони дісталися до системного диску власної підсвідомості й обнулили себе до заводських налаштувань. Тих самих, що, судячи з усього, збігаються з роком їх народження.

І головна проблема навіть не в тому, що ці хлопці перетворюють регіон, в якому живуть, на тераріум. Проблема в тому, що вони переслідують будь-кого, хто цьому процесу намагається чинити спротив.

Павло Казарін – оглядач «Крим.Реалії»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Оригінал – на сайті «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG