Доступність посилання

logo-print
07 грудня 2016, Київ 16:53

Політична стабільність в Україні – найкращий захист від агресії Росії (світова преса)


«Володимир Путін втратив будь-яке зацікавлення щодо зближення із Заходом, а кулі і далі свистять на сході України» – The Economist

Німецьке періодичне видання Die Zeit розмірковує над шансами щодо звільнення української льотчиці Надії Савченко, яку засудили у Росії. Сайт одного з найпрестижніших університетів Великої Британії – Лондонської школи економіки (London School of Economics) пише про довготривалі наслідки української кризи. Британський тижневик ділових кіл The Economist розглядає питання відсутності нормального діалогу між Європою та Росією, порівнюючи Путіна з негідником з дешевих гостросюжетних фільмів.

Популярний німецький часопис Die Zeit друкує матеріал, який має назву «Ти потрібна Україні живою». У статті йдеться про те, що вперше за останні 2 роки український президент Петро Порошенко зміг задзвонити і провести телефонну розмову із утримуваною у Росії українською льотчицею Надією Савченко. Німецьке видання додає, що Порошенко висловив свою впевненість у звільненні Надії і у її повернені в Україну. Газета пише, що Надія Савченко може знов сподіватися на щось. Президент Порошенко пообіцяв, що Україна зробить все для того, щоб зберегти здоров’я Савченко. Український президент також обговорив з президентом Росії Володимиром Путіним подальшу долю українки.

Німецький часопис з посиланням на слова президента Петра Порошенка додає, що після телефонної розмови українського керівника з Надією Савченко, він висловив свою впевненість, що Савченко буде звільнено. Порошенко зазначив, що готовий відправити за Савченко свій президентський літак. Водночас газета пише, що Кремль був більш обережний у висловлюваннях щодо подальшої долі Надії Савченко. Видання нагадує, що судилище у Росії над Надією Савченко, яку російські судді засудили до 22 років позбавлення волі, викликало гостру критику у всьому світі. Німецький часопис пояснює, що адвокати Надії Савченко заявляють, що українку викрали у червні 2014 року і силоміць перевезли до Росії, де й було організоване те ганебне судилище. Die Zeit завершує, що українському консулові у російському місті Ростові дозволили зустрітися з Надією Савченко.

Принагідно часопис додає, що в Україні у цей час засудили до 14-річного позбавлення волі двох військових ГРУ Росії, затриманих минулого року в зоні конфлікту на сході України. Вони воювали на боці проросійських сепаратистів на Донбасі. На думку газети, Надію Савченко можуть обміняти на цих двох росіян. Німецьке видання завершує, повідомляючи, що українське Міністерство юстиції вже готує відповідні документи для звільнення Надії Савченко. Згідно з інформацією часопису, російське Міністерство юстиції також розглядає можливість обміну інших українців, силоміць утримуваних у Росії, включно з режисером Олегом Сенцовим.

«Надіє, ти потрібна Україні живою»

На сайті одного з найпрестижніших університетів Великої Британії – Лондонської школи економіки (London School of Economics) опубліковано статтю «Два роки потому: що стало спадщиною затяжної української кризи?». Автор матеріалу – аспірант університету ізраїльського міста Хайфа Олександр Табачник пише, що повалення режиму Віктора Януковича у лютому 2014 року, анексія Росією українського Криму та війна на сході Україні стали початком затяжного протистояння між Росією та Заходом. Через два роки автор статті намагається дати загальну оцінку наслідків, до яких призвела ця криза в Україні, Росії та на Заході. Саме у відповідь на анексію Росією українського півострова і загалом агресію в Україні Захід запровадив серйозні економічні і політичні санкції проти Росії. Метою цих кроків було змусити Москву припинити окупацію Криму і підтримку сепаратистів на сході України.

Автор статті пише, що метою санкцій було послабити економіку Росії, а відтак послабити здатність Росії вести свою ревізіоністську політику щодо України і потенційно щодо інших країн пострадянського простору. Водночас, на тлі помітного занепаду російської економіки і падіння курсу національної валюти, Росію обтяжує ще й низка інших витрат. Зокрема, Росія економічно підтримує окуповані території Донбасу, які перебувають під контролем проросійських бойовиків. Крім того, Росія ще й економічно підтримує анексований Крим, Абхазію, Південну Осетію та Придністров’я. Автор додає, що Росія витрачає на все це приблизно 5 мільярдів доларів щороку, і ці витрати мають тенденцію до зростання.

У матеріалі також зазначається, що найкращим кроком Заходу у напрямку допомоги Україні за всіх цих обставин могло б стати надання реальної допомоги у державному будівництві. Формування ефективної машини державного врядування та активного громадянського суспільства в Україні має бути ключовим пріоритетом, разом з подальшою боротьбою проти корупції. Ці елементи закладуть підвалини політичної стабільності в Україні, що, у свою чергу, стане найкращим захистом проти російського ревізіонізму. А якщо Захід хоче впливати на громадську думку у Росії, все це може бути досягнуто, заснувавши реальний приклад того, як розвивається Україна. Стабільна і відносно розвинута Україна може, зрештою, отримати членство у Європейському Союзі.

«Які ж, власне, довготривалі наслідки української кризи?»

Британський тижневик ділових кіл The Economist містить статтю «Квант мовчанки». У підзаголовку додається «Європа і Росія вже не знають, як говорити одна з одною. Це небезпечно». Тижневик зазначає, що будь-який поціновувач гостросюжетних фільмів знає: щоб утримати божевільного від виконання його скаженого руйнівного плану, потрібно просто до нього говорити – це найліпший спосіб. Так можна виграти час для того, щоб врятувати заручників або знешкодити бомбу. Якщо вам поталанить, пише видання, ви можете переконати негідника, що насильство суперечить його власним інтересам. Власне, цей підхід, на думку тижневика, і було взято на озброєння деякими європейськими країнами, коли йшлося про діалог з Росією. Як виглядає, нині Володимир Путін втратив будь-яке зацікавлення щодо зближення із Заходом, а кулі і надалі свистять на сході України. Проте, як вважає британське видання, ізольована Росія може стати ще більш непередбачуваною і небезпечною.

У цьому плані, як додає тижневик, проблемою є те, як знайти предмет, про який можна говорити з Росією. НАТО припинило всю співпрацю з Росією після анексії Криму та вторгнення в Україну. Цього тижня, вперше з 2014 року відбулась зустріч ради НАТО-Росія, до якої активно закликали німці і французи. Але, як зазначає видання, беручи до уваги величезну прірву, яка нині відділяє НАТО і Росію, перш за все щодо України, ця зустріч закінчилась нічим. Тижневик додає, що за зачиненими дверима російські дипломати стають дедалі нахабнішими. Їм надзвичайно подобається спостерігати за суперечками всередині Європейського Союзу, від кризи з біженцями і до можливого виходу Британії з ЄС. На додаток, фінансовані Кремлем засоби інформації регулярно подають потік антизахідної риторики.

The Economist пише далі, що європейська політика щодо Росії нині здебільшого обертається навколо поновлення санкцій. І попри певну втому від розширення санкцій проти Москви, про що, зокрема, говорять у Італії, санкції, вочевидь, таки не скасують на червневому саміті лідерів країн-членів Європейського Союзу. Путін не надав Європі жодних причин, аби ті санкції послаблювати чи скасовувати. Тижневик підсумовує, що російський президент має доволі катастрофічну перспективу. Російська квола економіка вже не може підтримувати колишні життєві стандарти. А політичний авантюризм Кремля за кордоном не може тривати вічно. Британське видання завершує, що у дешевих гостросюжетних фільмах негідників прибирають силою. У більш професійних кінострічках негідники стають жертвою власної пихи. Нині є певний ризик того, що Європа і Росія опиняться героями цього похмурого фільму, у якому планам негідника не судилося збутися, але він намагається потягти всіх за собою у прірву.

«Європа і Росія більше не знають, як розмовляти»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG