У Росії жахливий рівень одержавлення ЗМІ, цензура і переслідування журналістів – російський медіа-аналітик

У Росії жахливий рівень одержавлення ЗМІ, цензура і переслідування журналістів. Про це Російській редакції Радіо Свобода сказав російський медіа-аналітик Ігор Яковенко. Так він відреагував на висновки міжнародної неурядової організації «Репортери без кордонів» про «складну ситуацію» зі свободою слова і свободою ЗМІ у Росії.

20 квітня провідна журналістська правозахисна група «Репортери без кордонів» опублікувала результати щорічного дослідження Всесвітнього індексу свободи преси, в якому оцінила стан зі свободою слова і свободою ЗМІ в 180 країнах світу. За даними авторів доповіді, найбільш вільними медіа залишаються в Європі – в Фінляндії, Нідерландах і Норвегії. Найбільш несприятливе становище зі свободою слова і ЗМІ в Північній Африці і на Близькому Сході. Росія в цьому списку на 148-му місці, між Пакистаном і Мексикою.

Автори доповіді відзначають, що телеканали Росії продовжують «завалювати глядачів пропагандою», а для тих, хто «ставить запитання про нову неоконсервативну риторику або хоча б намагається підтримувати якісний рівень журналістики, медійний клімат став задушливим».

Про те, наскільки об'єктивні дані «Репортерів без кордонів», а також про нові методи російської влади щодо придушення свободи преси та їхні гнітючі наслідки для ЗМІ й суспільства Радіо Свобода розповів російський медіа-аналітик Ігор Яковенко.

– Рейтинги свободи преси випускають кілька організацій, серед яких «Репортери без кордонів», Freedom House та інші. Що стосується їхньої об'єктивності – в цілому, вони відображають реальність. Вони спираються на цілу низку експертних опитувань і більш-менш об'єктивно відображають інформацію в цих країнах. Порядковий номер країни більш-менш відповідає дійсному стану свободи слова в цій країні. Але не можна до цього ставитися буквально. Наприклад, якщо Росія, умовно кажучи, перемістилася зі 156-го на 148-е місце, не можна сказати, що у нас відбувся якийсь вибух демократії. Звичайно, якийсь елемент суб'єктивності тут присутній.

– Ці рейтинги часто критикують ...

– Світ настільки різний, що прямо порівнювати інформаційно насичену країну з досить розвиненими інформаційними технологіями, таку як Росія, наприклад, з Сомалі, що насправді і відбувається в цьому рейтингу, не цілком коректно. Хоча, якщо говорити про рівень свободи, то об'єктивно ми дійсно десь на рівні Сомалі. Головна проблема в тому, що в Росії дійсно є цензура, ми все це бачимо, в Росії жахливий рівень одержавлення ЗМІ, і ми це теж бачимо. У Росії відсутній плюралізм думок на федеральному рівні. І в Росії переслідуються журналісти. Ось, власне кажучи, чотири параметри, за якими і відбувається ця оцінка. Тому в цілому можна погодитися, так, ми десь у групі невільних країн – і за рівнем свободи ЗМІ, і за іншими параметрами, за якими проводяться такі дослідження.

– У доповіді наголошується, що російські телеканали «продовжують завалювати глядачів пропагандою». З цим важко не погодитися. Чи залишився сьогодні в Росії хоч один телеканал, який хоча б намагається зобразити об'єктивність у висвітленні тих чи інших подій?

– Важко відповісти на це запитання однозначно. Тому що існує, наприклад, телеканал РБК, який, втім, є під загрозою через обшуки в «ОНЕКСІМ-банку» (раніше повідомлялося, що вони можуть бути пов'язані з тиском на власника групи компаній Михайла Прохорова – ред.). РБК намагається більш-менш об'єктивно висвітлювати те, що відбувається. Як і телеканал «Дождь» – там теж може бути якась альтернативна інформація. Але якщо зіставити охоплення аудиторії перших чотирьох або п'яти кнопок федеральних телеканалів і поруч поставити РБК, то в порівнянні це виходить гора і піщинка. З таким же успіхом можна сказати, що і Радіо Свобода теж має свій сайт, і на Радіо Свобода теж відбувається відеотрансляція, але ми розуміємо, що аудиторія цих каналів і федерального телебачення непорівнювана. За ступенем впливу основні «зомбоящики», які перебувають під контролем держави, незрівнянно могутніші, ніж ЗМІ, де є більш-менш альтернативна інформація. А ті відносно вільні ЗМІ, які в Росії ще існують, зазнають постійного тиску, їх постійно знищують. Останній приклад – знищення одного з кращих телеканалів у країні, томського телеканалу «ТВ-2». Хоча це регіональний канал, він дійсно був впливовим і одним з кращих у країні, і його знищили.

– Відомо, що знищення свободи преси почалося приблизно 15 років тому, з приходом до влади Путіна. Методика тиску змінювалася впродовж цих років?

– Звичайно, збереглася стара добра схема методів цензури і задушення свободи преси. Їх дуже багато, але винаходяться весь час нові. Згадаймо удар по бізнесу, «суперечка господарюючих суб'єктів», за допомогою якого був знищений НТВ. Ще один метод цензури – це вбивства і побиття журналістів, адміністративний тиск, суди. Зараз дуже активно використовується такий прийом, як кримінальне переслідування за екстремізм (у 2014 році «Роскомнадзор» заблокував сайти видань «Грані.ру», «Каспаров.ру» і «Щотижневий журнал» – ред.). Адже це теж з'явилося не так давно. А остання стаття Олександра Бастрикіна, в якій він пропонує в кримінальному порядку карати за політично «невірні» історичні оцінки і за заперечення результатів кримського «референдуму», – це маніфест фашистської держави! Ось такі форми цензури стали новиною, це ноу-хау. Нашим церберам і цензорам властива дивовижна винахідливість.

– До чого вже призвело таке тотальне придушення свободи слова в Росії? І до чого найближчим часом ще може привести? Як це відіб'ється на стані ЗМІ і на стані суспільства?

– Є кілька рівнів наслідків. Найбільш очевидний рівень – це ліквідація журналістики в Росії. Це перший і очевидний результат, я б сказав, побічний, тому що для мене журналістика дуже важлива, цінна, а для багатьох людей – ну, подумаєш, немає журналістики, і що? Далі виникають інші наслідки, які, може, відразу не прораховуються. При тих фантастичних багатствах, які є у нас в країні, Росія – в кінці сьомого десятка за рівнем ВВП на душу населення. Наша країна перебуває десь далеко в кінці за індексом людського розвитку, це такий показник ООН, за яким ми далеко позаду більшості європейських країн. І це теж наслідок придушення свободи слова. Тому що країна розвивається тоді, коли в ній є плюралізм, є різні думки, є дискусія в суспільстві. Адже ЗМІ існують для діалогу. Знаменита фраза, що газета – це розмова суспільства з собою, розмова нації з собою, вона про це. Якщо немає нормальних ЗМІ, то відбувається застій, помилки в управлінні країною, тому що є одна точка зору – вона ж правильна. Влада робить дурниці, коли її ніщо не обмежує.

– Невже може стати ще гірше, ніж зараз?

– Думаю, і мислячим людям незручно в такій країні, де немає внутрішнього загальнонаціонального діалогу, і вони їдуть. Є люди, які їдуть за ковбасою, а є люди, які їдуть за свободою. І ось ті, хто їде за ковбасою, – це люди, які і там, в іншій країні, теж складають баланс. Ми бачимо, як ці люди зараз, наприклад, під диктовку путінських пропагандистів влаштовують скандали в Німеччині. А люди, які їдуть за свободою, вони поповнюють національний дохід тієї країни, куди вони їдуть. І ось цей витік мізків відбувається, в тому числі, завдяки тому, що в Росії придушується вільна думка. Те, що сьогодні наука в застої, – це теж наслідки придушення свободи слова. Тому що наука живе тільки там, де є вільна дискусія і вільна думка. Це найперші наслідки, а далі – деградація нації, деградація народу, що, загалом, у нас зараз і відбувається. Тому що, коли ми бачимо в телевізорі зовсім анекдотичних персонажів, які безперервно продукують дурниці, – це результат того, що журналістика витіснена, вільні ЗМІ вбиті. І в кінцевому підсумку ми отримуємо те, що отримуємо.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода