«Чорнобиль TM. Тридцять років по тому» – так називається культурно-мистецький проект від харківського театру «Арабески», який готують для британських і українських театральних глядачів. Український експериментальний театр документальної драми разом із колегами Théâtre Sans Frontières (Newcastle) (Театр без кордонів із Ньюкасла) впродовж кількох місяців досліджуватимуть потрясіння і виклики, пережиті ліквідаторами аварії на четвертому блоці Чорнобильської АЕС, запишуть особисті історії колишніх жителів сіл і містечок, що нині перебувають в зоні відчуження, а також зустрінуться зі шведським хіміком Кліфом Робінсоном – тим самим науковцем, що першим 26 квітня 1986 року запеленгував вибух на території Радянського Союзу. Результати цього дослідження стануть основою фотовиставки, документального фільму і вистави. Харківський театр «Арабески» вперше чорнобильську тему досліджував 10 років тому разом із польськими та білоруськими колегами. Їхнім спільним результатом стала документальна драма «Чорнобиль TM».
«Чорнобиль TM» – літери TM є скороченням від trade mark, що у перекладі українською означає торгова марка.
«Ми почали своє дослідження Чорнобиля 10 років тому. Ситуація була така, що політики, енергетики (начальство), бізнесмени так поводилися, що вони завжди знали, як сказати про Чорнобиль, який при цьому мати вираз обличчя, як говорити про Чорнобиль, знають, як зробити паузу. Складається враження, що вони володіють таким копірайтом на цю тему, яким насправді можна торгувати», – каже документаліст, режисер театру «Арабески» Світлана Олешко, ділячись своїми спостереженням, як на Чорнобилі спекулюють, піаряться, привласнюючи трагічний, так би мовити, бренд України.
Театральний колектив «Арабесок» і сьогодні, через 30 років після вибуху на четвертому блоці АЕС продовжує пошук естетичних театральних прийомів і мови для як найдостовірнішого, найщирішого викладу історій трагедії фізиків, енергетиків і звичайних людей, які в одну секунду стали жертвами нищівної радіації. Для світової спільноти Чорнобиль залишається однією зі «страшилок» про Україну, іноземці спеціально замовляють туристичні тури до Прип’яті і на саму станцію, аби побачити потойбічний світ, немов із фантастичного фільму про Сталкерів.
За словами керівника театру Світлани Олешко, перед її колективом є надто складна і цікава мета: створити документальну виставу, яка б допомогла британцям і театралам решти європейських країн відкрити явище Чорнобиля по-новому, з долями живих, не вигаданих людей із самовідданістю ліквідаторів, а головне – місця, яке має потужний потенціал для науковців-ядерників та екологів.
Питання в тому, як світові розповісти, що це не тільки екологічна катастрофа. Це щось більше. Неймовірні можливості для наукиСвітлана Олешко
«Питання в тому, як світові розповісти, що це не тільки екологічна катастрофа. На сьогоднішній день це щось більше. Неймовірні можливості для науки, ми маємо величезний радіаційний заповідник, в якому можна досліджувати тих самих тварин. Тут можуть продукуватися культурні потужні проекти, можуть бути пов’язані з Прип’яттю, це можуть бути фотовиставки, поезії, медійні проекти, тобто як правильно скористатися зі спадщиною яку нам нав’язали свого часу, ми ж не просили встановити там атомну станцію», – міркує Світлана Олешко.
«Чорнобиль TM. Тридцять років потому» – це спільний проект харківського експериментального театру «Арабески» та Théâtre Sans Frontières (Newcastle) за підримки British Council та Art Council. Культурно-освітня програма передбачає експедиції до зони відчуження та англійського села у графстві Камбрія, де над фермерськими угіддями, що на півночі Англії, 30 років тому пронеслася радіоактивна хмара чорнобильського походження.
Ми будемо розповідати про те, що Чорнобиль справді є всюди, і це стосується всіх. В англійській версії ми шукатимемо цей глобальний вимірСвітлана Олешко
«Жили тим, що це дуже далеко (в Україні – ред), що це невідома країна, і що раптом у них це трапилося вдома. В цьому селі випав дощ біля ферми, а там вівці – і вони були заражені також. Ми будемо розповідати про це село і про те, що Чорнобиль справді є всюди, і це стосується всіх. В англійській версії ми шукатимемо цей глобальний вимір», – розповідає про задум Світлана Олешко.
Ще однією сюжетною лінією в документальній виставі стане історія про шведського науковця, хіміка Кліфа Робінсона, який працював у той час на фабриці «Форсмарк». Кліф Робінсон уперше в Європі зафіксував сильне підвищення рівня радіації, що вказувало на ядерний вибух, і згодом фахівці вирахували, точне місце катастрофи – радянська Україна, Чорнобильська АЕС.
Про першу документальну драму
Що ж-до першої документальної драми «Арабесок» «Чорнобиль TM» – це спільна робота з білоруськими та польськими акторами. Цей театральний документ, а так творці називають виставу, склався завдяки дослідженням у білоруській та українській зоні відчуження, зустрічам із ліквідаторами наслідків катастрофи, урядовцями, екологами.
Митці збирали документи, фотографії та архівну хроніку. У виставі – відеосвідчення самоселів із білоруських сіл, що впритул прилягають до українського Чорнобиля, продемонстровані повістки до військкомату, технічний паспорт від респіратора. Глядача приголомшують теорією про атом і радіацію: як радіація потрапляє в організм людини і як вона діє.
Вражаючими є довідки про архітектурне вирішення забудови міста Прип’ять. Актори монотонно повторюють і виспівують рядки з вірша Андруховича: «Курва радіо, телебачення, курва, преса». У документальній оповіді – робота ліквідаторів і життя звичайних людей, яким ще доведеться дізнатися, як поводитися їм у час підвищеної радіації: на сцені люди вдягаються у спецформу, роздягаються, миються, намагаючись позбутися небезпечного пилу, солдати «вимірюють» радіаційний фон дозиметром, кидають лопатою «радіоактивний попіл».
«Військові. Рівняйсь, струнко! Вільно! Респіратор Ф2, пам’ятка користувача №53/91. Призначення», – цитує інструкцію актор Місько Барбара.
«У нас у виставі є така сцена, де в прямому сенсі чоловіки у військовій радянській формі з лопатою в руках борються з атомним реактором. Вони підбігали, сміття від вибуху лопатою набирали і кидали на реактор, який горів, і за ці дві хвилини їм зараховували два роки строкової служби», – каже режисер Світлана Олешко.
В основі театральної документалки фрагменти книжок командира взводу радіаційної розвідки Сергія Мирного «Жива сила (Чорнобильські байки)», та Марії Мицьо «Полиновий ліс». Хвилювання до особистих переживань і нервозності в багатьох родинах чорнобильців додає особиста історія, страх, переживання Марії Мицьо. Їй наснився працюючий ядерний реактор прямо в її хаті на кухні.
«– Мамо, я сплю?
– Так. Ти вдома, спи собі,
– Мамо, але у нас вдома горить реактор? Чому ми вдаємо, що нічого не сталося? Він небезпечний і нам треба його позбутися.
– А куди його подінеш?» – із метафоричного сну Марії Мицьо.
Англомовну версію документальної вистави «Чорнобиль TM. Тридцять років по тому» спільна українсько-британська акторська трупа планує показати у Великій Британії в місті Ньюкаслі.
