Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 06:55

Чому все більше країн хочуть мати атомні станції?


Ілюстраційне фото. Людина проходить повз градирні Темелінської АЕС у Чехії. Квітень 2014 року

Ілюстраційне фото. Людина проходить повз градирні Темелінської АЕС у Чехії. Квітень 2014 року

«В ХХІ столітті до атомної енергетики буде тверезе і об’єктивне ставлення» – Сергій Мирний

Через 30 років після катастрофи в Чорнобилі позиції атомної енергетики в світі зміцнюються. Нині в 15 країнах будується 60 атомних реакторів. До ядерного енергетичного клубу хочуть долучитися все нові й нові країни на всіх континентах. Яке ж місце в світі посяде атомна енергетика в нинішньому столітті? І чи можна стверджувати про безперечний ренесанс ядерної енергетики нині?


На додаток до 60 реакторів, які зараз споруджуються, в різних країнах ще заплановано будівництво 160 атомних реакторів. А пропозиції щодо будівництва існують ще щодо 300 додатковий реакторів. Тобто будівництво, проектування або плани стосуються нині півтисячі атомних реакторів на всіх континентах. Окрім того – зокрема в США – активно продовжується технічне життя вже існуючих старих реакторів.

У світі існує надзвичайна потреба в електроенергії. Не зважаючи на заходи енергозбереження і енергоефективності, лампочок, електроплит, комп’ютерів і телевізорів у світі більшає і їм потрібен електрострум.

Окрім того, атомна енергетика вважається стабільною – вона не залежить від сезонних чи добових коливань, чи від погоди, як деякі види відновлювальної енергії. Не зважаючи на Чорнобиль, все одно атомна енергетика є порівняно чистим джерелом енергії.

Де розташовані діючі атомні реактори у світі? (Джерело: Penn State University, США)

Де розташовані діючі атомні реактори у світі? (Джерело: Penn State University, США)

Але чи можна говорити, що атомна енергетика вабить країни, які наразі не мають атомних станцій тим, що це є певний престижний клуб?

«Це – значною мірою імідж, який атомна енергетика собі довго створювала. Тобто начебто висока технологічність… Але якщо ми подивимось, то з точки зору технологій, там кипить вода. Навіть двигун внутрішнього згорання має більш прогресивну технологію», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода експерт з атомної енергетики Національного екологічного центру Олексій Пасюк.

«На Заході – там більш така консервативна оцінка, а в Україні люди, відповідальні за енергетичну стратегію, продовжують вважати, що за атомною енергетикою майбутнє і існує небажання подивитися, що ж дійсно відбувається у світі», – додає він.

Джонатан Кобб, речник Всесвітньої ядерної асоціації (Лондон) в інтерв’ю Радіо Свобода визнає, що ядерний енергетичний клуб має певний престиж, але закликає не перебільшувати цей момент.

«Я думаю, що країни можуть мати певну гордість від того, що вони мають атомну енергетики. Але треба враховувати те, що технологія атомної енергетики вже використовується більше 60 років – це вже дуже гарно розроблена технологія, яка використовується трьома десятками країн у світі. Тому не думаю, що тут обов’язково йдеться про престиж», – каже Джонатан Кобб.

Хто хоче мирного атому?

Відповідно до даних Всесвітньої ядерної асоціації, країни, які не мали атомних станцій, але хочуть їх мати, можна поділити на кілька груп:

Країни, де нині будуються атомні електростанції: Білорусь, Об’єднані Арабські Емірати.

Контракти підписані на будівництво АЕС і гарно розвинута інфраструктура: Литва, Туреччина, Бангладеш, В’єтнам.

Розроблені плани, формується нормативна база для будівництва АЕС: Польща, Йорданія, Єгипет.

Плани – на фінальній стадії, очікується остаточне рішення: Таїланд, Індонезія, Казахстан, Саудівська Аравія, Чилі.

Плани – в розробці: Ізраїль, Нігерія, Кенія, Лаос, Малайзія, Марокко.

Триває серйозне обговорення ідеї побудови АЕС: Намібія, Монголія, Албанія, Сербія, Хорватія, Естонія, Латвія, Азербайджан, Катар, Судан, Венесуела, Болівія, Перу.

Як бачимо, серед цих країн є й такі, які навряд чи можна назвати нині дуже технологічно розвинутими. Але ж атомна енергетика – це досить складна річ і навіть – як свідчить Чорнобиль – небезпечна.

«Атомна енергетика, навіть якщо взяти до уваги Чорнобиль, як джерело енергії, вона досить безпечна. Теплова електроенергія шкодить довкіллю планети вже самим фактом свого існування, коли працює. Але треба пам’ятати, що якщо хтось хоче мати атомну енергетику, то це потребує багатьох років підготовчої роботи. І деякі країни, які хотіли б мати атомну енергетику, розуміють, що не зможуть збудувати атомну станцію ще одне чи два десятиліття. І тому певні країни, які сьогодні є такими, що розвиваються, можливо, будуть розвинутими через 10 чи 20 років», – каже Кобб в інтерв’ю Радіо Свобода.

Російські проекти з будівництва атомних станцій у світі – від діючих і тих, що вже будуються (червоні і жовтні кільця), до попередніх переговорів та обговорення ідеї будівництва АЕС (зелені кільця). (Джерело: Аналітична корпорація Stratfor, США)

Російські проекти з будівництва атомних станцій у світі – від діючих і тих, що вже будуються (червоні і жовтні кільця), до попередніх переговорів та обговорення ідеї будівництва АЕС (зелені кільця). (Джерело: Аналітична корпорація Stratfor, США)

Вплив Чорнобильської катастрофи на розвиток атомної енергетики був колосальним. З одного боку, вона дала поштовх до більших заходів безпеки на АЕС, поштовх новим типам безпечніших реакторів, порівняно з реакторами РБМК (енергетичний реактор великої потужності канальний – ред.) чорнобильського типу. З іншого боку, Чорнобиль зупинив на якийсь час експансію атомної енергетики у світі. Нині ситуація переглядається.

«Це відійшли, є таке гарне українське слово, «зашпори» , тобто коли пальці обмерзають і заходить в них холод. Так оце і відійшли післячорнобильські зашпори. Бо до Чорнобиля число АЕС і енергоблоків у світі росло карколомно швидко. Але оцей шок від Чорнобиля, який показав, наскільки небезпечною може бути ця галузь і цей вид продукування енергії, він був такий, що призупинили будівництво великої кількості АЕС, деякі країни заборонили це… Тобто дуже різкий спад, катастрофічний, можна сказати, спад для індустрії будівництва АЕС і ядерних реакторів», – каже ліквідатор аварії на ЧАЕС, автор книжки про Чорнобиль Сергій Мирний.

«Ну, але минуло 30 років після Чорнобиля, за цей час трапилась одна «Фукусіма» – та масштаб її не той, в тисячу разів менший, ніж Чорнобильської аварії, і психологічно відбулося певне заспокоєння», – додає Мирний в інтерв’ю Радіо Свобода.

Фукусімська АЕС після аварії. Березень 2011 року

Фукусімська АЕС після аварії. Березень 2011 року

Фактор ядерної зброї

Чи є чіткий зв’язок між бажанням країн, які мають часом неоднозначну геополітичну репутацію, мати атомні станції і чи не продиктовано це прихованим прагненням заволодіти і ядерними військовими технологіями?

«Немає чіткого зв’язку. І що важливіше – ті країни, які хочуть розвивати атомну енергетику, реалізують це прагнення з допомогою країн, які вже мають добре розвинутий атомний енергетичний сектор. І ці країни керуються Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, міжнародними нормами щоб не було використання атомного енергетичного обладнання для інших цілей», – каже Джонатан Кобб з Всесвітньої ядерної асоціації в Лондоні.

Український експерт з атомної енергетики Олексій Пасюк зі свого боку каже, що, власне, мав місце історичний парадокс – атомна енергетика прислужилась розвиткові ядерної зброї, і, навпаки, потреба в ядерних матеріалах для зброї дала поштовх розвиткові атомної енергетики.

«В 1970-1980-і роки був розквіт, бо реактори активно будувались, в першу чергу, через військові програми, бо потрібно було напрацьовувати уран і плутоній для ядерної зброї. А електроенергія – це був такий собі побічний продукт. А зараз, коли це на комерційній основі і дешевше будувати відновлювальні джерела енергії, коли зараз вітрова енергія дешевша навіть за вугільну, то це втратило будь який сенс», – каже Пасюк.

Атомна енергетика в ХХІ столітті

За словами Пасюка, нині у світі на рік запускається 30 гігават вітрових енергетичних потужностей і лише 0,5 гігавата нових атомних потужностей.

Щодо зменшення світових цін на нафту й газ, то це має короткотерміновий ефект, але незначний, каже Пасюк, оскільки атомна енергетика і нові потужності – це дуже довгий цикл, який не підпадає під тактичні коливання нафтових цін.

ТОР-11 країн-лідерів за кількістю ядерних реакторів у світі (станом на 2013 рік). (Джерело: МАГАТЕ, графіка: газета Korean Herald)

ТОР-11 країн-лідерів за кількістю ядерних реакторів у світі (станом на 2013 рік). (Джерело: МАГАТЕ, графіка: газета Korean Herald)

Відтак, наразі питання про те, як розвиватиметься атомна енергетика у світі в ХХІ столітті є відкритим. Ліквідатор аварії на ЧАЕС, письменник Сергій Мирний, каже, що не буде ані великого розквіту, ані занепаду.

«ХХІ століття буде століттям, я б сказав, тверезого використання ядерної енергетики. Від неї не відмовляться, це потужне джерело, що має низку плюсів. Тому коли прибереться фактор престижності в ядерної енергетики, вона буде тверезо і об’єктивно оцінюватись і займе своє місце, але це вже не буде таким видатним місцем. Я не думаю, що в цьому столітті ядерну енергетику чекає великий розквіт», – каже Мирний Радіо Свобода.

Тим більше, що усі види енергії мають негативні сторони – у вугілля чи газу є колосальні проблеми – наприклад, із забрудненням довкілля. Коли мова йде про сонячну енергію – то це грандіозне масове виробництво сонячних батарей хімічною промисловістю і, до того ж, сонячні батареї займають великі площі. А вітрова енергетика псує краєвиди і природні ландшафти вітряками.

Отже, наразі все ще немає безкоштовної енергії, у кожного виду енергії є своя екологічна ціна. Відтак, слово за наукою.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG