Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 00:54

Красива казка про дівчинку, яка може все


Брита Зембах і Сузанне Гарсовкі, котрі написали книгу під назвою: «Брехня, що всього можна досягти»

Брита Зембах і Сузанне Гарсовкі, котрі написали книгу під назвою: «Брехня, що всього можна досягти»

Дилема про роль жінки у сучасному німецькому суспільстві

Берлін – Восьмого травня Німеччина відзначає День матері. Це красиве свято з’явилося в цій країні через банальну комерційну проблему «Спілки німецьких власників квіткових магазинів». У 1923 році вони вперше розмістили у вітринах плакати: «Поважай матір!». Пізніше націонал-соціалісти використовували його з пропагандистською метою, вручаючи у цей день нагороду багатодітним жінкам – «Почесний хрест німецької матері». Відтоді ставлення до жінки, до матері змінилося, однак свято не втратило ані важливості, ані свого комерційного значення. Воно навіть викликає дискусії.

Чого прагнуть сучасні німецькі жінки, найкраще показує статистика. 70 відсотків їх хочуть поєднувати роботу, домашнє господарство та сім’ю, роблячи «шпагат» між цими різними життєвими сферами, часто зазнаючи «травм». За інформацією оздоровчого Центру матері і дитини, розподіл ролей у сім’ї упродовж останніх десятиліть дуже змінився, а суспільні умови залишися такими ж, як і раніше.

Чи можливо уникнути «шпагату»?

Цим зацікавилися і журналістки Брита Зембах і Сузанне Гарсовкі, які написали книгу під назвою: «Брехня, що всього можна досягти». Брита Зембах, приміром, вважає, що нині у Німеччині неможливо поєднувати сім’ю і роботу.

Звичайно, це не вихід – відмовитися від роботи або від дітей. Ми пропонуємо з’ясувати, чому неможливо об’єднати, які саме труднощі тут виникають.

«Принаймні, нині неможливо. Звичайно, це не вихід – відмовитися від роботи або від дітей. Або й не намагатися їх об’єднати. Нині це не розв’язання проблеми. Ми пропонуємо з’ясувати, чому неможливо об’єднати, які саме труднощі тут виникають. Із нашого власного життєвого досвіду, з результатів наших досліджень ми дуже швидко зрозуміли, що проблема не в кожній окремій особі: вона у політичній системі, системі сімейного врядування, соціальній політиці. А також усередині підприємств, котрі так функціонують, що роблять неможливим, принаймні нині в Німеччині, об’єднати повноцінно роботу і сім’ю», – переконана автор книги Брита Зембах.

Якщо йдеться про сім’ю і дітей, то здебільшого – про жінку. Адже у Німеччині, зазвичай, у сім’ї працює чоловік, а жінка опікується дітьми. Відтак «він» має кращі можливості для кар’єри, а «вона», якщо може і хоче працювати, то лише за скороченим графіком і в примітивних місцях. Адже навіть через три роки після декретної відпустки дітям потрібний інтенсивний догляд. Тим часом фінансова система побудована так, що в сім’ї з двох працюючих більшу частину податків сплачуватиме саме той з них, хто заробляє менше, тобто жінка.

«Розірватися», щоб усе … встигнути

І ось що залишається у підсумку: «вона» вчилася, що має поважати себе, а не лише інших, що їй потрібний особистий простір і час для відпочинку. «Вона» пішла працювати – не завжди обов’язково для заробітку, а саме через переконання, що можна об’єднати висококваліфіковану роботу і сім’ю. «Вона» переконана, що у наші часи це має функціонувати, інакше бачення її світу перевернеться», – пишуть автори книги Брита Зембах і Сузанне Гарсовкі. Вони доходять висновку, що таке бачення світу і себе в ньому нині страждає.

Сім'я на площі Кольвіцплатц, Берлін

Сім'я на площі Кольвіцплатц, Берлін

Усупереч гаслам, що поліпшення інституту сім’ї – одне з найважливіших питань порядку денного політики та економіки, у реальному житті це не так. Як свідчить статистика Міністерства сім’ї Німеччини, 82 відсотки працюючих матерів почуваються перенавантаженими, а більш ніж половина скаржиться на обмаль часу для сім’ї й чоловіка. Часу для себе вони навіть і не вимагають. Причини завжди однакові: вимоги на роботі, котрим вони будь-що хочуть і змушені відповідати.

Сатирик Флоріан Шредер став зіркою YouTube, зібравши майже 14 мільйонів переглядів відео, де він за 52 секунди зміг змалювати «перфектну фрау», тобто досконалу жінку і її недосяжні вимоги до себе:

Якою бачить себе жінка? Вона повинна бути стрункою, як топ-модель, але вона має хотіти народити дітей. Вона має народити правильну кількість правильних дітей з перфектним чоловіком у правильний момент!

«Якою бачить себе жінка? Вона повинна бути стрункою, як топ-модель, але вона має хотіти народити дітей. Причому зробити це в «правильний» момент: не зарано, скажімо, у середині двадцяти років, але й не запізно – у сорок. Двадцять років – зарано, сорок – запізно. Вона має народити

Удома вона має бути «повією», «коханкою» і «кращою подружкою», крім того, матір’ю – і все це одночасно!

правильну кількість правильних дітей з перфектним чоловіком у правильний момент! Правильна кількість дітей – це не один, бо це егоїстично, але й не п’ять, бо це антисоціально, тобто якусь кількість посередині. Якщо діти уже є, то вона має неодмінно ти працювати та ще й на повну ставку. Вона має бути емансипованою, але водночас не занадто, феміністкою, добре організованою і завжди в хорошому настрої. Але коли вона займається власною кар’єрою, то в жодному разі не повинна бути поганою матір’ю. Також надалі залишатися стрункою, як топ-модель, щоб не видно було, що вона народила дітей. Удома вона має бути «повією», «коханкою» і «кращою подружкою», крім того, матір’ю – і все це одночасно! Але стрес, який вона при цьому відчуває, ніколи не має показувати», – на одному подиху завершує розповідь сатирик.

Повернення до традиційного розподілу обов’язків?

Годі казати, що в Німеччині держава для сім’ї, для жінки-матері робить багато. Для них створені всі умови, як, приміром, у Пренцлауер-Берґ – найбагатодітнішому районі, що у східній частині Берліна, де не буває порожньо: діти бавляться з татусями, так само багато, як і зазвичай з мамами. У кав’ярні навпроти жінка за столом вільно годує грудьми малюка. Тут є кімнати для переповивання малят, ігрові куточки, поруч дитячий дантист, курси йоги для матері і дитини та багато дечого іншого. Однак жінки, які мають і часто бажають поєднувати роботу і сім’ю, невдоволені.

«Навіть якби держава запропонувала мені можливість працювати 40 годин, скажімо, створивши достатньо дитячих садочків, однак для мене залишається питання, чи практично можна «розірватися», працюючи 40 годин і доглядати за дитиною?» – запитує одна із мам Анке.

«Так, держава допомагає. Лишень кількість дитячих садочків яка! Але для мене важлива не кількість, для мене важлива якість. І це не та якість, коли б я віддала свою дитину-немовля у такий заклад. Так само, як ми можемо спостерігати «скляну стелю» на підприємствах, коли жінки досягають хороших середніх позицій, але не можуть піднятися кар’єрними щаблями вище, оскільки там місця розподіляють між собою чоловіки», – обурюється Сара.

«Я вважаю, що для жінок у нас є багато можливостей: кожна має і може для себе обирати: бути матір’ю з дітьми вдома чи іти працювати. Моїм дітям 10 і 14 років. Раніше було складніше знайти місце у садочку, нині ситуація змінилася на краще. Із другого боку, завжди залишається частка непевності: чи не буду я поганою матір’ю, якщо піду працювати? Непевність залишається завжди», –стверджує Марія.

Анке, Сара, Марія – усі намагаються працювати, але кожна з них відчуває власну відповідальність за те, що має недостатньо часу для дітей. Не дивно, що деякі сучасні жінки згадують старі часи, коли розподіл обов’язків у сім’ї був усталений і зрозумілий: «він» іде з дому й заробляє гроші, «вона» піклується про решту. Ця застаріла модель сім’ї, дуже небезпечна у фінансовому сенсі, а для емансипованих жінок – цілковита катастрофа, – вважають автори книги про поєднання сім’ї та роботи. Однак, на їхній погляд, це були золоті часи. Тоді існували відпрацьовані структури, регулярне харчування і багато можливостей для дітей. Також час для сім’ї не був рідкістю, як на це нарікають сучасні матері. Незважаючи на те, що така сімейна модель дуже застаріла, однак майже кожна третя сім’я у Німеччині дотримується такого більш-менш традиційного розподілу роботи й домашніх обов’язків.


На цю ж тему:

04.05.2016
Українська жінка-мати: героїзм вдома, на роботі, на передовій

«Я – мати чотирьох дітей, я повинна залишити у них за спиною сильну країну» – волонтерка Литвинова далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG