Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 15:47

Українську націю треба робити спортивною – чемпіон світу з боротьби Жан Беленюк


«У моєму мікрорайоні всі знають, що я спортсмен. Всі діти рівняються на мене»

Київ – Окрім футболу, є багато видів спорту, які потрібно показувати людям, щоб популяризувати спорт, вважає чемпіон світу з греко-римської боротьби Жан Беленюк. Діти та підлітки мають бути зацікавлені у спорті як такому, а тому батькам потрібно показувати свій приклад. Про спортивні ініціативи для дітей, OlympicLab, режим тренувань, здоровий спосіб життя та расизм серед українців говорили з Жаном Беленюком в програмі «Молодь плюс».

Жан Беленюк

Жан Беленюк

– Я прийшов і буквально з першого тренування зрозумів, що боротьба – це моє. До цього я відразу відсікав ті види спорту, які мені не підходили. Затримався тільки на боротьбі та на баскетболі. З часом на баскетболі нас почали переводити в платні групи. Тоді я зрозумів, що боротьба – це мій вид спорту.

– Які, думаєте, найважливіші характеристики для людини, яка буде займатися боротьбою?

Потрібно мати цю наполегливість, ніколи не здаватися, йти до останнього, незважаючи ні на що

– Наполегливість і прагнення до своєї мети – це два фактори, які в будь-якому випадку тобі допоможуть як спортсмену. Бо це складний вид спорту. Багато є хлопців, які претендують на позицію лідера. Тобі доводиться постійно відстоювати своє лідерство. Тому потрібно мати цю наполегливість, ніколи не здаватися, йти до останнього, незважаючи ні на що. Це головні якості по суті і є.

– Як можна популяризувати в Україні спорт? Розкажіть про проект OlympicLab, який, як я розумію, популяризує олімпійський рух серед молоді.

– Це – ініціатива Національного олімпійського комітету. В його завдання входить популяризація олімпійського руху серед всього населення, й зокрема серед молоді та дітей. Вони збирають заходи, де відомі спортсмени спілкуються з дітьми, розповідають свою історію, прищеплюють любов до певних видів спорту, дають важливі поради.

– Бувають навіть виїзди в літні табори?

– Так, існують. Я теж один раз був. Зараз у Пущі, а до цього були в «Артеці», здається, чи іншому таборі в Криму. Хлопці, олімпійські чемпіони, чемпіони світу, вони виїжджали на тиждень, проводили час з дітлахами. Спілкувалися, робили зарядки, різні конкурси, подарунки. Такі речі мають популяризувати спорт, олімпійський рух серед дітей.


– Що ще можна зробити в цій сфері, на Вашу думку?

У нас, окрім футболу, нічого не показують по телебаченню. Потрібно більше показувати видів спорту, щоб діти знали
Спорт, фізична культура – це здоров'я всієї нації. В цьому полягає наше майбутнє. Здорова нація має шанси на світле майбутнє. Якщо люди не займаються спортом, а займаються якимись незрозумілими речами – п'ють пиво, зрозуміло, що майбутнє дуже-дуже похмуре

– Показувати. У нас, окрім футболу, нічого не показують по телебаченню. Потрібно більше показувати видів спорту, щоб діти знали. Бо у молоді зараз спитай про деякі види спорту, а вони навіть не знають, в чому там полягає суть. Націю треба робити спортивною. Насправді, спорт, фізична культура – це здоров'я всієї нації. Політики наші, громадські діячі – всі мають розуміти, що в цьому полягає наше майбутнє, по суті. Здорова нація має шанси на світле майбутнє. Якщо люди не займаються спортом, а займаються якимись незрозумілими речами – п'ють пиво, зрозуміло, що майбутнє дуже-дуже похмуре.

– Якби не спорт, чим би могли займатися в житті?

– Не знаю, можливо, був би автослюсарем. Якесь своє СТО створив би. Плюс мені ще подобається криміналістика. Або був би детективом. Ось такі професії мене цікавлять.

– А який у Вас режим дня? Рано встаєте, рано лягаєте?

– Намагаюся. В цей проміжок ще три тренування вписується. Зарядка та два тренування, коли ми на зборах. Я помітив, що мені 25 років, але я вже, мабуть, старію, бо енергії стає все менше і менше. І якщо раніше після цих трьох тренувань у нас ще були сили піти десь прогулятися, десь розважитися з хлопцями (коли ми були 18-річними), то зараз кожний проміжок, який в мене є, я намагаюся полежати десь, відіспатися. І вже ні про які незрозумілі рандеву мова не йде. Голова вже шукає подушку до дев'ятої і хочеться швидше відновитися, швидше до завтра підготуватися.

– Багато говорять про проблеми фінансування спорту в Україні. Як би Ви оцінили виділення коштів саме на Ваш вид спорту?

Ми приносимо медалі, тому нас фінансують. Боротьба – вид спорту такий, що нам мільйони не потрібні. Нам головне, щоб мат лежав. Ми, в першу чергу, працюємо на результат для країни

– Наш вид спорту – в пріоритеті у міністерства. Ми приносимо медалі, тому нас фінансують. Боротьба – вид спорту такий, що нам мільйони не потрібні. Нам головне, щоб мат лежав. І головне, щоб був гарний, якісний спаринг-партнер, і тренерський штаб. Все це ми маємо, тому нам скаржитися нема на що. Звісно, призові хотілося б більші, але це вже другорядне. Ми, в першу чергу, працюємо на результат для країни.

– Для клубів, секцій, спортивних майданчиків фінансування не вистачає. Як можна боротися з такою ситуацією?

Коли влада відчуває, що на неї не тиснуть, вона працює спустивши рукава – це вже підтверджений досвід. Потрібен закон про меценацтво, який вже не можуть протягом тривалого часу ухвалити. Для того, щоб людям, бізнесменам, було вигідно вкладати гроші в спорт

– Треба тиснути на владу. Бо коли влада відчуває, що на неї не тиснуть, вона працює спустивши рукава – це вже підтверджений досвід. Звісно, і спонсорів. Потрібен закон про меценацтво, який вже не можуть протягом тривалого часу ухвалити. Для того, щоб людям, бізнесменам, було вигідно вкладати гроші в спорт, у фізичну культуру, будувати спортивні майданчики.

Яким би ти не був багатим, якщо в тебе немає здоров'я – найголовнішого, то все твоє багатство марне

Адже яким би ти не був багатим, якщо в тебе немає здоров'я – найголовнішого, то все твоє багатство марне. Ти не зможеш його реалізувати. Тому треба бути здоровим, треба прагнути, треба показувати людям правильні приклади спортсменів. В мене друг молекулярний біолог – завзятий прихильник спорту. Мабуть, такі люди знають щось навіть на такому рівні, рівні клітин. Тому потрібно прищеплювати всій нації любов до спорту, до фізичної культури. І своїм прикладом показувати дітям, що здоровий спосіб життя, спорт, фізична культура – це добре. Щоб діти не бачили, як мама з татом курять на балконі або п'ють.

У моєму мікрорайоні всі знають, що я спортсмен. Всі діти біжать, рівняються на мене. Кричать: «Жан, Жан! Мамо, ходім до Жана». Тобто бути прикладом хоча б для своїх дітей, не кажучи вже про місто, район чи село. Головне, щоб ваші діти бачили приклад своїх батьків.


– Нещодавно в Facebook Ви написали, що в Україні є расизм, а ті, хто цього не розуміють, помиляються. Стикалися з дискримінацією в спорті, в житті?

Кілька днів тому погрожував мені хлопець ножем. Проблема існує однозначно. Потрібно з цим боротися

– Тема доволі серйозна. Яким чином я зіштовхувався? Наприклад, кілька днів тому погрожував мені хлопець ножем. Не підходячи до мене. Але я бачу, що в нього тематична футболка зі свастикою, і коли він бачить мене, дістає, показує ніж. Зараз є такі напрямки фанатів – є більш радикальні, є менш радикальні.

Але я з пістолетом ходжу. Тому, кому від цього буде гірше, незрозуміло. Та проблема існує однозначно. Потрібно з цим боротися.

Їхня головна перевага, на їхню ж думку, – це те, що в них білий колір шкіри. Просто коли людина нічого з себе не представляє, він нічим не виділяється – нічого гарного соціуму не приносить. І сидить на дивані та розуміє, що він, по суті, ніхто, але хоча б він не «чорний»

Можливо, цим дітям батьки погано пояснювали або вони потрапили в погані компанії, де людям нема чим зайнятися. І в них немає жодних переваг. Їхня головна перевага, на їхню ж думку, – це те, що в них білий колір шкіри.

Просто коли людина нічого з себе не представляє, він нічим не виділяється – нічого гарного соціуму не приносить. І сидить на дивані та розуміє, що він, по суті, ніхто, але хоча б він не «чорний». Я так розумію його логіку. Аби тільки ці хлопці не могли по своїй дурості нашкодити ні в чому невинній людині.

– Але ж багато людей пишаються, що в Україні живуть різні люди.

Я здобув золоту медаль, а вони замість того, щоб привітати, починають звертати увагу на колір моєї шкіри – «Який це українець?»

– Деякі пишаються, а є такі, які навпаки. Часто люди коментують мої відео на YouTube. Наприклад, я здобув золоту медаль, а вони замість того, щоб привітати, починають звертати увагу на колір моєї шкіри – «Який це українець?» та й набагато жорсткіші речі йдуть. З цим треба боротися.

– Скоро буде Ваша перша Олімпіада. Як налаштовуєтеся, з яким настроєм ідете?

– Олімпіада – це такі змагання, що загадувати – справа невдячна. Ми налаштовані по-бойовому. Я думаю, що в нас буде, дай Боже, 4-5 ліцензій, і будемо тренуватися вже цілеспрямовано на Олімпійські ігри, а там з Божою допомогою, я впевнений, буде гарний результат.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG