Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 11:52

Кремлівський міф про Другу світову: від «дєди воєвалі» до «КримНаш»


Маки біля кордону з окупованим Росією Кримом. Травень 2014 року. Фото: Дмитро Капустін

Маки біля кордону з окупованим Росією Кримом. Травень 2014 року. Фото: Дмитро Капустін

«Бравурні гасла про перемогу над гітлерівською Німеччиною лунають на тлі розповідей про похорони російських солдатів, загиблих на Донбасі» – російський історик

Київ – Для України Друга світова війна була національною трагедією, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За територію і населення України вели війну дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Коли одна з них перемогла на території України, ті українці, що воювали за нерадянську Україну, впродовж довгого часу були переслідувані. Інші, ті, що воювали проти нацизму у складі армій Великої Британії та Канади, Польщі, США і Франції, ніколи не були названі. І навіть ті, що воювали у лавах Радянської армії, були репресовані, як, скажімо, тисячі кримських татар.


Батько Аннік Білобран-Кармазин – українець, родом із Галичини, у 1938 році приїхав до Франції у пошуках праці. Знайшов роботу, але за рік почалась Друга світова війна, тож після нетривалих роздумів він записався до Іноземного легіону французької армії, а разом з ним до легіону записались понад 100 молодих українців, які працювали у Франції. Згідно з архівними джерелами, під час Другої світової війни у лавах Іноземного легіону воювали близько 6 тисяч українців, переважно галичан.

Українці, які воювали на боці Франції у складі Іноземного легіону, є єдиними іноземцями, участь яких офіційно визнано і вшановано у Франції

«Українці, які воювали на боці Франції у складі Іноземного легіону, є єдиними іноземцями, участь яких офіційно визнано і вшановано у Франції. Більшість із них виїхали до Франції на заробітки за тимчасовими контрактами, думали попрацювати кілька років і повернутись додому. Але невдовзі розпочалась Друга світова війна, і багато хто з українських заробітчан вступили до Іноземного легіону. Батько завжди казав мені, що вважав правильним стати на захист країни, що прихистила його», – розповіла Аннік Білобран-Кармазин.

Вона з дитинства знала історію своєї родини, а після виходу на пенсію вирішила більш ґрунтовно дослідити історію українців-учасників Другої світової війни в Європі. Аннік Білобран-Кармазин збирає документи, фотографії та інші свідчення участі українців в Іноземному легіоні, у русі французького спротиву тощо. Але, вивчаючи документи, вона виявила, що більшість українців називали «росіянами», про них як про росіян пишуть сучасні французькі науковці та журналісти. Одна з причин цього, на її думку – робота російських дипломатів і вчених, які після розпаду Радянського Союзу перебрали на себе проблеми, пов’язані з доглядом та охороною колишніх радянських військових могил. До того ж, у рамках програми підтримки російської культури, Москва фінансує і наукові дослідження у цій галузі.

Наразі між російською та українською спільнотою у Франції склалися непрості стосунки, ба більше – як розповіла Аннік Білобран-Кармазин, доходить до суперечок щодо того, під якими прапорами вшановувати пам’ять про радянських військових та військовополонених, що загинули на території Франції тощо. Таких місць пам’яті у Франції два, одне розташоване у Лотарингії, друге – у містечку Нуає Сен-Мартен, що за 100 кілометрів від Парижа. Аннік Білобран-Кармазин довелось витратити чимало часу, щоб донести до французької громадськості правдиву інформацію про загиблих українців.

Я вимагала, щоб на цих цвинтарях було 15 прапорів, оскільки в СРСР було 15 республік, які нині є незалежними державами

«Раніше кожного року на святкування Дня перемоги лише Росія піднімала свій прапор біля меморіалу поруч із французьким. Я вимагала, щоб на цих цвинтарях було 15 прапорів, оскільки в СРСР було 15 республік, які нині є незалежними державами. Наразі над кладовищами піднятий лише прапор Франції», – каже Білобран-Кармазин.

Французький прапор над могилами загиблих у Другу світову війну бійців Іноземного легіону та військовополонених, серед яких були й українці. Франція, 8 травня 2016 року

Французький прапор над могилами загиблих у Другу світову війну бійців Іноземного легіону та військовополонених, серед яких були й українці. Франція, 8 травня 2016 року

За словами Аннік Білобран-Кармазин, боротьба за відновлення історичної справедливості триває, адже ніхто не має права «привласнювати історію».

Кремлівська пропаганда

Це не єдиний випадок спроб Росії привласнити історію Другої світової війни, зазначає професор історії з Москви Борис Соколов. За його словами, на тлі окупації Кремлем частини українського Донбасу та анексії Криму Путін намагається провести паралелі: від «дєди воювали» – до «КримНаш». І найстрашніше у цій ситуації те, що абсолютна більшість росіян, включно з науковцями, згодна з таким перекрученням історії і спотворенням фактів.

Бравурні гасла про перемогу над гітлерівською Німеччиною лунають на тлі економічних проблем і розповідей (пошепки) про таємні похорони російських солдатів, загиблих на Донбасі

«В принципі, чимало росіян бачать, що бравурні гасла про перемогу над гітлерівською Німеччиною понад 70 років тому занадто оптимістичні і лунають на тлі економічних проблем, падіння рівня життя і розповідей (пошепки) про таємні похорони російських солдатів, загиблих на Донбасі. Але росіян переконали, що нині точиться війна з Україною, а «на війні всі засоби добрі», то чом би людей «не підбадьорити» минулою героїкою. На превеликий жаль, більшість росіян такі нюанси не хвилюють», – зазначив Соколов у розмові з Радіо Свобода.

Сучасна офіційна історична наука Росії «забуває» про участь солдатів та офіцерів Червоної армії, які представляли народи радянських республік, «право на перемогу» мають росіяни, додає Соколов.

Так, президент Росії Володимир Путін в останні роки намагається применшити роль українців – бійців Червоної армії, а про участь у лавах радянських військових формувань євреїв, кримських татар, греків, поляків взагалі не йдеться, констатують українські фахівці. І це при тому, що, за даними міжнародного Інституту юдаїки, понад півмільйона євреїв брали участь в антинацистському опорі в Україні і Білорусі. Також сотні тисяч євреїв – мешканців європейських країн, Канади і США – воювали в арміях країн антигітлерівської коаліції тощо.

Путін продовжує сталінську політику щодо кримських татар – експерти

Щодо кримських татар, то путінська політика стосовно цього народу після анексії Криму наслідує політику Сталіна. Сучасна кремлівська політика, наука і пропаганда продовжують сталінську політику геноциду кримських татар – включно з позбавленням права на національну історію і культуру, аж до знищення

архівних матеріалів про депортацію кримськотатарського народу. Це ж стосується і матеріалів про кримських татар у роки Другої світової війни, зазначають науковці.

Як наголосила історик і публіцист Гульнара Бекирова в ефірі «Чорноморської телерадіокомпанії», ні їй, ні її колегам-історикам не вдається знайти у російських архівах документів, які стосуються депортації кримських татар 18 травня 1944 року.


«Як людей збирали, перевозили, як проходив процес депортації – наразі я не бачила документів навіть в архівах спецслужб – але не виключаю, що в якихось надглибоких закромах вони існують. На сьогодні жоден із дослідників, включаючи мене, не бачив жодного фотодокумента, який фіксував би процес депортації, ми не знайшли таких документів», – каже Бекірова.

Ба більше, Путін, як і свого часу Сталін, звинувачує кримських татар у «зраді батьківщині» й знищує архівні документи, які свідчать і про кримських татар, які воювали у Червоній армії, і про депортацію цілого народу у травні 1944 року. В Україні ж оприлюднені дані про кількість кримських татар – учасників боїв у Другій світовій війні, їх було 60 тисяч, із них 36 тисяч загинули у боротьбі з нацизмом. Після війни 12 тисяч кримських татар – солдатів та офіцерів Червоної армії – повернулись додому. А після депортації, у Крим із них повернулось не більше від – 300 осіб, зазначають науковці.

Так, історик Олександр Пагіря зазначає, що Сталін хотів використати факти співпраці окремих представників кримськотатарського народу з нацистським окупаційним режимом для реалізації власних великодержавницьких цілей. Через сумнівну лояльність до радянської влади, наявність неросійських національностей на околицях комуністичної імперії ставала небажаною, зазначив експерт.

Правда – відповідь України на брехню Кремля

Україна від часу Революції гідності намагається активніше інформувати і українців, і міжнародну спільноту про місце, роль і значення України у роки Другої світової війни. Так, Український інститут національної пам’яті презентував нещодавно просвітницький сайт, який сприяє розвінчанню радянських міфів про Другу світову війну.

Як зазначив директор Інституту Володимир В’ятрович, звільнення від цих міфів лише почалось, і завдання сайту – надати можливість усім охочим ознайомитися з фактами і даними щодо участі, місця і ролі України у тій війні – війні, що її невивчена правда вибухає мінами і гранатами нині на частині Донбасу.

«Україна була однією з головних арен Другої світової війни і понесла страшні втрати – до 10 мільйонів вбитих. Ми знаємо, що перемога над нацизмом стала можлива тільки завдяки участі українців. Мова йде про мільйони тих українців, хто боровся у лавах Червоної армії, тих сотень тисяч українців, які боролись в Українській повстанській армії, про сотень тисяч українців, які боролись у лавах армій союзників», – заявив В’ятрович у виступі перед народними депутатами України.


За словами фахівця, монополія на історію Другої світової війни потрібна Росії, щоб відволікти увагу від злочинів, які чинять російські бойовики на Донбасі й уникнути покарання за анексію Криму, за загибель тисяч українців-оборонців своєї держави.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG